Рішення

від 11.07.2017 по справі 915/361/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 915/361/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 УКРАЇНИ»

(юр.адреса: 04053, АДРЕСА_1;

адреса представника адвоката ОСОБА_3: 08401, АДРЕСА_2),

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ТРЕЙД УКРАЇНА»

(54042, м.Миколаїв, вул.Будівельників, буд.1, оф.3),

про : стягнення 11500,00 грн. суми неповернутих коштів, 120,00 грн. - 3% річних, 561,72 грн. збитків від інфляції та 500,00 грн. штрафу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ТРЕЙД УКРАЇНА» за Договором-заявкою на надання транспортних послуг №12/12-1 від 12.12.2016 - 11500,00 грн. суми неповернутих коштів, 120,00 грн. - 3% річних, 561,72 грн. збитків від інфляції та 500,00 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору-заявки на надання транспортних послуг №12/12-1 від 12.12.2016 він здійснив перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 11500,00 грн., вказаний факт підтверджується платіжним дорученням №7166 від 12.12.2016. Відповідач в порушення приписів чинного законодавства та умов Договором-заявки на надання транспортних послуг №12/12-1 від 12.12.2016 свої зобов'язання не виконав, а саме не надав позивачу транспортні послуги, що призвело до порушення умов договору та права позивача. 16.12.2016 позивач направив відповідачу лист №239/1612-4 з вимогою про повернення коштів. Вказаний лист залишено відповідачем без уваги та виконання. Розмір основного боргу відповідача перед позивачем складає 11500,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору-заявки, позивачем нараховані також збитки від інфляції, 3% річних та штраф.

10.07.2017 від позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просить розглянути справу без участі його представника, позовні вимоги підтримані в повному обсязі (а.с.45).

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений ухвалами суду від 24.04.2017, 23.05.2017 та 14.06.2017, які надіслані за місцезнаходженням відповідача, але повернулись до суду з відміткою поштової установи про закінченням строку зберігання (а.с.20-22, 29-32, 41-43).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходженням відповідача є: 54042, м.Миколаїв, вул.Будівельників, буд.1, оф.3. Тобто, ухвали суду направлялась на правильну адресу відповідача.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи та згідно ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні ухвалою суду від 23.05.2017 було відкладено розгляд справи.

Ухвалою суду від 14.06.2017 розгляд справи продовжено на 15 днів за клопотанням позивача та відкладено розгляд справи на 11.07.2017.

У судовому засіданні 11.07.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

12.12.2016 між сторонами укладений Договір-заявка на надання транспортних послуг №12/12-1 (надалі - Договір-заявка), згідно до умов якого замовник (позивач у справі) просить надати транспортний засіб для перевозки вантажу, а виконавець (відповідач у справі) надає транспортний засіб для перевозки у справному вигляді та чистим (а.с.11).

Даний договір був підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до п.п.1-5 Договору-заявки, сторони узгодили, що перевезення має здійснюватись за маршрутом Київ-Благодатне; місце навантаження - м.Київ, вул.Островського, 12 А; місце вивантаження - Благодатне, Херсонська обл., згідно ТТН.

Згідно п.п.6, 7 Договору-заявки сторони встановили, що датою навантаження є 12.12.2016, а датою вивантаження - 13.12.2016 до 12-00.

У відповідності до п.8 Договору-заявки, наданий автомобіль марки МАН, реєстраційний № тягача/прищепа - АЕ6764НТ АЕ3497ХМ; П.І.Б. водія/контактний тел. - ОСОБА_4, тел.0967552946.

Пунктом 9 Договору-заявки сторонами погоджено вантаж: дошка необрізна; 22 тони, верхнє навантаження/відвантаження.

Відповідно до п.10 Договору-заявки визначено вартість, строк та порядок оплати - 11500,00 грн. б/н на навантаження а/м.

Пунктом 12 Договору-заявки встановлено обов'язки замовника (позивач у справі):

- надати все необхідне для перевозки вантажу, документи на вантаж/ТТН;

- нормативний час завантаження/відвантаження 12 годин, наднормативний час простою - 250,00 грн./добу;

- за непред'явлення вантажу штраф - 500,00 грн.;

- зобов'язується оплатити в повному обсязі послуги виконавця, згідно рахунку-фактури та іншим договором-заявкою в обумовленні строки;

- просить надати транспортний засіб для перевозки вантажу, згідно даного договору-заявки.

Пунктом 12 Договору-заявки встановлено також обов'язки виконавця (відповідач у справі):

- надати автомобіль для перевозки в справному стані та чистим;

- за не подачу автомобіля на завантаження штраф 500,00 грн.;

- відповідальність за збереження вантажу несе перевізник;

- водій приймає та здає по кількості та якості упаковок;

- з умовами погоджується, надає транспортний засіб для виконання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору-заявки відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №288 від 12.12.2016 на оплату транспортних послуг у сумі 11500,00 грн. (а.с.48).

На підставі вказаного рахунку позивач здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 11500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7166 від 12.12.2016 на зазначену вище суму (а.с.12).

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором-заявою не виконав, перевезення вантажів не здійснив.

Відповідачем вказані обставини не заперечені та не спростовані.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист на повернення коштів №239-1612-4 від 16.12.2016 з вимогою про повернення суми коштів в розмірі 11500,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача в строк 7 (сім) календарних днів з моменту направлення цього листа, який відповідач залишив без відповіді та виконання.

В матеріалах справи містяться докази направлення зазначеного листа, а саме опис вкладення у цінному листі від 19.12.2016 та фіскальний чек №9253 від 19.12.2016 (а.с.47).

Доказів перерахування позивачу грошових коштів у сумі 11500,00 грн. відповідач суду не надав.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача, становить 11500,00 грн. неповернутих коштів.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов договору не допускається.

Статтями 526, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.917 ЦК України, перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Згідно ч.1 ст.921 ЦК України, перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, несе відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами).

За приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з не виконанням відповідачем умов Договору-заявки в частині здійснення перевезення вантажу, позивач направив на його адресу лист №239-1612-4 від 16.12.2016 з вимогою про повернення сплачених в якості передплати грошових коштів у сумі 11500,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача в строк 7 (сім) календарних днів з моменту направлення листа.

Таким чином. з моменту направлення на адресу відповідача листу №239-1612-4 від 16.12.2016, у останнього виникло грошове зобов'язання перед позивачем у сумі 11500,00 грн.

На день розгляду справи, відповідач не надав суду доказів повернення грошових коштів у сумі 11500,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення боргу по поверненню коштів в сумі 11500,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути відповідача 3% річних за період з 13.12.2016 по 19.04.2017 у сумі 120,00 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем та дійшов наступних висновків.

При здійсненні розрахунку 3% річних позивачем в якості початку періоду нарахування прийнятий день коли мав бути відвантажений вантаж - 13.12.2016.

Однак, позивачем не враховано, що обов'язок з повернення сплачених в якості авансу коштів у розмірі 11500,00 грн. виник у відповідача лише після направлення йому 19.12.2016 листа №239-1612-4 від 16.12.2016. При цьому. грошові кошти мали бути повернуті у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги тобто до 26.12.2016 (включено). Оскільки повернення відповідачем грошових коштів не було здійснено, то простроченим дане зобов'язання слід вважати з 27.12.2016.

Суд здійснив перерахунок 3% річних з 27.12.2016 з початку виникнення у відповідача прострочки та з врахуванням кількості календарних днів у 2016 - 2017 роках, а саме:

- за період з 27.12.2016 по 31.12.2016 (5дн.), виходячи із суми боргу 11500,00 грн.: 11500,00 грн. х 3% х 5 дн. / 366 дн. = 4,71 грн.;

- за період з 01.01.2017 по 19.04.2017 (109 дн.), виходячи із суми боргу 11500,00 грн.: 11500,00 грн. х 3% х 109 дн. / 365 дн. = 103,03 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 107,74 грн. ( 4,71 + 103,03).

В частині стягнення 3% річних у сумі 12,26 грн. слід відмовити.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач також просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 561,72 грн. за період з 13.12.2016 по 19.04.2017, тобто за період з грудня 2016 року по березень 2017 року.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд дійшов наступних висновків.

Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат , а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 «Про затвердження ОСОБА_1 розрахунку базового індексу споживчих цін» ).

Отже при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, вказана правова позиція також зазначена в Постанові Вищого Господарського Суду України по справі №29/75-10-1823 від 24.11.2010, по справі №4/54-10-18-18 від 19.01.2011 та по справі №915/727/13 від 30.10.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку позивача збитки від інфляції були нараховані з грудня 2016 року по березень 2017 року.

Враховуючи, що найменший період визначення становить місяць, то суд вважає, що нарахування збитків від інфляції за грудень 2016 року є безпідставним, оскільки саме у цьому місяці у відповідача виникло грошове зобов'язання.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції, виходячи з наступного розрахунку:

- сума боргу за період з січня по березень 2017 року становить 11500,00 грн.; сумарний індекс інфляції склав 103,948998 % (січень 2017 року - 101,1%, лютий 2017 року - 101,0%, березень 2017 року - 101,8%); збитки від інфляції - 454,13 грн. (11500,00 х 103,948998 % - 11500,00 грн.).

За вказаних обставин, стягненню з відповідача підлягають збитки від інфляції у загальній сумі 454,13 грн.

В частині стягнення збитків від інфляції у сумі 107,59 грн. слід відмовити.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу у сумі 500,0 грн.

Відповідно до ч.1 ст.920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п.12 Договору-заявки, сторони встановили, що у випадку не подання відповідачем автомобіля на завантаження сплачується штраф у сумі 500,00 грн.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1584,80 грн..

Крім того, позивачем в позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката, розмір яких становить 3000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначались відповідно до Закону України «Про адвокатуру» (дата втрати чинності - 19.11.2012) та на даний час визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (дата набрання чинності 15.08.2012). Дія вказаних законів поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ч.1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Аналогічні положення містила ст.2 Закону України «Про адвокатуру» .

Згідно ст.12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката провадилась на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Частина 1 ст.26 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також передбачає, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

29.07.2015 між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 було укладено Договір про надання правової допомоги (а.с.14), згідно п.1.1 якого визначено, що предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновлення порушених, оспорювальних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

18.04.2017 між позивачем та адвокатом було підписано Додаткову угоду №2/17 до даного договору (а.с.15), згідно до п.1 якої сторони домовились, що адвокат на виконання умов основного договору про надання правової допомоги від 29.07.2015 зобов'язується надати клієнту правові послуги по справі щодо стягнення заборгованості з ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД УКРАЇНА» (опрацювання первинних документів, підготовлення, надіслання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості та представництво інтересів у суді).

Правовий статус гр.ОСОБА_3 як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльність Серія КС №5262/10 від 19.12.2014 (а.с.17).

По квитанції до прибуткового касового ордера №0002 від 18.04.2017 адвокатом ОСОБА_3 прийнято від ТОВ «ОСОБА_2 УКРАЇНИ» гонорар у сумі 3000,00 грн. (а.с.16).

Таким чином, виплачений позивачем на користь адвоката ОСОБА_3 гонорар може бути віднесений до складу судових витрат.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат (крім судового збору) не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.12 Роз'яснень ВАСУ №02-5/78 від 04.03.1998 та п.11 Інформаційного листа ВГСУ №01-8/973 від 14.12.2007 (із змінами та доповненнями).

При вирішенні питання щодо розміру витрат на послуги адвоката, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, судом взяті до уваги рівень складності справи; неявка адвоката у судові засідання; якість виконання вимог суду; кількість та складність документів, які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в регіоні; факт здійснення адвокатом професійної діяльності за місцезнаходженням господарського суду у м.Миколаєві.

Дослідивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат на послуги адвоката, не є співрозмірним обсягу робіт, які виконані адвокатом по даній справі. Тому, суд вважає за необхідне обмежити розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню з відповідача, та стягнути з нього на користь позивача 1000,00 грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 82 1 ,84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ТРЕЙД УКРАЇНА» , 54042, м.Миколаїв, вул.Будівельників, буд.1, оф.3 (р/р 26002530297 в АТ в «РайффайзенБанкАваль» у місті Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 40722001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 УКРАЇНИ» , 04053, АДРЕСА_1 (р/р 26008520660200 в АТ «УкрСиббанк» , м.Київ, МФО 351005, ІПН 373543426592, код ЄДРПОУ 37354345) 11500,00 грн. основного боргу, 107,74 грн. - 3% річних, 454,13 грн. збитків від інфляції, 500,00 грн. штрафу, 1000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката та 1584,80 грн. судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 17 липня 2017 року.

Суддя М.В.Мавродієва