Рішення

від 13.07.2017 по справі 920/529/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.2017 Справа № 920/529/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/529/17

за позовом Першого заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури

Сумської області в інтересах держави в особі

Білокопитівської сільської ради, с. Білокопитове, Глухівський район,

Сумська область

до відповідача: Глухівського міського споживчого товариства, м. Глухів,

Сумська область

про повернення майна територіальної громади

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

прокурор Правдюк В.В.

при секретарі судового засідання Малюк Р.Б.

Суть спору: прокурор відповідно до вимог позовної заяви від 08.06.2017 просить суд зобов'язати Глухівське міське споживче товариство повернути територіальній громаді в особі Білокопитівської сільської ради частину нежитлового приміщення площею 91 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Молодіжна, 4, с. Будівельне Глухівського району, а також стягнути на користь Прокуратури Сумської області судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Прокурор в судовому засіданні 13.07.2017 позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 13.07.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судове засідання 13.07.2017 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України .

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Пунктом 3 статті 131 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Білокопитівська сільська рада Глухівського району Сумської області, оскільки відповідно до ст. 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління в межах, визначених радою, майно, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування України , місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами, сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Пункт 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Статтею 143 Контитуції України передбачено, що носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють управління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Отже, з огляду на ст. 23 Закону Про прокуратуру прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування, при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. З, ст. 8).

Крім того, ч. 1 ст. 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Таким чином, недодержання законодавчо передбаченої процедури укладення договору оренди є порушенням, а також загрозою порушення інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного та в повному обсязі надходження доходів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування, щодо забезпечення захисту інтересів держави у разі неналежного виконання умов договору, а тому мають місце підстави для звернення прокурора до суду в межах своєї компетенції.

Разом з тим, Білокопитівською сільською радою заходи щодо усунення порушень під час користування нерухомим майном комунальної власності не вживались.

За таких обставин, враховуючи невжиття органом місцевого самоврядування заходів до усунення порушення законодавства у частині використання комунального майна, вбачаються правові підстави для звернення прокурора з позовом до суду в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 121 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Відповідно до поданого прокурором позову, Шосткинською місцевою прокуратурою виявлено порушення відповідачем порядку укладення договорів, а саме відсутність нотаріального посвідчення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2011 рішенням Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської Про затвердження результатів конкурсу та визначення переможця Глухівському міському споживчому товариству надано в оренду частину нежитлового приміщення площею 91 кв. м., що розташоване за адресою: вул. Молодіжна, 4, с. Будівельне Глухівського району Сумської області.

Згідно даного рішення між Білокопитівською сільською радою (Орендодавець) та Глухівським міським споживчим товариством (Орендар) 04.10.2011 укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальної громади № 1 (далі по тексту договір).

Відповідно до розділу 1 договору та акту приймання-передачі від 04.10.2011 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове володіння та користування в оренду частину нежитлового приміщення площею 91 кв. м., що розташоване за адресою: вул. Молодіжна, 4, с. Будівельне Глухівського Сумської області.

Пунктом 8.1 даного договору передбачено, що він діє з 04.10.2011 до 04.10.2021, тобто укладений на десять років.

Згідно звіту про незалежну оцінку об'єкту нерухомості та п.1.3 договору оренди ринкова вартість орендованого об'єкту станом на 31.07.2011 складає 21080 грн.

Відповідно до інформації Білокопитівської сільської ради (лист № 02-16-276 від 25.05.2017) договір оренди нотаріально не посвідчувався та у встановленому законом порядку не реєструвався.

Разом з тим ч. 2 статтею 793 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору) передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більще підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 794 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору) встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж три роки, підлягає державній реєстрації.

Згідно із ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що враховуючи відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди, він є неукладеним, а Орендар користується нерухомим майном комунальної власності без достатніх правових підстав, в зв'язку з чим просить повернути спірне майно позивачу.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем спірного майна, а саме частини нежитлового приміщення площею 91 кв. м., що розташоване за адресою: вул. Молодіжна, 4, с. Будівельне Глухівського Сумської області.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що, об'єкт оренди використовується орендарем без достатніх правових підстав, а позов прокурора, в свою чергу, суд вважає обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню шляхом поверненню спірного майна у власність територіальної громади.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь прокуратури Сумської області підлягають стягненню 1600 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю .

2.Зобов'язати Глухівське міське споживче товариство (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Вокзальна, 4, код ЄДРПОУ 01778144) повернути територіальній громаді в особі Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області (41446, Сумська область, Глухівський район, с. Білокопитове, вул.. Покровська, 17 а, код ЄДРПОУ 23053559) частину нежитлового приміщення площею 91 кв. м., що розташоване за адресою: вул. Молодіжна, 4, с. Будівельне, Глухівський район, Сумська область.

3.Стягнути з Глухівського міського споживчого товариства ((41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Вокзальна, 4, код ЄДРПОУ 01778144) на користь прокуратури Сумської області (код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 1600 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.07.2017.

Суддя ОСОБА_1