Постанова

від 11.07.2017 по справі 909/23/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2017 р. Справа № 909/23/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Інвіт -5", м. Ізюм, Харківська область, вх. №01-05/916/17 від 28.02.2017 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2017 року

у справі №909/23/17

за позовом: Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури, м. Івано-Франківськ , в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради , м. Івано-Франківськ

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Інвіт -5 ", м. Ізюм, Харківська область

про: стягнення збитків в сумі 168497,54 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_3-прокурор, посвідчення № 011146 від 24.10.2012 року;

від позивача : не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_4 - представник на підставі довіреності №8 від 27.03.2017 року;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2017 року у справі №909/23/17 (суддя Гриняк Б.П.) позовні вимоги Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради , до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю " Інвіт -5 ", про стягнення збитків в сумі 168497,54 грн. - задоволено. Стягнуто з ТОВ " Інвіт -5 ", на користь Івано-Франківської міської ради збитки в розмірі 168 497 грн. 54 коп. (сто шістдесят вісім тисяч чотириста дев"яносто сім гривень п"ятдесят чотири копійки). Стягнуто з ТОВ " Інвіт -5 ", на користь прокуратури Івано-Франківської області судовий збір в сумі 2527 грн.47 коп. (дві тисячі п"ятсот двадцять сім гривень сорок сім копійок).

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2017 року у справі №909/23/17, відповідач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю " Інвіт -5 "- подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неврахування мотивів відповідача. Скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції в процесі розгляду справи встановлено, що відповідач завдав шкоди позивачу в розмірі 40633 грн. у зв'язку із тим, що не уклав договір оренди земельної ділянки площею 0,0352 га..Однак апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції, що підставою для зарахування шкоди стало порушення вимог чинного законодавства щодо використання земельної ділянки без оформлення договору оренди, так як відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто вказана норма, як зазначає скаржник надає кожній особі право самостійно вирішувати, вступати чи не вступати в договірні відносини на відповідних умовах, які не суперечать вимогам закону.

Задовільняючи позов, суд першої інстанції встановив, що відповідач скоїв протиправну поведінку, яка вбачається у користуванні земельною ділянкою без внесення плати за таке користування. Однак апелянт не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки законною підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст.21 Закону України ,,Про оренду землі'' є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренду.Також апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи та докази які надавались відповідачем при розгляді даної справи справи в суді першої інстанції.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 32.01.2017 р. у справі № 909/23/17 та відмовити у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2017р. справу №909/23/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2017 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 04.04.2017 р..

Ухвалою суду від 04.04.2017 року за клопотанням прокурора продовжено строк розгляду даної справи на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 16.05.2017 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 16.05.2017 року №223 справу №223 призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Желіка М.Б..

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2017 року, судову справу №909/23/17, розприділили головуючому судді Костів Т.С.. та іншим суддям, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

Ухвалами суду від 16.05.2017 року, від 06.06.2017 року, та від 04.07.2017 року розгляд справи відкладався з мотивів, наведених у них.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 11.04.2017 року з'явився прокурор, проти поданої апеляційної скарги заперечив з мотивів, викладених у поданих письмових відзивах на неї (вих. № 96-655вих-17 від 31.03.2017 року та вих. № 96-655вих-17 від 21.03.2017 року). Крім, того апелянт надав усні пояснення по суті спору, рішення суду першої інстанції від 25.01.2017 року у справі №909/23/17 вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта подану ним апеляційну скаргу підтримав повністю з мотивів, наведених у ній. Надав також усні пояснення по суті спору.

Представник позивача в судове засідання 11.07.2017 року не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак через канцелярію суду подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. (вих.№ 230/11.1-05/14в від 04.04.2017 року.)

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, подані письмові відзиви сторін на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, ТзОВ "Інвіт -5" на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2010 року отримав у приватну власність 452/1000 частки нежитлових приміщень по вул. Б. Хмельницького, 90-а у м. Івано-Франківську . Земельна ділянка на якій знаходиться нерухоме майно, перебуває у комунальній власності.

13.03.2015 року інспектором з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки площею 0,8001 га за адресою: вул. Б. Хмельницького, 90-а м. Івано-Франківськ, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 23 (копія знаходиться в матеріалах справи), відповідно до якого встановлено, що даною земельною ділянкою користуються декілька суб"єктів господарювання, а саме ПП "Калина -К13" (21/1000 частки будівлі), підприємець ОСОБА_7 (46/1000 часток будівлі), підприємець ОСОБА_8 (109/1000 часток будівлі), ТОВ " Інвіт -5" (452/1000 частки будівлі) та ВАТ " Медтехніка" (372/1000 частки будівлі ) без оформлення правовстановлюючих документів, чим порушено вимоги статей 125, 126 ЗК України. Обстеженням земельної ділянки встановлено, що на ній знаходяться відокремлені будівлі і споруди. Основна триповерхова адміністративно виробнича будівля відчинена, на вході є охорона. Частково відчинені офісні та складські приміщення, здійснюється господарська діяльність.

Згідно з актом про визначення збитків власнику землі від 05.08.2016 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.09.2016 року № 635, сума неодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками , які нанесені міській раді за час фактичного використання ТОВ " Інвіт -5 " земельної ділянки площею 0,8001 га, за адресою вул. Б.Хмельницького, 90-а у м. Івано-Франківську складає 168497,54 грн.. Розрахунок збитків зроблено за період із 05 .08. 2013 року по 05 .08. 2016 року.

Листом-клопотанням №174/04-03/08 в від 23.03.2015 року управління земельних відносин виконавчого комітету міської ради звернулось до відповідача із вимогою вчинити дії, направленні на виготовлення документів, які б посвідчували право на користування земельною ділянкою за адресою вул. Б. Хмельницького,90-а у м. Івано-Франківську, площею 0,0352 га, (кадастровий номер 2610100000:05:001:0061) та відшкодування збитків завданих користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Однак відповідач зазначені вимоги не виконав, що підтверджується Листом ДПІ у м. Івано-Франківську №755/9/09-15-12-03-23/1008 від 10.05.2016 р.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що ст. 123 ЗК України, визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитківу результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди необхідно встановити наявність в обставинах справи одночасно чотирьох умов, якими є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором та порушення такого правила поведінки винною особою (протиправність поведінки); наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони, вина особи, що завдала шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Оскільки одним із обов'язків землекористувачів є своєчасне внесення плати за користування земельною ділянкою, а одним із прав власника земельної ділянки - отримання цієї плати, то невиконання цього обов'язку ТОВ " Інвіт -5 " спричинило порушення права Івано-Франківської міської ради щодо отримання такої плати (упущена вигода).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не посилався на неможливість з вини, тобто, внаслідок протиправної поведінки, відповідача використовувати земельну ділянку. Відповідно, не підлягають застосуванню і норми Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 якою затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно п. 3 якого відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. У вказаній Постанові зазначено, що неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Водночас, відповідно до п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин" вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд першої інстанції підставно встановив, що відповідачем не надано суду доказів, що ним з поважних причин не здійснено оформлення землекорустування. Протиправна поведінка відповідача виражається у користуванні земельною ділянкою без внесення плати за таке використання, збитки - це неотриманий міською радою дохід за використання відповідачем земельної ділянки. Причинний зв'язок виражається в тому, що невнесення плати за користування земельною ділянкою відповідачем, має наслідком неотримання цієї плати міською радою. Вина проявляється у ставленні відповідача до своєї бездіяльності, виражена у формі прямого умислу, оскільки відповідач усвідомлював протиправний характер своєї бездіяльності по оформленню документів на користування, та невнесення плати за користування земельною ділянкою. Також останній передбачав, що така бездіяльність призведе до неотримання міською радою доходу, та бажав спричиненню збитків міському бюджету.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про обгрунтованість та підставність позову першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до ТОВ " Інвіт -5 " про стягнення збитків в сумі 168497,54 грн. та таких, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2017 року у справі № 909/23/17 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Івано-Франківської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Інвіт -5", м.Ізюм, Харківська область, вх. №01-05/916/17 від 28.02.2017 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2017 року у справі № 909/23/17 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 17.07.2017 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Скрипчук О.С.