Рішення

від 10.07.2017 по справі 357/3172/17

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/3172/17

2/357/1916/17

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Цуранова А. Ю. , при секретарі - Солом'яна Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Білоцерківська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вказував, що 18.05.2014 року померла ОСОБА_3, яка на день своєї смерті проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, яким заповіла йому все належне їй майно, до складу якого увійшла земельна ділянка площею 3,1939 га, кадастровий номер 3220489700:05:012:0010, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Білоцерківського району Київської області та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На момент смерті він проживав разом з ОСОБА_3 без реєстрації.

Посилаючись на те, що в нотаріальному порядку оформити право на спадщину він не може, в зв'язку з тим, що нотаріусом винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на думку нотаріуса у встановлений законом строк він спадщину не прийняв, просив встановити факт, що він на час смерті ОСОБА_3, яка померла 18.05.2014 року, постійно проживав з нею в будинку № 16 по провулку Клубний в селі Мала Сквирка Білоцерківського району Київської області та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,1939 га, кадастровий номер 3220489700:05:012:0010, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Білоцерківського району Київської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за заповітом після померлої 18.05.2014 року ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідач звернувся до суду із заявою в якій просив справу розглядати без участі його представника, позов визнав в повному обсязі.

Третя особа звернулась до суду із заявою в якій просила розглядати справу без участі його представника, про день розгляду справи повідомлена, при вирішенні справи покладалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.02.2011 року ОСОБА_3 склала заповіт на ім'я позивача, яким заповіла йому все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося і взагалі те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право.

18.05.2014 року ОСОБА_3 померла.

За життя їй належала земельна ділянка площею 3,1939 га кадастровий номер 3220489700:05:012:0010, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Білоцерківського району Київської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10.02.2017 року позивачу ОСОБА_2 сільською радою Білоцерківського району Київської області видана довідка № 02-33/54 згідно якої позивач на день смерті ОСОБА_3 проживав разом з нею за адресою пров. Клубний, буд. 16 в м. Мала Сквирка Білоцерківського району Київської області.

15.02.2017 року нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 винесено постанову, згідно якої відмовлено позивачу в оформленні спадкових прав та видачі свідоцтв про право на спадщину на майно, яке залишилось після смерті 18.05.2014 року ОСОБА_3, оскільки спадщину у встановлений строк спадкоємець не прийняв.

Свідок ОСОБА_5 суду надав покази про те, що він знає позивача, оскільки являється його сусідом в с. Мала Сквирка, позивач з народження постійно проживає і проживав з ОСОБА_3, а також доглядав за нею коли вона хворіла.

Свідок ОСОБА_6 суду надала покази про те, що являється сусідкою позивача та знає його з дитинства, померла ОСОБА_3 приходилась йому бабусею, вона хворіла, позивач їздив на роботу в м. Біла Церква, на момент смерті ОСОБА_3 позивач постійно з нею проживав.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов'язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Якщо постійне місце проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування ).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Згідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Указана норма встановлює об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що рівною мірою означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Докази, які спростовують встановлені судом обставини відповідачем не надані.

Як вбачається з матеріалів справи позивач являється спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, однак в нотаріальному порядку оформити спадщину він не може, в зв'язку з тим, що нотаріусом винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у встановлений законом строк він спадщину не прийняв.

Згідно довідки від 07.07.2017 року № 2027/01-16 наданою Білоцерківською державною нотаріальною конторою спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 не відкривалась.

В надісланому листі відповідач щодо позову не заперечував, крім того факт спільного проживання позивача з померлою підтверджується свідками та відповідною довідкою сільської ради, що міститься в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи відсутність інших спадкоємців після померлої ОСОБА_3 та визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, а також підтверджені належними та допустимими доказами, тому їх слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_3, яка померла 18.05.2014 року постійно проживав з нею в будинку № 16 по провулку Клубний в селі Мала Сквирка Білоцерківського району Київської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,1939 га, кадастровий номер 3220489700:05:012:0010, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Білоцерківського району Київської області та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після померлої 18.05.2014 року ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_7