Рішення

від 10.07.2017 по справі 906/539/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" липня 2017 р. Справа № 906/539/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 104/2 від 05.08.16р., ОСОБА_2, дов. № 2 від 10.01.17р.,

від відповідача: ОСОБА_3, адвокат (договір про надання правової допомоги від 22.03.17р.)

від третьої особи: ОСОБА_4, дов. № р-5 -22/2239 від 28.12.16р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології" ( м. Київ)

до ОСОБА_6 установи "ОСОБА_7 база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради (м. Житомир)

третя особа на стороні відповідача - Житомирська обласна рада ( м. Житомир)

про визнання протиправною (незаконною) бездіяльність голови ліквідаційної комісії та про визнання кредиторських вимог

ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ МЕДИЦИНИ ОСОБА_8" (надалі - ОСОБА_5) звернулося з позовом до ОСОБА_6 установи "ОСОБА_7 база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради (надалі - ОСОБА_6 установа) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною та незаконною бездіяльність ОСОБА_6 установи в особі Голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ОСОБА_9, яка полягає в ухиленні від розгляду кредиторських вимог товариства, наданні підтверджуючих документів щодо їх розгляду та не дотриманню порядку ліквідації;

- зобов'язати ОСОБА_6 установу в особі Голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ОСОБА_9 визнати ОСОБА_5 кредитором за вимогами підтвердженими рішенням суду на суму та включити його в проміжний ліквідаційний баланс у сумі 8 938 601,40грн та 483 670,99 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_5 доводить, що його вимоги до ОСОБА_6 установи ( їх розмір та склад) ґрунтуються на рішеннях суду у справах №№ 906/1072/15 та 906/745/16, а тому не потребують доказування при вирішенні цього спору за правилом ч. 3 ст. 35 ГПК України. Оскільки четвертою сесією Житомирської обласної ради VII скликання 19.05.2016року було прийнято Рішення № 278 "Про припинення діяльності комунальної установи "ОСОБА_7 база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради шляхом ліквідації (надалі - ОСОБА_7 рада) та спільним Розпорядженням ОСОБА_7 ради та Житомирської обласної державної адміністрації № 142/37 від 23.05.2016року затверджено склад ліквідаційної комісії та встановлено строк для заявлення кредиторами свої вимог до 01.08.2016року, ОСОБА_5 звернулось до ОСОБА_6 установи в особі Голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ОСОБА_10 із заявою за № 75 від 01.07.2016року ( надіслано - 02.07.2016р. та отримано - 12.07.2016р. визнати кредитором на суму 8 938 601,40грн та включити вимоги до реєстру вимог кредиторів. Водночас ОСОБА_6 установа особі Голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ОСОБА_10 в порушення приписів ч. ч. 5-6 ст. 105 ЦК України не повідомила ОСОБА_5 про прийняте рішення щодо заявлених вимог , не надіслала це рішення ОСОБА_5 у встановлений законом строк та загалом ухилились від розгляду його вимог, надання повної та вичерпної інформації про стан здійснення ліквідаційної процедури , в тому числі, і після зміни з 06.12.2016року Голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) на ОСОБА_9 З врахуванням вищевикладеного, ОСОБА_5 просить в судовому порядку встановити незаконну бездіяльність саме ОСОБА_9 як Голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ОСОБА_6 установити щодо ухилення від розгляду кредиторських вимог ОСОБА_5 та в судовому порядку зобов'язати юридичну особу, що ліквідується, визнати ОСОБА_5 її кредитором та включити його вимоги до проміжного ліквідаційного балансу. Окрім викладеного, ОСОБА_5 вважає, що ОСОБА_6 установа порушила вимоги ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , оскільки Голова ліквідаційної комісії (ліквідатора) не звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ОСОБА_6 установи, виявивши , що вартості її майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Порушення вимог цієї статті допустила і ОСОБА_7 рада , оскільки як власник майна ОСОБА_6 установи , допустила бездіяльність Голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) в частині звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, а тому повинна нести солідарну відповідальність з ОСОБА_6 установою, якщо за результатами її ліквідації в судовому порядку, вимоги ОСОБА_5 виявляться незадоволеними.

Ухвалою від 21.06.17р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третьою особою на стороні ОСОБА_6 установи засновника ОСОБА_7 раду , призначено засідання суду на 10.07.17р.

До початку розгляду справи по суті , ОСОБА_5 предмет та підстави позову не змінило, ОСОБА_6 установа зустрічного позову не подала, вирішення спору розпочато по суті.

Представник ОСОБА_5 позов підтримав з підстав, у ньому викладених. Представник ОСОБА_6 установи в усній формі повідомила, що як довів до її відома Голова ліквідаційної комісії (ліквідатора) ОСОБА_9, ОСОБА_6 установа немає власного майна, оскільки останнє належить до комунальної власності , а також коштів для розрахунків з кредиторами, зокрема ОСОБА_5 , у з'язку з чим ліквідатором звернувся до ОСОБА_7 ради як власника майна та засновника ОСОБА_6 установи про виділення коштів для розрахунку з кредитором.

Представник ОСОБА_7 ради в усній формі пояснив, що засновник не відповідає за дії чи бездіяльність Голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) ОСОБА_9 в частині неналежного виконання ним вимог ст.ст. 105-112 ЦК України в процесі ліквідації ОСОБА_6 установи, та що йому невідомо про прийняття ОСОБА_7 радою рішення (розпорядження) щодо продовження строку здійснення ліквідаційної процедури ОСОБА_6 установи, який збіг 01.12.16року.

Заслухавши представників сторін спору та третьої особи, дослідивши матеріали справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернулося до господарського суду з позовом, посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 установою зобов'язань з оплати медичного обладнання, поставленого позивачем за договором, утворилася заборгованість. Просило стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу - 4 655 000,00 грн та за період із 1 січня 2013 року до 7 липня 2015 року: 3 % річних у розмірі 351 229,32 грн, інфляційні втрати у сумі 3 531 690,67 грн, пеню у сумі 2 828 326,99 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28 липня 2015 року у справі № 906/1072/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 установи на користь ОСОБА_5 борг у сумі 4 655 000,00 грн, 3 % річних у сумі 351 229,32 грн, інфляційні втрати у сумі 3 531 690,67 грн, пеню у сумі 343 577,26 грн. У частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 2 484 749,73 грн відмовлено ( надалі - Рішення суду від 28.07. 2015 року ).

Рішення суду від 28.07. 2015 року вступило в законну силу 11 серпня 2015року.

На примусове виконання Рішення суду від 28.07.2015 року видано наказ № 906/1072/15 від 17.08.15р. зі строком пред'явлення до виконання протягом одного року.

У справі відсутні докази виконання ОСОБА_6 установою Рішення суду від 28.07. 2015 року добровільно.

З наявності у справі копії постанови державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області від 12.01.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , судом встановлено , що її винесено на підставі наказу № 906/1072/15 від 17.08.15р. та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_6 установі.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 р. поновлено Заступнику прокурора Житомирської області строк на подання апеляційної скарги на Рішення суду від 28.07. 2015 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 7 грудня 2016 року, Рішення суду від 28.07.2015 року скасовано в частині стягнення 3 % річних у сумі 351 229,32 грн, інфляційних втрат у сумі 3 531 690,67 грн, пені у сумі 343 577,26 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено. В решті рішення залишено без змін ( надалі - Постанова РАГС від 20.09.16р. та Постанова ВГСУ від 07.12.16р.)

Постановою Верховного Суду України від 12 квітня 2017року скасовано Постанову РАГС від 20.09.16р. та Постанову ВГСУ від 07.12.16р. у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 установи про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних. Справу № 906/1072/15 у цій частині передано на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду ( надалі - Постанова ВСУ від 12.04.17р.)

З врахуванням викладеного, Постанова РАГС від 20.09.16р. про відмову ОСОБА_5 у стягненні з ОСОБА_6 установи пені у сумі 343 577,26 грн. залишена в силі Постановою ВГСУ від 07.12.16р. та Постановою ВСУ від 12.04.17р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 червня 2017 року, на виконання Постанови ВСУ від 12.04.17р., Рішення суду від 28.07.2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 установи про стягнення 3% в сумі 351229 грн. 32 коп. та інфляційних в сумі 3531690 грн. 67 коп. залишено без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області в особі ОСОБА_7 ради в частині цих вимог - без задоволення.

У справі відсутні докази стану здійснення виконавчого провадження , відкритого на підставі наказу № 906/1072/15 від 17.08.15р., після 12.01.16р., докази застосування судом процесуального механізму статті 117 ГПК України в частині визнання відсутнім у ОСОБА_6 установи обов'язку сплати ОСОБА_5 пені у сумі 343 577,26 грн. , а також докази повного або часткового виконання Рішення суду від 28.07.2015 року в частині, що залишена без змін добровільно або в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

З врахуванням викладеного, станом на 10 липня 2017року склад та розмір безспірних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 установи за Рішенням суду від 28.07.2015 року у справі 906/1072/15 є наступним: 4655000,00 грн основного боргу; 351229, 32 грн 3 % річних та 3531690, 67 грн інфляційних втрат.

Рішення суду від 28.07.2015 року в частині покладення на ОСОБА_6 установу витрат ОСОБА_5 на сплату судового збору в розмірі 57104, 15 грн не змінювалось будь-якою інстанцією, а тому судові витрати також належать до вимог кредитора.

Загальний розмір вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 установи за Рішенням суду від 28.07.2015 року становить 8595024,14грн, а не як безпідставно доводить ОСОБА_5 - 8938601,40грн ( 8595024,14 грн + пеня у сумі 343 577,26 грн, у стягненні якої Постановою РАГС від 20.09.16р. відмовлено).

28 липня 2016року ОСОБА_5 звернулось до господарського суду з новим позовом до ОСОБА_6 установи про стягнення 3% річних від суми заборгованості за договором № 26/11-2012/32 від 29.11.2012 в розмірі 148 067, 26 грн та збитків від інфляції в сумі 320 833, 36 грн за період з 08.07.2015 по 28.07.2016.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.07.2016 порушено провадження у справі № 906/745/16 за позовом ТОВ "Союзмедтех" до ОСОБА_6 установи "ОСОБА_7 спеціального медичного постачання" про стягнення 468 900, 62 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.10.2016 у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 рішення Господарського суду Житомирської області від 13.10.2016 скасовано, прийнято нове, яким стягнуто з ОСОБА_6 установи на користь ОСОБА_5 інфляційні витрати у розмірі 320 833, 36 грн та 3% річних у розмірі 148 067, 26 грн, а також 7033,51 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 7736,86 грн судового збору за подачу апеляційної скарги (надалі - Постанова РАГС від 11.01.17р.).

На примусове виконання Постанови РАГС від 11.01.17р. господарським судом видано два накази № 906/745/16 від 20.01.17р.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2017 року Постанову РАГС від 11.01.17р. залишено без змін.

У справі відсутні докази відкриття виконавчого провадження на підставі двох наказів № 906/745/16 від 20.01.16р., а також докази повного або часткового виконання Постанови РАГС від 11.01.17р. добровільно або в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

З врахуванням викладеного, станом на 10 липня 2017року склад та розмір безспірних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 установи за Постановою РАГС від 11.01.17р. у справі № 906/745/16 не змінився та з врахуванням витрат по сплаті судового збору становить загальну суму 483 660,99 грн.

Як свідчать матеріали справи, у період чинності Рішення суду від 28.07.2015 року на загальну суму вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 установи 8938601,40грн. , її засновник - Житомирська обласна рада на 4 сесії 7 скликання приймає рішення від 19.05.16р. № 278 на підставі зокрема ст.ст. 43,60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 104-112 ЦК України та ст. 59 ГК України припинити ОСОБА_6 установу шляхом ліквідації; затвердити склад ліквідаційної комісії спільним розпорядженням голови обласної ради та голови обласної державної адміністрації ; затвердити порядок і строки проведення ліквідації згідно з додатком; контроль за виконанням рішення покласти на постійну діючу комісію обласної ради з питань бюджету і комунальної власності та заступника голови обласної ради ОСОБА_11 ( надалі - Рішення ОСОБА_7 ради № 278).

Порядок і строки припинення ОСОБА_6 установи шляхом ліквідації затверджено додатком до Рішення ОСОБА_7 ради № 278, і зокрема:

- повна інвентаризація майна та коштів ОСОБА_6 установи - до 20.06.16р.;

- виявлення ліквідаційною комісією кредиторів, письмове повідомлення їх про припинення діяльності ОСОБА_6 установи шляхом ліквідації - до 30.07.16;

- строк заявлення кредиторами своїх вимог до ОСОБА_6 установи -протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо її припинення ;

- розгляд кожної окремої вимоги кредитора - до 25.08.16р. та не пізніше тридцяти днів з дня отримання ОСОБА_6 установою відповідної вимоги кредитора;

- складення проміжного ліквідаційного балансу з відомостями про склад майна установи, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду - до 01.08.16р.;

- внесення проміжного ліквідаційного балансу на затвердження обласної ради - до 01.09.16р.;

- проведення виплат грошових сум кредиторам установи у порядку черги, встановленої статтею 112 ЦК України , відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи з дня його затвердження - до 01.10.16р.;

- складення ліквідаційного балансу після завершення розрахунків з кредиторами та подання його на затвердження обласної ради з пропозиціями щодо подальшого використання майна установи, що залишилося - до 01.11.16р.;

- здійснення заходів щодо зняття юридичної особи з обліку у всіх установах та подання матеріалів щодо внесення до Єдиного державного реєстру про припинення установи шляхом її ліквідації - до 01.12.16р.

На виконання Рішення ОСОБА_7 ради № 278 спільним розпорядженням ОСОБА_7 ради та Житомирської обласної державної адміністрації від 23.05.16р. № 37/142 затверджено склад ліквідаційної комісії ОСОБА_6 установи та наказано ліквідаційній комісії керуватися у своїй роботі , зокрема, Рішенням ОСОБА_7 ради № 278 ( надалі - Спільне розпорядження № 37/142 ).

Відповідно до Спільного розпорядження № 37/142 обов'язки Голови ліквідаційної комісії покладено на ОСОБА_10 - в.о. директора ОСОБА_6 установи.

За відомостями з ЄДР ОСОБА_6 установа з 01.06.2016р. і дотепер перебуває в стані припинення шляхом ліквідації, з 31.05.2016р. до 05.12.16р. обов'язки Голови ліквідаційної комісії виконувала ОСОБА_10, з 06.12.16р. і дотепер виконує ОСОБА_9, строк для заявлення кредиторами своїх вимог - 01.08.16р.

Судом також встановлено, що 19 травня 2016року , тобто, в день прийняття Рішення ОСОБА_7 ради № 278, іншим рішенням ОСОБА_7 ради № 279 створено нову комунальну установу "ОСОБА_7 спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради та затверджено її статут.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 звернулось до ОСОБА_6 установи в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_10 із заявою від 01.07.2016року № 75 про визнання ОСОБА_5 кредитором ОСОБА_6 установи, визнання його кредиторських вимог на загальну суму - 8938601,40грн. на підставі Рішення суду від 28.07.2015 року, та про внесення в реєстр вимог кредиторів із сповіщенням про це кредитора у встановлений законодавством крок ( надалі - Заява про визнання кредитором).

Заяву про визнання кредитором ОСОБА_5 надіслано ОСОБА_6 установі 02.07.2016року листом з описом вкладення та отримано останньою 12.07.16р.

У справі відсутні докази розгляду ОСОБА_6 установою в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_10 з прийняттям рішення як це передбачено ст. 105 ЦК України Заяви про визнання кредитором протягом тридцяти днів з дня її отримання. Водночас , як встановлено судом, Рішення суду від 28.07.2015 року, яким підтверджувались вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 установи на загальну суму 8938601,40грн. стало предметом апеляційного перегляду на підставі ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 р. у справі № 906/1072/15.

ОСОБА_5, після прийняття Постанови РАГС від 20.09.16р., Постанови ВГСУ від 07.12.16р. та Постанови РАГС від 11.01.17р., однак до прийняття Постанови ВСУ від 12.04.2017року, повторно звернулось до ОСОБА_6 установи в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_9 із заявою від 14.03.17р. № 20 письмово повідомити ОСОБА_5 про стадію ліквідації ОСОБА_6 установи , про кількість визнаних кредиторів та розміру їх вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що всупереч встановленим законом строків для розгляду Заяви про визнання кредитором - до 01.08.2016року, ОСОБА_5 станом на 14.03.17р. не отримало жодної відповіді на неї та будь-якої іншої інформації щодо стадій ліквідації та вжиття практичних заходів по погашенню заборгованості перед кредитором ( надалі - Вимога про надання інформації -1).

Вимогу про надання інформації -1 ОСОБА_5 надіслало ОСОБА_6 установі 15.03.2017року листом з описом вкладення та отримано останньою 17.03.17р.

У справі відсутні докази розгляду ОСОБА_6 установою в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_9 Вимоги про надання інформації -1 .

ОСОБА_5 втретє звернулось до ОСОБА_6 установи в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_9 із вимогою від 23.05.2017р. № 50 письмово , зокрема, документально , підтвердити визнання ОСОБА_5 кредитором із внесенням в реєстр кредиторів; надати звітність за всі звітні періоди після початку ліквідації до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування; надати проміжний ліквідаційний баланс, затверджений учасниками юридичної особи; надати документи про склад майна юридичної особи , перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду; надати інформацію щодо виплачених грошових сум таким кредиторам як органи доходів і зборів, ПФУ та фонди соціального страхування , вказавши порядок черговості задоволення їх вимог ( надалі - Вимога про надання інформації -2).

Вимогу про надання інформації -2 ОСОБА_5 надіслало ОСОБА_6 установі 23.03.2017року листом з описом вкладення та отримано останньою 31.05.17р.

У справі відсутні докази розгляду ОСОБА_6 установою в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_9 Вимоги про надання інформації -2 .

19 червня 2017року ОСОБА_5 звернулось з цим позовом до ОСОБА_6 установи в порядку ст.112 ЦК України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст. ст. 4-7, 33 та 43 ГПК України, оцінивши їх доводи по суті законодавчого регулювання спору, господарський суд дійшов висновку позов задовольнити частково з наступних мотивів.

Стаття 15 ЦК України гарантує кожній особі право на судовий захист її цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства способами , передбаченими частиною 2 статті 16 ЦК України, договором або законом, зокрема Конституцією України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді бездіяльності , зокрема , посадових та службових осіб.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 частину 2 статті 55 Конституції України розтлумачив в наступний спосіб: конституційне право на оскарження в суді бездіяльності посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Службовими особами є, зокрема, особи, які постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється зокрема повноважним органом місцевого самоврядування ( ч. 3 ст. 18 Кримінального кодексу України).

В свою чергу, частина 3 статті 65 ГК України відносить керівника підприємства, головного бухгалтера , члена наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту до посадових осіб.

Згідно частини 5 цієї статті керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

У частині 1 статті 78 ГК України передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Згідно частини 7 цієї статті органом управління комунального унітарного підприємства є зокрема керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).

У статті 59 ГК України передбачено, що припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Таким законом є Цивільний кодекс України.

У частині 3 статті 105 ЦК України, зокрема, передбачено, що орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначає комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлює порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Згідно абзацу 2 цієї частини виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

У частині 4 статті 105 ЦК України передбачено, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

ОСОБА_6 установа з 01 червня 2016року перебуває в стані припинення шляхом ліквідації на підставі Рішення ОСОБА_7 ради № 278 та відповідно до Спільного розпорядження № 37/142 у відносинах з третіми особами її представляла у період з 31.05.2016р. до 05.12.16р. Голова ліквідаційної комісії ОСОБА_10, а з 06.12.16р. і дотепер представляє Голова ліквідаційної комісії ОСОБА_9

Так, Спільним розпорядженням № 37/142 було зобов'язано Голову ліквідаційної комісії ОСОБА_10 керуватись у своїй роботі Рішенням ОСОБА_7 ради № 278, і зокрема:

- провести повну інвентаризацію майна та коштів ОСОБА_6 установи - до 20.06.16р.;

- виявити кредиторів ОСОБА_6 установи та письмово повідомити їх про припинення її діяльності шляхом ліквідації - до 30.07.16;

- розглянути кожну окрему вимогу кредитора - до 25.08.16р. та не пізніше тридцяти днів з дня отримання ОСОБА_6 установою відповідної вимоги кредитора.

Окрім Рішення ОСОБА_7 ради № 278, Голова ліквідаційної комісії ОСОБА_10 мала керуватись чинним законодавством України, а саме частиною 6 статті 105 ЦК України, яка зобов'язувала її розглянути кожну окрему вимогу кредитора, після чого прийняти відповідне рішення, яке надіслати кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Заяву про визнання кредитором ОСОБА_5 надіслано ОСОБА_6 установі 02.07.2016року листом з описом вкладення та отримано останньою 12.07.16р.

Однак всупереч вимог ч.6 ст. 105 ЦК України ОСОБА_6 установа в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_10 не надіслала ОСОБА_5 прийняте рішення про розгляд Заяви про визнання кредитором протягом тридцяти днів з дня її отримання, тоді як вимоги цього кредитора станом на 12. 07.16р. ґрунтувались на чинному Рішенні суду від 28.07.2015 року на загальну суму 8938601,40грн.

Попри те, що Рішення суду від 28.07.2015 року стало предметом апеляційного перегляду на підставі апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області в інтересах ОСОБА_7 ради , про що свідчить ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 р. у справі № 906/1072/15, не давало правових підстав Голові ліквідаційної комісії ОСОБА_10 не виконувати вимоги ч.6 ст. 105 ЦК України в частині прийняття рішення щодо безспірних вимог ОСОБА_5 та надіслання цього рішення останньому.

ОСОБА_6 установа в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_10 всупереч Рішення ОСОБА_7 ради № 278 не виконала також обов'язку повідомити ОСОБА_5 , як свого відомого за Рішенням суду від 28.07.2015 року кредитора, про те, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації у строк до 30.07.17р.

З врахуванням вищевикладеного, предметом судового оскарження у період з 12.07.16р. по 25.08.16р. є бездіяльність саме Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_6 установи ОСОБА_10 щодо ухилення від розгляду Заяви про визнання кредитором на загальну суму 8938601,40грн.

В свою чергу, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини не дають права ліквідаційній комісії залишати вимоги кредиторів без розгляду.

Стаття 14 ЦК України у частинах 1 та 3 містить загальне правило про те, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених , зокрема, актом цивільного законодавства, та що їх виконання забезпечується, зокрема, відповідальністю, яка встановлена актом цивільного законодавства.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку про те, що ухилившись від розгляду вимог позивача в установлений строк, відповідач фактично вказані вимоги не визнав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист від незаконної бездіяльності посадової або службової особи вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим ( реальним), тобто стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Господарський суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_1 проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини одним із критеріїв ефективності засобів захисту є його адекватність. Так, право особи має бути захищене таким матеріально-правовим способом захисту, який припинить його порушення, якщо воно ще триває.

Ухилення Голови ліквідаційної комісії від розгляду кредиторських вимог ОСОБА_5 , які до того ж ґрунтувались на чинному Рішенні суду від 28.07.2015 року, у строк, встановлений ч.6 ст. 105 ЦК України, було незаконним.

Таке ухилення становило втручання у право ОСОБА_5 на "мирне володіння майном" (коштами), що є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року та інші).

Більше того, Європейський Суд з прав людини у п.55 рішення у справі " ОСОБА_12 проти України" від 09.11.04р. зазначив , що параграф 1 статті 6 Конвенції гарантує кожній особі «право на суд» , однак це право стало б ілюзією, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін.

Оскільки незаконна бездіяльність за правилом ч. 6 ст. 105 ЦК України допущена Головою ліквідаційної комісії ОСОБА_10, а не ОСОБА_9, який у спірний період не мав статусу посадової особи ОСОБА_6 установи, задоволенню підлягає позов ОСОБА_5 про визнання незаконною бездіяльність ОСОБА_6 установи в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_10 щодо розгляду його кредиторських вимог на суму 8 938 601,40 грн. , що триває з 12.08.16р. Оскільки кредиторські вимоги ОСОБА_5 у будь-якому розмірі та складі після 06.12.16р. не визнано ОСОБА_6 установою також в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_9, що вказує про триваючу незаконну бездіяльність посадових осіб юридичної особи, що припиняється, ефективним засобом захисту майнових прав ОСОБА_5 є визнання за цим рішенням суду зазначеного факту в резолютивній частині цього рішення суду.

Водночас не підлягає задоволенню позов в частині визнати бездіяльність ще й протиправною, оскільки вимоги позову ґрунтуються на порушенні Головою ліквідаційної комісії ОСОБА_6 установи норми права - ч. 6 ст. 105 ЦК України, а не "права" взагалі.

Оскільки судом визнається незаконною бездіяльність ОСОБА_6 установи в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_10 щодо ухилення від розгляду кредиторських вимог ОСОБА_5 на суму 8 938 601,40 грн., судовий захист охоплює одночасно і вимогу в частині " ухилення від надання підтвердження документів щодо їх розгляду", яка є складовою ухилення від розгляду вимог кредитора в цілому.

Не підлягає задоволенню позов в частині вимоги щодо "не дотримання порядку ліквідації" ОСОБА_6 установою в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_9, оскільки не доведено, якого порядку ліквідації не дотримується зазначена посадова особа після 06.12.1016р. - встановленого у Рішенні ОСОБА_7 ради № 278 чи у статті 111 Цивільного кодексу України.

Натомість суд враховує, що на встановлені у Рішенні ОСОБА_7 ради № 278 строки ліквідації ОСОБА_6 установи вплинули обставини апеляційного та касаційного перегляду Рішення суду від 28.07.2015 року за участю ОСОБА_5, ОСОБА_6 установи та ОСОБА_7 ради у період з 21.07.16р. до 29.06.17р.

В свою чергу, частина 8 статті 110 ЦК України передбачає, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

З наведеного слідує, що до 29.06.17р. ліквідаційною комісією не міг бути складений проміжний ліквідаційний баланс ОСОБА_6 установи та, відповідно, наданий на затвердження ОСОБА_7 раді, до остаточного визначення в судовому порядку складу та розміру кредиторських вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 установи за Рішенням суду від 28.07.2015 року.

Більше того, вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 установи ґрунтуються не тільки на Рішенні суду від 28.07.2015 року, яке набуло статусу остаточного 29.06.17р. у зв'язку з прийняттям Постанови РАГС від 29.06.2017р. у справі № 906/1072/15, але й на підставі Постанови РАГС від 11.01.17р. у справі 906/745/16.

Розглядаючи іншу позовну вимогу ОСОБА_5 до ОСОБА_6 установи, суд приймає до уваги наступне.

Зміст ч. 3 ст. 112 ЦК України доводить, що право кредитора на звернення з позовом до юридичної особи, що припиняється виникає , зокрема, у разі ухилення ліквідаційної комісії від розгляду вимог кредитора, та здійснюється протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову.

Разом з тим, ухилення від розгляду кредиторських вимог, за нормою частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України, є окремою підставою для звернення кредитора до суду із відповідним позовом.

Так, частиною 5 ст.112 ЦК України встановлено, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Таким чином, норми частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України не виключають можливість розгляду судом вимог, від розгляду яких ухилилась ліквідаційна комісія у разі звернення кредитора до суду поза межами місячного строку, встановленого цією частиною.

ОСОБА_5 просить зобов'язати ОСОБА_6 установу в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_9 визнати ОСОБА_5 її кредитором на суму за Рішенням суду від 28.07.2015 року на суму 8938601,40 грн та за Постановою РАГС від 11.01.17р. на суму 483 670,99 грн. та включити ці вимоги в проміжний ліквідаційний баланс.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під ефективним засобом (способом) слід розуміти також такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Зокрема, йдеться про такі критерії ефективності засобів захисту як їх достатність , практичність та оперативність. Суть достатності засобу захисту зводиться до того, що використання аналізованого засобу захисту має бути цілком достатнім для досягнення необхідного результату, суть практичності засобу захисту , щоб він був ефективним на практиці , суть оперативності засобу захисту , щоб його використання призвело до необхідного результату у розумні строки та без ускладнення діями або недоглядом іншими особами, зокрема відповідачем.

З врахуванням викладеного, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 установи підлягає задоволенню в частині визнання його кредитором за Рішенням суду від 28.07.2015 року з врахуванням Постанови РАГС від 29.06.2017р. у справі № 906/1072/15 та за Постановою РАГС від 11.01.17р. у справі 906/745/16 з вказівкою на склад визнаних вимог кредитора з метою уникнення між сторонами будь-яких спорів в подальшому.

Позовна вимога містить вимогу "зобов'язати". Залежно від способу захисту права та правових наслідків, які вони викликають, рішення суду поділяються на види: про присудження, про визнання, конститутивні. Рішення про присудження спрямовані на зобов'язання правопорушника вчинити на користь потерпілого (особи, яка звернулася до суду за захистом свого права) певну дію або утриматися від її вчинення на поновлення порушеного, оспореного чи невизнаного права чи інтересу. Рішення про визнання підтверджують наявність чи відсутність певних правовідносин, певних обставин чи фактів. Конститутивні рішення приймаються на захист права особи шляхом зміни або припинення правовідносин між сторонами, наявність яких у первісному вигляді (змісті) є порушенням прав заінтересованої особи.

З врахуванням викладеного, позов в цій частині безпідставний.

Щодо позову в частині зобов'язати ОСОБА_6 установу включити вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу. Оскільки за цим рішенням суду вирішено спір про визнання вимог кредитора за правилом ч. 3 ст. 112 ЦК України, останні підлягають включенню ліквідаційною комісією до проміжного ліквідаційного балансу за правилом 8 ст. 111 цього Кодексу. До винесення рішення суду у цій справі суд не встановив ухилення ліквідаційної комісії від виконання цього обов'язку, який не міг виникнути раніше 10.07.2017року.

Судові витрати на підставі ч.2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача .

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконною бездіяльність ОСОБА_6 установи "ОСОБА_7 база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради ( 10019, м. Житомир, вул. Комерційна, 2, код ЄДРПОУ 00180611) в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_10 щодо ухилення від розгляду кредиторських вимог ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ МЕДИЦИНИ ОСОБА_8" ( 04073, м. Київ, пр. С.Бандери,21, код ЄДРПОУ 0789159) на суму 8 938 601,40 грн.

3. Визнати ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ МЕДИЦИНИ ОСОБА_8" ( 04073, м. Київ, пр. С.Бандери,21, код ЄДРПОУ 0789159) кредитором ОСОБА_6 установи "ОСОБА_7 база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради ( 10019, м. Житомир, вул. Комерційна, 2, код ЄДРПОУ 00180611) за такими вимогами:

- 4655000,00 грн основного боргу;

- 351229, 32 грн 3 % річних;

- 3531690, 67 грн інфляційних втрат;

- 57104, 15 грн витрат по оплаті судового збору;

- 320833,36 грн інфляційних втрат;

- 148067,26 грн 3% річних;

- 7033,51 грн судового збору за подачу позовної заяви;

- 7736,86 грн за подачу апеляційної скарги.

4. Стягнути з ОСОБА_6 установи ОСОБА_7 база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 00180611, вул.. Комерційна, 2, м. Житомир, 10019) на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ МЕДИЦИНИ ОСОБА_8" (код ЄДРПОУ 30789159, пр. Московський, 21, м. Київ, 04073) - 3200, 00 грн судового збору за подачу позовної заяви.

Видати наказ.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17 липня 2017року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-4 - сторонам та третій особі (простою)