Рішення

від 18.07.2017 по справі 469/748/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.07.2017

Справа № 469/748/16-ц

2/469/54/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 року Березанський районний суд Миколаївської області у складі: головуючої - судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка цивільну справу за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог Державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство , про визнання незаконним та скасування розпорядження (в частині), визнання недійсним та скасування свідоцтва на право власності та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора Миколаївської області 19 липня 2016 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №75 від 22 березня 2013 року ОСОБА_2 надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. На підставі вказаного розпорядження реєстраційною службою Березанського РУЮ ОСОБА_2 27 квітня 2013 року видано свідоцтво про право власності № 3039550 на вказану земельну ділянку.

Надана відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду та перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» (урочище "Рибаківка", квартал 41, виділ 4), повноваження щодо вилучення та передачі її у власність на підставі ч.6 ст.149 ЗК України належать обласним державним адміністраціям, а тому Березанською РДА надано спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_2 поза волею належного власника.

Крім того, земельну ділянку передано у власність без погодження органом лісового господарства щодо вилучення і зміни цільового призначення земельної ділянки, без прийняття рішення про вилучення земельної ділянки з користування ДП "Очаківське ЛМГ", без погодження проекта землеустрою територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, всупереч забороні, встановленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р, щодо прийняття рішень на надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 30-40 м. від урізу води Чорного моря, у межах пляжної зони прибережної захисної смуги моря, а тому не може передаватися у приватну власність взагалі, та, зокрема, у зв язку із законодавчою забороною будівництва у межах пляжної зони прибережних захисних смуг та вимогами містобудівної документації, - для індивідувального дачного будівництва. При цьому проект землеустрою, всупереч ч.3 ст.186-1 ЗК України, з природоохоронним органом не погоджено.

З цих підстав прокурор просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської РДА від 22.03.2013 №75 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, а також визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № 3039550, видане 27.04.2013 року ОСОБА_2 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції на спірну земельну ділянку.

Оскільки земельна ділянка вибула з власності держави всупереч вимогам законодавства та поза волею належного розпорядника - ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, посилаючись на норми ст.387, ч.3 ст.388 ЦК України, позивач просив також витребувати спірну земельну ділянку у відповідача ОСОБА_2 на користь держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації.

У судове засідання прокурор та представник позивача не з"явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності та підтримку позову.

У направлених до суду письмових поясненнях представник позивача ОСОБА_1 ОДА ОСОБА_3 посилалась на порушення Березанською РДА повноважень обласної державної адміністрації щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, передбачених ч.4 ст.122 ЗК України, належність спірної земельної ділянки до лісового фонду та відсутність відмови землекористувача від постійного користування земельною ділянкою чи вилучення земельної ділянки в установленому порядку; зазначала про порушення ст.ст.85,88 Водного кодексу України щодо заборони передачі земель прибережних захисних смуг у приватну власність та для цілей, не визначених законодавством, а також про те, що позивачу було невідомо про існування оскаржуваного розпорядження до моменту пред"явлення позову.

Представник відповідача - Березанської райдержадміністрації в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про згоду з позовом та розгляд справи без його участі .

Представник третьої особи ДП Очаківське ЛМГ у судове засідання не з явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 до суду не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення та розписки представника відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 надала суду письмові заперечення, у яких просила у позові відмовити, посилаючись на сплив позовної давності, так як оскаржуване розпорядження було своєчасно розміщене на офіційному сайті Березанської райдержадміністрації, прокуратура неодноразово оспорювала вказане розпорядження в Господарському суді Миколаївської області з 2013 року та в Березанському районному суді з 2015 року, і діючи відповідно до своїх повноважень як прокурор, так і позивач мали можливість своєчасно дізнатися про прийняття оскаржуваного розпорядження. Крім того, посилалась на наявність передбаченого ч.3 ст.122 ЗК України права районної державної адміністрації розпоряджатися земельними ділянками державної власності для дачного будівництва та, відповідно, відсутності у обласної державної адміністрації права на звернення до суду з цим позовом; недоведеність існування містобудівних обмежень, оскільки Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затверджений у 1985 році, припинив свою дію на час прийняття спірного розпорядження, а положення ДБН 360-92 не поширюються на дачне будівництво за межами населених пунктів; зазначала про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, так як не має класифікації І 10.02, встановленої для таких земель наказом Держкомітету України із земельних питань № 548 від 23.07.2010 року; посилалась на відсутність передбачених п.3 ст.122 ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу на передачу земельної ділянки у власність та на недоведеність посилань прокурора щодо необхідності погодження проекта землеустрою з Управлінням екології та природних ресурсів і завдання шкоди державі або громаді внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 75 від 22 березня 2013 року семи громадянам України, у тому числі відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність загальною площею 0,095 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1540 для ведення індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.13).

27 квітня 2013 року на підставі вказаного розпорядження Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області на ім я ОСОБА_2 видано свідоцтво № 3039550 на право власності на вказану земельну ділянку (а.с.40, 41).

Спірна земельна ділянка повністю розташована у межах пляжної зони Чорного моря на приблизній відстані від 30 до 70 м. від урізу води Чорного моря, що вбачається з повідомлення відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області (а.с.25 на звороті), експлікації земельних угідь (а.с.14), висновку комісії з розгляду питань, пов"язаних із погодженням документації із землеустрою у Березанському районі Миколаївської області (а.с.15).

На час прийняття вказаного розпорядження спірна земельна ділянка входила до державного лісового фонду урочища "Рибаківка", відносилась до земель лісогосподарського призначення, перебувала у державній власності та у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» (до 2005 року - Очаківське державне лісомисливське господарство) відповідно до наказу ОСОБА_1 обласного виробничого лісогосподарського підприємства Миколаївліс від 04 квітня 1989 року № 11, яким зі складу ОСОБА_1 лісгоспзагу виділено та передано до складу Очаківського ДЛМГ Березанське лісництво загальною площею 2124 га, Василівське лісництво загальною площею 9597 га та Очаківське лісництво загальною площею 385 га з усіма основними фондами та оборотними засобами, товаро-матеріальними цінностями тощо.

У свою чергу, ОСОБА_1 лісгоспзаг Миколаївського району Миколаївської області отримав зазначену земельну ділянку у складі єдиного земельного масиву у постійне користування відповідно до акта на право користування землею (а.с.17-22).

Перебування земельної ділянки у складі державного лісового фонду Березанського лісництва ДП "Очаківське ЛМГ" станом на 01 січня 2013 року вбачається також з повідомлення ВО "Укрдержліспроект" (а.с.16).

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України ( в редакції, що була чинною на момент прийняття розпорядження), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації» , нормами земельного та лісового законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» , статті 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, зокрема передачу у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території (п.4).

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування передбачені статтею 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), відповідно до частини п'ятої якої обласним державним адміністраціям надано право передавати земельні ділянки на їхній території із земель державної власності у власність, або у користування, у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною третьою, якою передбачено передачу земельних ділянок райдержадміністрацією у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва, а також частиною восьмою цієї статті, якою передбачено повноваження Кабінету Міністрів щодо передачі земельних ділянок у випадках, визначених ст.149 ЗК.

На підставі ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Згідно із частиною шостою статті 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

При цьому частиною 4 статті 31 Лісового кодексу України до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій віднесено передання у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Крім того, відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, у тому числі підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає погодженню з органом лісового господарства, а земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з природоохоронним органом.

.

Інформація про наявність погоджень на зміну цільового призначення, вилучення, відмову від користування спірною земельною ділянкою у ОСОБА_1 обласному управлінні лісового та мисливського господарства відсутня (а.с.23), висновки про погодження проектів землеустрою щодо відведення (зміни цільового призначення) земельної ділянки відділом Держгеокадастру та органом охорони природних ресурсів відсутні (а.с.24, 27), розпоряджень ОСОБА_1 обласної адміністрації про вилучення або припинення права постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" спірною земельною ділянкою не приймалось (а.с.62 на звороті).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду:

- для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування;

- для розміщення кладовищ

та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об'єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об'єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об'єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, вилучення земель лісогосподарського призначення з передачею їх у власність громадян заборонено.

Таким чином, розпорядження спірною земельною ділянкою не відносилось до повноважень Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, а тому Березанською РДА надано земельну ділянку у власність відповідачу з перевищенням власних повноважень та поза волею належного розпорядника ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, без вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП Очаківське ЛМГ та без погодження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідними органами, усупереч існування заборони на вилучення та передачу лісових ділянок у приватну власність громадян.

Крім того, за положеннями ст.60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.ч.9, 10 ст.88 ВК України).

Відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 Земельного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Надання земель прибережної захисної смуги уздовж моря у приватну власність для ведення індивідуального дачного будівництва законодавством не передбачено.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про основи містобудування» основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження, є «Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області» , затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, в розділі 4 якого зазначено, що в межах 3-кілометрової зони узбережжя в Березанському районі відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22.04.1969 року заборонено будівництво промислових об'єктів, які не пов'язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво.

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» , затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-кілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч.3 ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Тому зазначене розпорядження підлягає скасуванню яке таке, що суперечить законодавству України та порушує цивільні права та інтереси держави, у зв"язку з чим підлягає визнанню недійсним і скасуванню видане на його підставі свідоцтво про право власності на земельну ділянку, яке є похідним документом та посвідчує виникнення права власності.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 на відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на передачу земельної ділянки у власність не відповідає дійсності, оскільки, за змістом ч.ч.7-9 ст.118 ЗК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у наданні дозволу для відведення земельної ділянки; проект землеустрою затверджується лише після його погодження у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.319 та частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив в правовій позиції Верховний Суд України у справі за №6-92ц13 від 18.09.2013 року, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п.54 рішення).

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У постанові № 6-2510цс15 Верховний Суд України сформував правову позицію, відповідно до якої прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України ) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 , 19 Конституції України ). Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

При ухваленні цього рішення суд враховує, що відповідачем ОСОБА_2 право власності набувалось внаслідок прийняття державним органом протизаконного рішення, тобто було порушено суспільний інтерес щодо правильного застосування законодавства, порядок позбавлення права власності на незаконно набуте майно передбачений законодавством, та вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Згідно з ч.3 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Про наявність правових підстав для витребування в добросовісного набувача в порядку ст.388 ЦК України спірної земельної ділянки, що належить до земель лісового фонду та яка на час прийняття незаконного рішення про її відчуження перебувала в державній власності і вибула з володіння власника - держави поза його волею, зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 17.12.2014 року у справі №6-99цс14.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо витребування у відповідача спірної земельної ділянки, яка вибула з володіння держави незаконно, та повернення земельної ділянки на користь держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з постійним користуванням Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» підлягають задоволенню.

Посилання преставника відповідача ОСОБА_2 на сплив позовної давності суд не бере до уваги, зважаючи на те, що зі змісту позовної заяви та письмових пояснень представника позивача вбачається, що про існування оскаржуваного розпорядження позивач дізнався лише у червні 2016 року під час підготовки прокурором позову до суду, а тому строк на звернення до суду з даним позовом не є пропущеним. Крім того, сам зміст розпорядження не дає можливості впевнитись у правомірності чи неправомірності рішень місцевої райдержадміністрації щодо розпорядження землею.

Зазначені обставини щодо оспорюваного розпорядження встановлені також і Апеляційним судом Миколаївської області при постановленні рішення від 21 березня 2017 року у справі №469/775/16-ц за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації,ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог ДП Очаківське лісомисливське господарство , про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки, на яку посилається представник відповідача у своїх запереченнях як на підтвердження обізнаності прокурора з існуванням оспорюваного розпорядження.

Інші зазначені представником відповідача справи, що, на його думку, свідчать про обізнаність прокурора з неправомірністю оспорюваного розпорядження (справи №№ 915/1223/13, 915/1220/13, 915/1228/13, 915/1229/13, 915/1225/13, 915/1708/14, 915/36/15, 915/291/15, розглянуті Господарським судом Миколаївської області, та №№ 469/434/15-ц, 469/584/16-ц, розглянуті Березанським районним судом Миколаївської області), стосуються правомірності інших розпоряджень, які не є предметом цього спору.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача сплачені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №75 від 22.03.2013 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,095 га з кадастровим № 4820983900:09:000:1540 на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності №3039550, видане 27 квітня 2013 року ОСОБА_2 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції на земельну ділянку кадастровий номер 4820983900:09:000:1540.

Витребувати від ОСОБА_2 у власність держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Стягнути з Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2411,50 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 липня 2017 року.

Суддя: