Рішення

від 13.07.2017 по справі 517/220/17

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №517/220/17

н/п2/517/131/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року смт.Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого-судді Гончар І.В.

при секретарі Заболотної Л.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності . Свої позовні вимоги обґрунтовує, тим що 04 лютого 2016 року в с. Стоянове Фрунзівського району Одеської області померла ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку розташованого за адресою Одеська область, Захарівський район, с.Стоянове, вул.Садова, 9 та земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер:5125255100:10:001:0088, земельної ділянки за адресою Одеська область, Захарівський район, с.Стоянове, вул.Садова, 9 площею 0,237 га кадастровий номер:5125255100:10:001:0089, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Також, спадкодавець ОСОБА_5 склала заповіт 24.06.2015 року, яким заповіла :

- ОСОБА_3 належну їй на праві особистої власності земельну ділянку площею 6, 473 га кадастровий номер: 5125255100:01:004:0032, надану їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області, масив 4+6, ділянка 2;

- ОСОБА_4 належну їй на праві особистої власності земельну ділянку площею 6, 26 га, надану їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області, масив 4+6, ділянка 2;

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є доньки спадкодавеці ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_5 її доньки звернулися із заявами до Фрунзівської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини та 12 серпня 2016 року отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

У 2015 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу будинку, що розташований за адресою Одеська область, Захарівський район, с.Стоянове, вул.Садова, 9 та земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер:5125255100:10:001:0088, земельної ділянки за адресою Одеська область, Захарівський район, с.Стоянове, вул.Садова, 9 площею 0,237 га кадастровий номер:5125255100:10:001:0089, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

24 лютого 2016 року на підтвердження договору купівлі - продажу ОСОБА_3 написала розписку про отримання від ОСОБА_2 коштів за проданий будинок. Договір нотаріально не посвідчувався, сторони домовилися звернутися до нотаріуса пізніше, але відповідачка не оформила належним чином право на вказаний будинок. Позивачка не може нотаріально оформити договір купівлі - продажу, тому змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.Позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення, претензій до ОСОБА_2 не має.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.Позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення, претензій до ОСОБА_2 не має.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав:

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 436793 від 05 лютого 2016 року, в с. Стоянове Фрунзівського району Одеської області, 05 лютого 2016 року померла ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входять житловий будинок, розташований за адресою: вул. Садова, 9, с. Стоянове Фрунзівського району Одеської області та земельні ділянки площею 0,2500 га - для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і площею 0,0237 га - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за тією ж адресою, що й житловий будинок.

Даний житловий будинок належав померлій ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності САВ № 560382 від 12 листопада 2008 року, яке було видане Виконавчим комітетом Фрунзівської селищної ради, в свою чергу право на земельні ділянки покійна отримала згідно рішень № 1368-VI та № 1386-VI від 16 вересня 2015 року Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області, згідно з якими були розроблені проекти землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок та здійснена подальша їх державна реєстрація

У розписці ОСОБА_3 від 24 лютого 2016 року вказано про продаж нею в 2015 році позивачу будинку, повне отримання за нього грошей і відсутність матеріальних претензій до позивача.

Відповідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі- продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно ( товар) у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити певну грошову суму. Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі - продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Відповідно до постанови №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про виконання договору , не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону ( ст.334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (ст..5 ЦК).

До державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі ст..396 ЦК, при цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна, а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавцем несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцю.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача у судовому засіданні було встановлено, що договір купівлі - продажу даного житлового будинку було укладено у 2015 році між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_3, яка на той час не мала ніякого речового права на предмет спору, а саме на житловий будинок розташований за адресою: вул. Садова, 9, с. Стоянове Фрунзівського району Одеської області та земельні ділянки площею 0,2500 га - для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і площею 0,0237 га - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за тією ж адресою, що й житловий будинок, так як на час укладення договору будинок належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності САВ № 560382 від 12 листопада 2008 року, яке було видане Виконавчим комітетом Фрунзівської селищної ради.

Свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_3Г та ОСОБА_4 не отримували, тому не можуть бути сторонами договору купівлі - продажу з ОСОБА_2.

Керуючись 182,220,655,657 ЦК України, постановою №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції в десятиденний строк з дня його проголошення.

С У Д Д Я: