Постанова

від 25.01.2017 по справі 804/7998/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 р. Справа № 804/7998/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ТРАКС" про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі- ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська, податковий орган, контролюючий орган) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ТРАКС", у якому просить суд стягнути кошти з рахунків відповідача у банках, які його обслуговують на користь бюджету заборгованість з орендної плати за землюз юридичних осіб у розмірі 9918, 72 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ТРАКС" обліковується заборгованість з орендної плати за землю з юридичних осіб у загальному розмірі 9918, 72 грн., яка платником у добровільному порядку не погашена.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ТРАКС" відображена у запереченнях на позов та полягає у безпідставності заявлених ДПІ в АНД районі позовних вимог. Так, відповідач зазначив, що борг, на який посилається у позовній заяві ДПІ в АНД районі у підприємства відсутній, оскільки ТОВ ВКФ "ТРАКС" має переплату з орендної плати з юридичних осіб (позитивне сальдо розрахунків з бюджетом) у розмірі 135 684, 24 грн., що підтверджується актом №690-20 від 15.07.2013р., у зв'язку з урахуванням положень п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 та ст. 87 ПК, контролюючий орган мав зарахувати наявну у підприємства переплату в рахунок погашення орендної плати з юридичних осіб, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ТРАКС" (далі - ТОВ ВКФ "ТРАКС", підприємство, платник, відповідач) (код ЄДРПОУ 25022505) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу від 20.02.1998р.

Підприємство перебуває на податковому обліку у ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська як платник податків та зборів від 02.03.1998р. за №2778.

Як вбачається з матеріалів справи заявлена контролюючим органом до стягнення загальна сума податкового боргу ТОВ ВКФ "ТРАКС" по сплаті орендної плати з юридичних осіб становить 9918, 72 грн. та виникла внаслідок не сплати підприємством самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9020969406 від 19.02.2016р., а саме: платником не погашено податкові зобов'язання за даною звітністю у загальному розмірі 9918, 72 грн. (в тому числі: у розмірі 1416, 96 грн. по терміну сплати 30.04.2016р., у розмірі 1416, 96 грн. по терміну сплати 30.05.2016р., у розмірі 1416, 96 грн. по терміну сплати 30.06.2016р., у розмірі 1416, 96 грн. по терміну сплати 30.07.2016р., у розмірі 1416, 96 грн. по терміну сплати 30.08.2016р., у розмірі 1416, 96 грн. по терміну сплати 30.09.2016р., у розмірі 1416, 96 грн. по терміну сплати 30.10.2016р.).

Наявність зазначених сум податкового боргу підтверджується роздрукуванням зворотного боку інтегрованої картки платника за грошовими зобов'язаннями по платежу "Орендна плата з юридичних осіб" (код 18010600), у зв'язку з несплатою вищезазначених сум зазначені грошові зобов'язання відповідача набуло статусу податкового боргу.

Згідно із ст. 67 Конституції України встановлено - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України ж передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі-ПК), встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.36.1 ст. 36 ПК - податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно з п.46.1 ст. 46 ПК, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.1 ст. 49 ПК, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 ст. 49 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця або календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (п. 49.18 ст.49 ПК).

Згідно з п.п.9.1.10 п. 9.1 ст.9 ПК - плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно ст. 285 ПК, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК - платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК - власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ст. 287 ПК).

Так, у згідно із приписами п. 287.7 ст. 287 ПК - у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У відповідності до положень ст. 288 ПК - підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. (п. 288.7 ст. 288 ПК).

Пунктами 54.1, 54.2 ст. 54 ПК передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.56.11 ст. 56 ПК - не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК).

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК).

Згідно з п. 14.1.175 ст.14 ПК - податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 ПК, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог зазначеної норми, контролюючим органом сформовано та направлено на податкову адресу ТОВ ВКФ "ТРАКС" податкову вимогу №1771-25 від 08.02.2016р. на суму 110 693, 60 грн., однак дане відправлення повернуто до ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська із відміткою працівників поштового зв'язку "Повернення за закінченням терміну зберігання".

За правилами, визначеними п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У даному випадку податковий борг ТОВ ВКФ "ТРАКС" не переривався.

Відповідно до вимог ст. 58.3, 59.1 Податкового кодексу України податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Доказів оскарження вищезазначеної вимоги відповідачем до суду не надано.

Підстави ж для відкликання податкової вимоги встановлені ст. 60 Кодексу, - такі підстави для відкликання вимог у даному випадку відсутні.

Пунктом 60.6 статті 60 ПК встановлено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Отже, Податковий кодекс не передбачає направлення необмеженої кількості податкових вимог в залежності від будь-яких обставин. Направлення нової податкової вимоги можливе виключно у разі відкликання попередньої відповідно до Кодексу, наприклад, у зв'язку із погашенням боргу у повному обсязі.

Натомість існування боргу, який виник раніше і має певну динаміку часткового збільшення/зменшення, унеможливлює прийняття інших вимог до повного зменшення абсолютного значення цього боргу на конкретну дату.

Погашенням податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп. 14.1.152 ст. 14 ПК).

Податковий кодекс України не містить також положень які б визнавали недійсними вимоги прийняті у попередніх періодах щодо боргу, який існує на даний час.

Таким чином, податкова вимога, що надіслана та отримана відповідачем є чинною, погашенню підлягає вся сума податкового боргу, що виник після надіслання цієї вимоги, а законодавчі підстави для відкликання податкових вимог або прийняття нових чи окремих податкових вимог - відсутні.

У запереченнях проти адміністративного позову відповідач стверджує, що борг, на який посилається у позовній заяві ДПІ в АНД районі у підприємства відсутній, оскільки ТОВ ВКФ "ТРАКС" має переплату з орендної плати з юридичних осіб (позитивне сальдо розрахунків з бюджетом) у розмірі 135 684, 24 грн., що підтверджується актом №690-20 від 15.07.2013р., у зв'язку з урахуванням положень п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 та ст. 87 ПК, контролюючий орган мав зарахувати наявну у підприємства переплату в рахунок погашення орендної плати з юридичних осіб, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Стосовно доводів ТОВ ВКФ "ТРАКС", викладених у запереченнях на позов, суд зазначає наступне.

Згідно із п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК передбачено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до положень п. 87.1 ст. 87 ПК, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу.

Дійсно з аналізу вищенаведених положень Податкового кодексу України вбачається, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника), у зв'язку з чим суд погоджується із доводами відповідача стосовно того, що за умови наявності у платника переплати на картці обліку, з певного платежу, то сума надмірно сплачених коштів має бути зарахована контролюючим органом в рахунок погашення або зменшення суми податкового боргу за даним платежем (без подання платником відповідної заяви).

Водночас, під час розгляду справи судом було встановлено, що станом на 31.12.2015р. (сальдо на початок 2016 року) у ТОВ ВКФ "ТРАКС" за даними контролюючого органу обліковувалась переплата в сумі 93 175, 56 грн., яка надалі зменшилась внаслідок спрямування цих коштів в рахунок погашення податкового зобов'язання за податковою декларацією за № 9009083293 від 04.02.2015р. по терміну сплати 30.01.2016р. в сумі 1416, 90 грн. та станом на 31.01.2016р. переплата по платежу "Орендна плата з юридичних осіб" у відповідача складала 91 758, 66 грн.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (п. 87.9 ст. 87 ПК).

Так, згідно із наявним у матеріалах справи роздрукуванням зворотного боку інтегрованої картки платника за грошовими зобов'язаннями по платежу "Орендна плата з юридичних осіб" (код 18010600) по платнику - ТОВ ВКФ "ТРАКС" 05.02.2016р. було нараховано контролюючим органом грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0002042205 від 21.04.2015р. в сумі 128 142, 35 грн., внаслідок чого наявна на картці обліку платника переплата в сумі 91 758, 66 грн. була спрямовано податковим органом в рахунок погашення даного боргу, у зв'язку з недостатністю таких коштів для повного погашення грошового зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням у підприємства утворилась недоїмка в сумі 36 383, 69 грн., яка надалі не погашалась ТОВ ВКФ "ТРАКС" у повному обсязі та станом на 31.10.2016р. склала 123 446, 24 грн. (в тому числі заборгованість за податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9020969406 від 19.02.2016р. - 9918, 72 грн.).

З огляду на вищенаведене, суд критично оцінює твердження відповідача у запереченнях на адміністративний позов стосовно такого, що підприємство має переплату з орендної плати з юридичних осіб (позитивне сальдо розрахунків з бюджетом) у розмірі 135 684, 24 грн. за актом №690-20 від 15.07.2013р. у якості доказу відсутності у підприємства податкового боргу, з огляду на те, що Акт №690-20 від 15.07.2013р., складений органом державної податкової служби містить відомості стосовно розрахунків ТОВ ВКФ "ТРАКС" із бюджетом на момент 15.07.2013р., у зв'язку з чим дані показники не могли залишитись чинними до початку 2016 року.

Окрім того, суд зауважує, що за даними контролюючого органу наявна станом на 01.01.2016р. (сальдо на початку 2016 року) у відповідача на картці обліку по платежу "Орендна плата з юридичних осіб" переплата становила 93 175, 56 грн., яка була зарахована контролюючим органом у повному обсязі в рахунок погашення грошових зобов'язань, однак з огляду на недостатність коштів у підприємства утворилась недоїмка.

У відповідності до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до положень ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно розрахунків податкового боргу та роздрукувань зворотного боку облікової картки платника податків по платежу "Орендна плата з юридичних осіб" (код 25022505), наявного у матеріалах справи, загальна сума податкового боргу відповідача по орендній платі з юридичних осіб становить 9918, 72 грн. та є непогашеною, з урахуванням наявності недоїмки за минулі податкові періоди.

При цьому підприємство в адміністративному та/або судовому порядку суму даного податкового боргу не оскаржувало, а доказів того, що заявлена до стягнення у даному адміністративному позові сума податкового зобов'язання вже стягувалась контролюючим органом у судовому порядку - відповідачем не надано.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська підлягають задоволенню, оскільки підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ ВКФ "ТРАКС" по узгодженому зобов'язанню зі сплати орендної плати з юридичних осіб становить 9918, 72 грн., та на момент розгляду справи є непогашеною.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи (п. 41.1 ст. 41 ПК).

Згідно п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК - контролючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК - стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направлено до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із приписами пп. 20.1.19 та п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

На підставі викладеного, з урахуванням відсутності доказів остаточної сплати узгоджених зобов'язань, суд доходить висновку, що позов Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ТРАКС" про стягнення заборгованості - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ТРАКС" у банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційну фірму "ТРАКС" (код ЄДРПОУ 25022505) на користь місцевого бюджету (код ЄДРПОУ 39857263) в рахунок погашення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб в сумі 9918, 72 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень сімдесят дві копійки).

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Р.А. Барановський