Ухвала

від 04.07.2017 по справі 826/15212/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2017 р. К/800/2680/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Веденяпіна О.А. Приходько І.В. за участю секретаряОрєшко Ю.О. та представників сторін: від позивача Циба В.К, Безносенко І.П. від відповідачаКравченко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Строй Центр на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 у справі№826/15212/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Строй Центр доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Строй Центр звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2015 №0001692202, №0001702202, №0001712202 та від 05.08.2015 №0002662202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.05.2015 за №0001692202, №0001712202, від 05.08.2015 за №0002662202 в частині суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7 883 992,31 грн. (в тому числі, за основним платежем - 5 255 994,87 грн., штрафні санкції - 2 627 997,44 грн.), від 18.05.2015 за №0002662202 в частині суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 8 962 639,11 грн. (в тому числі, за основним платежем - 5 975 092,74 грн., штрафні санкції - 2 987 546,37 грн.), в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2016 скасовано та ухвалено нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю, постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт №570/26-53-22-02-21/35823120 від 27.04.2015;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 6 992 270 грн., п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 7 265 178 грн., п.216.1 ст.216, п.217.1 ст.217, п.222.1 ст.222, п.223.1 ст.223 Податкового кодексу України, в результаті необчислення та несплати до бюджету акцизного податку з виробленого на території України пального на суму 5 760 627,05 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0001672202 від 18.05.2015, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 10 488 405 грн. (з яких: 6 992 270 грн. - основний платіж та 3 496 135 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення №0001692202 від 18.05.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 113 371 грн. та визначено штрафні санкції на суму 56 686 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення №0001702202 від 18.05.2015, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з ПДВ на суму 10 897 767 грн. (з яких: 7 265 178 грн. - основний платіж та 3 632 589 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

4) податкове повідомлення-рішення №0001712202 від 18.05.2015, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання за платежем бензин моторний для автомобілів на суму 7 200 783,79 грн. (з яких: 5 760 627,03 грн. - основний платіж та 1 440 156,76 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління ДФС у м. Києві №11163/10/26-15-10-05-35 від 22.07.2015 частково задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001672202 від 18.05.2015 в частині основного платежу з податку на прибуток на суму 444 600 грн. та на суму 222 300 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, в іншій частині, як і решту податкових повідомлень-рішень від 18.05.2015, залишено без змін;

- внаслідок адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002662202 від 05.08.2015, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 9 821 505 грн. (з яких: 6 547 670 грн. - основний платіж та 3 273 835 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції частково не погодився з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки, оскільки за встановлених обставин справи дійшов висновку про те, що поданими позивачем доказами, в тому числі первинними документами, підтверджено правомірність формування позивачем спірних показників податкового обліку.

Відмовляючи в задоволені позову в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем первинними документами не підтверджено факт транспортування нафтопродуктів від ТОВ Компанія-Інтергал , ТОВ Реал-НП , ТОВ Паливний Альянс до позивача в межах спірних договорів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд апеляційної інстанції погодився з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки, зазначивши, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на таке.

Оскільки згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з положеннями Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені й підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій, зокрема, встановлено, що між позивачем та ТОВ Росукренергохолдінг укладено договір поставки нафтопродуктів №169-05 від 06.06.2012. На підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності, сформованих на підставі укладеного договору, позивачем надано: додаток до договору; рахунки-фактури; видаткові накладні; залізничні накладні; акт приймання-передачі вагонів-цистерн з нафтопродуктами вантажоотримувачу; паспорту якості; актів приймання нафти або нафтопродуктів; податкових накладних; роздруківки електронних витягів з Єдиного реєстру податкових накладних; оборотно-сальдових відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 631; виписки банку; довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ Росукренергохолдінг ; листів ТОВ Строй Центр , адресованих ТОВ Росукренергохолдінг , з питань відвантаження та отримання пального.

Відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що суди першої та апеляційної інстанцій, перелічивши докази, в тому числі первинні документи, що надані позивачем на підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності по взаємовідносинах з ТОВ Росукренергохолдінг , здійснили дослідження спірних операцій між позивачем та ТОВ Росукренергохолдінг , за результатами яких, на думку відповідача, показники податкового обліку сформовано позивачем в порушення вимог податкового законодавства.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити спірні операції між позивачем та ТОВ Росукренергохолдінг , встановити їх зміст та спосіб здійснення, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції та встановити, чи розкривають вони зміст господарських операцій за укладеним договором та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідної операції, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Також, між ТОВ Строй Центр (як покупцем) та ТОВ Еліт Оіл (як постачальником) було укладено договір № 13-12 від 20.02.2013, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар - паливо моторне альтернативне Еліт-95 Супер і Еліт-92 Супер .

Позиція відповідача полягає в тому, що згідно податкової накладної від 28.02.2013 за №45 на суму ПДВ 53 219,50 грн., оформленої ТОВ Еліт Оіл , задекларовано поставку товару за номенклатурою паливо моторне альтернативне з кодом за УКТЗЕД 3824909800, однак, в таблиці підакцизних товарів наведеному у пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України коду за УКТЗЕД 3824909800 відповідає біодизель та його суміші на основі моноалкільних складних ефірів жирних кислот . Таким чином, на думку відповідача, неможливо ідентифікувати товар, придбаний позивачем у ТОВ Еліт Оіл за вказаною податковою накладною.

Судом першої інстанції зазначено, що, на думку позивача, надані первинні та інші документи на товар (паливо моторне альтернативне марки А-92) ідентифікують його як паливо моторне альтернативне. Крім того, на підтвердження ідентифікації палива моторного альтернативного за кодом УКТЗЕД 3824909800 позивачем надано висновок Луганської регіональної торгово-промислової палати № 878 від 30.09.2011.

Однак, під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки вищенаведеним доводам позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що з метою дотримання вимог ч.3 ст.2, ч.3 ст.159 КАС України, для повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судам при вирішенні даного спору необхідно дослідити наведені доводи сторін та надані докази, в тому числі, висновок Луганської регіональної торгово-промислової палати № 878 від 30.09.2011, в результаті чого дійти обґрунтованого висновку про те, чи можливо придбаний позивачем товар ідентифікувати як паливо моторне альтернативне, чи належно сторонами спірних правовідносин було визначено номенклатуру товару згідно коду за УКТЗЕД 3824909800.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою проведення ремонтно-будівельних робіт технологічних трубопроводів між позивачем (як замовником) та ТОВ Український екологічний центр-Київ (як підрядником) укладено договір доручення №4/гп-14 від 06.07.2014 на організацію ремонтно-будівельних (монтажних) робіт, за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника власними силами та засобами, на свій ризик, якісно виконати на об'єкті (технологічні трубопроводи обв'язки резервуарів № 109-121 на території нафтобази м. Бахмач, вул. Роменська,1) роботи передбачені даним договором (ремонтні роботи згідно локального кошторису) відповідно до проектно-кошторисної документації та ДБН, з використанням матеріалів підрядника, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану підрядником роботу.

На підтвердження правомірності формування спірних показників податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ Український екологічний центр-Київ позивачем надано: додатки до договору (додаток №1 Дефектний акт на капітальний ремонт технологічних трубопроводів обв'язки резервуарів № 109 - 121 ТОВ Строй Центр , додатку №2 договірна ціна, додатку №3 - зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва); акт приймання виконаних будівельних робіт; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3; податкову накладну; картки субрахунку 631 рахунку бухгалтерського обліку за січень 2013 - грудень 2014 по операціях з контрагентом; виписки банку за грудень 2014 року та лютий 2015 року; акт звірки взаєморозрахунків; ліцензію, видану ТОВ Український екологічний центр-Київ на право здійснення господарської діяльності у будівництві за переліком робіт; довідку з органу статистики відносно ТОВ Український екологічний центр-Київ; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ Український екологічний центр-Київ ; журнал входу-виходу відвідувачів на територію ТОВ Строй Центр ; журнал в'їзду та виїзду на ТОВ Строй Центр не пов'язаних з вивозом нафтопродуктів; журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на ТОВ Строй Центр ; журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки на ТОВ Строй Центр ; акт ТОВ Український екологічний центр-Київ випробування на герметичність трубопроводів.

Судом першої інстанції встановлено, що підрядником виконано роботи з використанням власних матеріалів, що підтверджується звітом підрядника про використання матеріалів, зазначеного в акті № 1 приймання використання будівельних робіт за грудень 2014 року (форма № КБ-2в). Умови укладеного договору дозволяли ТОВ Український екологічний центр-Київ залучати до виконання робіт третіх осіб.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання відповідача на відсутність у підрядника адміністративних можливостей для надання послуг з організації ремонтних робіт самотужки, оскільки чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника податку в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у останніх основних фондів та/або спеціальних дозволів.

Висновки суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів, а наявні у позивача первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, судовою колегією вбачаються обґрунтованими, оскільки такі висновки зроблені судом за результатами дослідження наданих позивачем доказів.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків щодо правомірності формування позивачем спірних показників податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ Український екологічний центр-Київ .

Однак, колегія суддів касаційної інстанції такі висновки суду апеляційної інстанції не може вважати обґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не наведено жодних обґрунтувань на спростування вищенаведених висновків суду першої інстанції та мотивів, з яких виходив суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову в позові в цій частині спірних правовідносин.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанцій щодо правомірності формування позивачем спірних сум податкового обліку за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ Український екологічний центр-Київ . Однак, суд касаційної інстанції не має можливості залишити в силі постанову суду першої інстанції в цій частині спірних правовідносин, оскільки суди попередніх інстанцій при розгляді справи не розмежували нараховані позивачу суми грошових зобов'язань (в тому числі, суми основних платежів та штрафних санкцій) за кожним зі спірних епізодів, а суд касаційної інстанції не вправі оцінювати докази у справі та витребовувати нові докази, зокрема, розрахунок визначених позивачу грошових зобов'язань.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснював реалізацію палива моторного альтернативного, що попередньо закуповувалося у постачальників - ТОВ Стандарт Ойл (на підставі договору поставки №02/03 від 07.03.2013) та ТОВ Нафтан Трейд (на підставі договорів поставок №0103 від 03.03.2014 та №0104 від 09.04.2013).

Попередньо ТОВ Строй Центр було укладено договір оренди №21/Б-11 від 29.11.2011 з ТОВ Стандарт Ойл та договір оренди № 3/Б-13 від 19.03.2013 з ТОВ Нафтан Трейд , за умовами яких позивач передав у платне строкове користування орендарів (ТОВ Стандарт Ойл і ТОВ Нафтан Трейд ) нежитлові приміщення (складські та офісні приміщення), устаткування та обладнання, резервуари для зберігання нафтопродуктів, що знаходяться за адресою: м. Бахмач, вул. Роменська, 1. Орендоване майно позивачем було передано ТОВ Стандарт Ойл відповідно до акта прийому-передачі орендованого майна від 01.03.2013, а ТОВ Нафтан Трейд - згідно акта прийому-передачі орендованого майна від 01.08.2013.

Також, позивачем було укладено договір підряду №1/П-13 від 01.03.2013 з ТОВ Стандарт Ойл та договір підряду № 11/П-13 від 01.08.2013 з ТОВ Нафтан Трейд , за умовами яких позивач (як підрядник) за дорученням та на користь ТОВ Стандарт Ойл та ТОВ Нафтан Трейд (як замовників) повинен на власний ризик виконувати оплачувані роботи зі зливу, змішування, відвантаження сировини та готової продукції, які пов'язані з роботами підвищеної небезпеки. Предметом вказаних договорів підряду є злив вихідної сировини з автомобільних цистерн та залізничних цистерн, перекачування вихідної сировини, компонентів автомобільних бензинів та присадок у відповідні резервуари, злив добавок.

Виробництво альтернативного палива на орендованому майні здійснювалося ТОВ Стандарт Ойл і ТОВ Нафтан Трейд в позаробочий час, а саме з 17-00 до 20-00 годин. На ТОВ Стандар Ойл та ТОВ Нафтан Трейд за сумісництвом працювали працівники ТОВ Строй Центр .

Крім того, між ТОВ Строй Центр (як постачальником) та ТОВ Стандарт Ойл і ТОВ Нафтан Трейд (як покупцями) були укладені договори поставок, згідно яких позивач зобов'язувався поставляти компоненти для виробництва палива альтернативного відповідно до заявок ТОВ Стандарт Ойл та ТОВ Нафтан Трейд . Приймання-передача матеріалів (сировини) від ТОВ Строй Центр контрагентам ТОВ Страндарт Ойл та ТОВ Нафтан Трейд здійснювалось на підставі видаткових накладних і товарно-транспортних накладних.

Таким чином, виробництво ТОВ Стандарт Ойл та ТОВ Нафтан Трейд палива моторного альтернативного, яке було реалізовано ТОВ Строй Центр за договорами поставок, здійснювалося з використанням матеріальних (приміщення, обладнання) і трудових ресурсів позивача та за рахунок попередньо закупленої у позивача сировини.

Відповідач вважає неправомірним формування позивачем витрат та податкового кредиту за операціями з придбання палива моторного альтернативного у ТОВ Стандарт Ойл та ТОВ Нафтан Трейд , як виробників такого палива, оскільки, на думку контролюючого органу, позивач використовував оборудки з вказаними контрагентами з метою прикриття власного виробництва пального та для штучного формування валових витрат з податку на прибуток та сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що, оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. При цьому, операція, яка позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Платник податків, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження. Відповідно, операція, яка збільшує витрати платника податків, за наявності об'єктивної можливості для їх скорочення, має кваліфікуватися як така, що позбавлена розумної економічної причини.

Судова колегія зазначає, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не дослідили наявність розумної ділової мети у вищенаведених операціях, що виключає можливість надання судом правової оцінки діям платника з відображення у податковому обліку сум витрат з податку на прибуток та сум податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами здійснення операцій з ТОВ Стандарт Ойл та ТОВ Нафтан Трейд .

Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити доводи податкового органу про те, що за результатами перевірки не встановлено подальший ланцюг постачання палива моторного альтернативного А-80, А-92, А-95, виготовленого вказаними контрагентами позивача.

Вищезазначені обставини справи не були досліджені судами попередніх інстанцій, що, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, позбавляє можливості колегії суддів перевірити висновки судів попередніх інстанцій в частині спірних правовідносин щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001712202 від 18.05.2015, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем бензин моторний для автомобілів на суму 7 200 783,79 грн., а саме, акцизного податку як виробнику нафтопродуктів.

Щодо правовідносин, які стали підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за звітний період грудень 2014 року по декларації реєстр. №9078128226 від 17.01.2015 у розмірі 113 371 грн. та визначення штрафних санкцій на суму 56 686 грн. за податковими повідомленням-рішенням №0001692202 від 18.05.2015, колегія суддів касаційної інстанції зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у рядку 23.2 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів поданої податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року та додатку 3 до неї (розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)) відобразив показник у розмірі 113 371 грн. В наступному звітному періоді позивач задекларував ту саму суму (113 371 грн.) у ряд. 21 залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) (ряд. 21.1 + ряд. 21.2 + ряд. 21.3) податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року. В результаті чого сума ПДВ у розмірі 113 371 грн. була задвоєна у двох послідовних звітних періодах.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001692202 від 18.05.2015, суд першої інстанції виходив з того, що задвоєння спірного показника від'ємного значення ПДВ на суму 113 371 грн. відбулося в січні 2015 року, тобто, поза межами періоду, який підлягав перевірці.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001692202 від 18.05.2015.

Колегія суддів касаційної інстанції не може вважати такі висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими, оскільки, відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001692202 від 18.05.2015, суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку правильності висновків суду першої інстанції в цій частині спірних правовідносин та не навів достатніх обґрунтованих мотивів, з посиланням на відповідні докази, з яких він виходив при прийнятті оскаржуваної постанови в цій частині.

Внаслідок вказаного порушення, допущеного судом апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність висновків суду першої інстанцій в цій частині спірних правовідносин.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що постанови судів першої та апеляційної інстанцій винесені у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору в цілому, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Центр задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді О.А. Веденяпін

І.В. Приходько