Рішення

від 06.07.2017 по справі 910/7573/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017Справа №910/7573/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/7573/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Інвест ;

до товариства з обмеженою відповідальністю Профіт-Маркет ;

про стягнення 70 004,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврилів Н.Б., довіреність № 05 від 05.07.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Інвест (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Профіт-Маркет (надалі - відповідач) про стягнення 70 004,58 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 68 від 08.12.2016р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар на суму 60 046,99 грн., за прострочення оплати якого нараховані пеня в сумі 6150,70 грн., 3% річних у сумі 663,44 грн. та 3143,45 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2017р. порушено провадження у справі № 910/7573/17 та призначено її розгляд на 15.06.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017р. розгляд справи відкладений на 06.07.2017р., у зв'язку з неявкою сторін та неподанням витребуваних доказів.

06.07.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 60 046,99 грн., а також позивач повідомив про відшкодування відповідачем суми судового збору - 1600,00 грн.

Присутній у судовому засіданні 06.07.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про припинення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.05.2017р. та ухвали від 15.06.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 12.05.2017р. та ухвали від 15.06.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та міститься у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2016р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки №68, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця м'ясопродукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Загальний обсяг товару, що поставляється за цим Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару, за всіма поставленими відповідно до умов договору окремими партіями товару. Сторони погоджуються, що накладні до договору є специфікаціями у розумінні ст. 266 ГКУ (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, одиниця виміру кількості товару встановлюється, виходячи з його асортименту та найменування та вказується в накладних.

За умовами п.4.2 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту поставки. .

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за видатковими накладними №№ АІ-0000198 від 14.12.2016р., № АІ-0000216 від 29.12.2016р., № АІ-0000016 від 18.01.2017р., копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 201 047,10 грн.

Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару за договором загалом на суму 141 000,10 грн.

Враховуючи, що відповідач повну вартість отриманого товару на суму 141 000,10 грн. позивачу не оплатив, останній звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 60 046,99 в судовому порядку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши умови дилерського договору № 80/D від 01.01.2014р., судом встановлено, що даний договір має цивільно-правову природу договору поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав неналежним чином, що призвело до виникнення боргу станом на день звернення позивача з позовом до суду в сумі 60 046,99 грн. Відповідач повністю оплатив заборгованість у сумі 60 046,99 грн. лише 03.05.2017р. у сумі 30 000,00 грн. та в період з 09.06.2017р. по 15.06.2017р., у сумі 30 046,99 грн., тобто після подання позову до суду (згідно штампу поштової установи на конверті, скерованому на адресу суду - 04.05.2017р.). У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті товару у сумі 30 046,99 грн. підлягають припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з віднесенням судових витрат у цій частині, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, на відповідача, оскільки звернення позивача з позовом до суду було зумовлено неправильними діями відповідача.

Відповідно до п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 30 000,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 6150,70 грн. - пені, 3% річних у сумі 663,44 грн. та 3143,45 грн. - інфляційних втрат, що нараховані з урахуванням здійснених часткових оплат.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 9.4. договору, за порушення строків оплати товару, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що не звільняє його від виконання зобов'язань за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, проте позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 6150,70 грн., згідно з позовними вимогами, викладеними у прохальній частині позову.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, враховуючи сплату відповідачем на користь позивача розміру судових витрат у сумі 1600,00 грн. до винесення рішення у даній справі, суд не здійснює їх розподіл в резолютивній частині рішення.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 30 046,99 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Профіт-Маркет (юридична адреса: 03058, м. Київ, вул. Польова, 61-А; фактична адреса: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 70, оф. 1005; код ЄДРПОУ 39871403) на користь товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Інвест (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Львівська, 19; код ЄДРПОУ 31228240) пеню у сумі 6150 грн. 70 коп., 3% річних у сумі 663 грн. 44 коп. та інфляційні втрати в сумі 3143 грн. 45 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 11.07.2017р.

Суддя А.І. Привалов