Рішення

від 13.07.2017 по справі 911/1781/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2017 р. Справа № 911/1781/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Болградський сироробний завод , м.Болград

До Дочірнього підприємства Рітейл Вест , м.Ірпінь

Про стягнення 641,02 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Болградський сироробний завод (далі - позивач) до Дочірнього підприємства Рітейл Вест (далі - відповідач) про стягнення 641,02 грн.

Провадження у справі №911/1781/17 порушено відповідно до ухвали суду від 13.06.2017 року та призначено справу до розгляду на 27.06.2017 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 27.06.2017 року не з'явився та 26.06.2017 року надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 27.06.2017 року не з'явився та 23.06.2017 року надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 13.07.2017 року.

В судовому засіданні 13.07.2017 року відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у поданому відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обстави та підтверджується матеріалами справи, 29.05.2014 року між Дочірнім підприємством Рітейл Вест (відповідач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Болградський сироробний завод (позивач, Постачальник) було укладено Договір №РВ025631 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов'язувався в порядку і на умовах, що визначені Договором, та у відповідності із замовленнями відповідача, поставляти товар, а відповідач зобов'язувався приймати товар і оплачувати його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Позивач в позові зазначає, що на виконання умов Договору своєчасно поставляв відповідачу товар у відповідності до умов Договору. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення умов Договору.

Однак, відповідач, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару не виконав. У зв'язку з чим, 03.11.2016 року позивач направив відповідачу ОСОБА_2 вих. №79 від 01.11.2016 року про сплату боргу за Актом звірки взаєморозрахунків б/н від 27.04.2016 року на суму 7081,73 грн.

Після отримання вимоги відповідач частково погасив заборгованість, оплативши 13.12.2016 року суму 6686,83 грн., залишок заборгованості в сумі 394,90 грн. не сплатив.

19.12.2016 року позивач направив відповідачу ОСОБА_2 №2 про сплату залишку боргу в сумі 394,90 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за поставку Товару, з урахуванням часткового погашення боргу, складає 394,90 грн.

Позивач зазначає, що п.3.7.1. Договору визначено право Покупця повернути Товар, якщо він не був реалізований протягом строку його придатності. Покупець неодноразово користувався таким правом та повертав Товар, який не був вчасно реалізований.

Остання поставка Товару по Договору № РВ025631 від 29.05.2014 року здійснювалась за видатковою накладною №1510 від 14.10.2015 року. Максимальний термін придатності Товару, що поставлявся по вказаній накладній, складає 5 місяців (152 дні). Враховуючи, що по закінченню максимального терміну зберігання товару Покупець не повернув його, Постачальник дійшов висновку, що Товар був проданий не пізніше ніж 14.03.2016 року, оскільки продаж прострочених продуктів харчування забороняється законодавством України.

Згідно з п.7.9. Договору оплата за Товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника після його реалізації кожні 14 днів.

Таким чином, кінцевий строк оплати товару (з врахуванням кінцевого строку його можливої реалізації), що поставлявся по видатковій накладній №1510 від 14.10.2015 року настав 28.03.2016 року.

Однак, відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 394,90 грн. Оплата решти вартості товару також відбувалась з простроченням.

У зв'язку з чим, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував на прострочену відповідачем суму боргу 89,72 грн. інфляційних та 156,02 грн. 3%річних (частково нараховано на погашену з простроченням суму боргу за Актом звірки).

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, в якому проти позову заперечував, зазначаючи, що надана позивачем в обґрунтування позовних вимог накладна не може вважатись належним доказом поставки товару, оскільки відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Однак, в доданій до позову накладній не зазначено посади осіб, що здійснювати приймання товару, та чи були уповноважені такі особи товар приймати.

Щодо заперечень відповідача про неналежність оформлення видаткової накладної та відсутності посади особи, яка приймала товар, судом встановлено, що накладна №1510 від 14.10.2015 року містить підпис та відбиток штампу відповідача. При цьому, відповідачем не заявлено обставин щодо підробки відповідної накладної чи її підписання сторонньою особою. В той же час, отриманий за такою накладною товар майже в повному обсязі оплачений відповідачем (хоч і з простроченням), що свідчить про прийняття ним виконання.

Накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції. Про прийняття товару за вказаними накладними в т.ч. свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача. При цьому, сам по собі, недолік накладної, як не зазначення посади, не спростовує факту отримання товару.

Про факт існування господарських відносин сторін за спірним Договором свідчить часткова оплата відповідачем товару, тобто дії відповідача, спрямовані на виконання умов Договору.

Самі лише недоліки в оформленні видаткових накладних не спростовують їх дійсність та факту поставок товару, про підроблення чи фальсифікацію відповідної видаткової накладної відповідачем не заявлено в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів.

Крім того, існування відповідної заборгованості підтверджено Актом звірки розрахунків станом на 01.03.2016 року, підпис представника зі сторони відповідача скріплений спеціальним штампом для актів звірок і відповідний підпис відповідачем не заперечується та не спростовується в установленому порядку, натомість наведена в Акті звірки сума боргу відповідачем погашена майже в повному обсязі.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 394,90 грн ., що відповідачем не спростовано.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 89,72 грн. інфляційних та 156,02 грн. 3%річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, річні та інфляційні нараховані на фактичну суму простроченої заборгованості в залежності від періодів прострочення та часткових сплат.

Таким чином, нарахування річних та інфляційних є правомірним та обґрунтованим, відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України та фактичним обставинам справи. Відтак, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору судом встановлено, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства РІТЕЙЛ ВЕСТ (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, к.5, код 38733983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Болградський сироробний завод (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Заводська, 79, код 20925310) 394,90 грн. боргу, 89,72 грн. інфляційних, 156,40 грн. 3% річних та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 18.07.2017 р.