Рішення

від 12.07.2017 по справі 908/1267/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/70/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2017 справа № 908/1267/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (69035, місто Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

до відповідача ОСОБА_1 навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад» Запорізького району Запорізької області (70405, Запорізька область, Запорізький район, с. Петропіль, вул. Молодіжна, 2)

про стягнення 547122,44 грн. основного боргу за договором № 11410QВ830АВ017 від 23.01.2017, 33564,42 грн. пені, 3760,01 грн. річних процентів та 14065,84 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № Др.-46-1216 від 27.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_3, директор, витяг з наказу № 311-к від 02.09.2013

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 21.06.2017 звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» до ОСОБА_1 навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад» Запорізького району Запорізької області про стягнення 547122,44 грн. основного боргу за договором № 11410QВ830АВ017 від 23.01.2017, 33564,42 грн. пені, 3760,01 грн. річних процентів та 14065,84 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував, що сторонами 23.01.2017 укладено договір про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410QВ830АВ017, на підставі якого ТОВ «Запоріжгаз Збут» в період з січня по березень 2017 року передало відповідачу природний газ на загальну суму 554498,86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 № ЗЗП00000978, від 28.02.2017 № ЗЗП00002911, від 28.02.2017 № ЗЗП00002912, від 31.03.2017 № ЗЗП00004696, з урахуванням часткової оплати, сума основного боргу складає 547122,44 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 21.06.2017 порушено провадження у справі № 908/1267/17, присвоєно справі номер провадження 18/70/17, судове засідання призначене на 12.07.2017. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений 12.07.2017, судом прийнято рішення.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені, річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів, просив їх задовольнити; повідомив про сплату відповідачем основного боргу; надав копії платіжних доручень № 144 від 23.06.2017 на суму 184831,91 грн., № 151 від 29.06.2017 на суму 202928,32 грн., № 152 від 29.06.2017 на суму 159362,21 грн., всього на суму 547122,44 грн.

Відповідач у судовому засіданні повідомив про сплату ним основного боргу у сумі 547122,44 грн., просив звільнити від відповідальності за порушення умов договору, оскільки є бюджетним закладом, на підтвердження того надав кошторисні документи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (постачальник, позивач у справі) та ОСОБА_1 навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад» Запорізького району Запорізької області (споживач, відповідач у справі) 23.01.2017 уклали договір про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410QВ830АВ017 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти товар та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором..

Згідно з п. 2.3 договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Як зазначено у п. 2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1 За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.9.2 На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

2.9.3 Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 4.2 оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступного порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 4.3 договору обумовлено, що датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 12.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем у період з січня по березень 2017 року передано відповідачу природний газ загальною вартістю 554498,86 грн. Факт поставки підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

від 31.01.2017 № ЗЗП00000978 на суму 202928,32 грн.,

від 28.02.2017 № ЗЗП00002911 на суму 7376,42 грн.,

від 28.02.2017 № ЗЗП00002912 на суму 184831,91 грн.,

від 31.03.2017 № ЗЗП00004696 на суму 159362,21 грн.

Зазначені акти приймання-передачі природного газу узгоджені сторонами та підтверджують прийняття відповідачем природного без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на актах - директора ОСОБА_3; акти скріплені печатками підприємств.

Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого за договором № 11410QВ830АВ017 від 23.01.2017 природного газу не здійснив, частково сплатив лише 7376,42 грн. (платіжне доручення № 65 від 24.03.2017, платіж проведений банком 29.03.2017, згідно акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 № ЗЗП00002911), чим порушив умови договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару у розмірі 547122,44 грн., позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем природного газу на суму 547122,44 грн., у встановлений договором строк, не виконав.

На день вирішення спору суду надані докази сплати відповідачем суми боргу у розмірі 547122,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 144 від 23.06.2017 на суму 184831,91 грн., № 151 від 29.06.2017 на суму 202928,32 грн., № 152 від 29.06.2017 на суму 159362,21 грн. (всього на суму 547122,44 грн.).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем щодо основного боргу у розмірі 547122,44 грн. відсутня, внаслідок добровільної оплати.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач оплату боргу в сумі 547122,44 грн. здійснив після звернення позивача із позовом до суду, провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, посилаючись на пункт 6.2.1 договору, просив стягнути суму пені у загальному розмірі 33564,42 грн. за період з 11.02.2017 по 31.05.2017.

Згідно п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При розрахунку пені позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки положеннями п. 4.2.3 договору визначено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, отже прострочення платежу мало б рахуватися з 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Позивачем здійснено розрахунок з 11 числа місяця по кожному платежу, що не суперечить нормам діючого законодавства. До розрахунку пені позивачем помилково включено заборгованість за квітень 2017 року у сумі 101,34 грн. та часткову оплату згідно платіжного доручення № 106 від 15.05.2017 на суму 101,34 грн. з призначенням платежу: згідно акту приймання-передачі № ЗЗП00006015 від 30.04.2017, оскільки позивачем первісно заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за період січень-березень 2017 року. Судом також встановлено, що позивачем при визначені періодів нарахування пені помилково включено день зарахування оплати - 29.03.2017 згідно акту приймання-передачі № ЗЗП00006015 від 30.04.2017 на суму 7376,42 грн.

Враховуючи визначений позивачем період, перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство» правильність нарахування пені, судом визначено, що сума пені, яка підлягає стягненню, складає 33558,19 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в частині стягнення 33558,19 грн., в частині стягнення 6,23 грн. пені у позові слід відмовити.

Разом з тим, щодо стягнення суми пені в розмірі 33558,19 грн. суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 90% виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Як зазначено в п. 3.17.4 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач є бюджетною установою, яка існує за рахунок державних асигнувань; згідно кошторису на 2017 рік відповідачу виділено кошти з місцевого бюджету на оплату природного газу у розмірі 871131,00 грн., а відповідно до довідки про зміни до кошторису на 2017 рік зменшено видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв на загальну суму 219980,00 грн. Зазначене свідчить, що відповідач був позбавлений можливості виконати вчасно зобов'язання по оплаті поставленого природного газу. Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне скористатися наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшити на 90% розмір пені. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача (33558,19 грн. - 90%) 3355,82 грн. пені.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3760,01 грн. за період з 11.02.2017 по 31.05.2017 та суму інфляційних втрат в розмірі 14065,84 грн. за період з лютого по квітень 2017 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущені помилки, які судом вже зазначались щодо розрахунку пені, судом визначено, що сума 3% річних, заявлена позивачем, є меншою ніж перераховано судом, тому вимога про стягнення 3760,01 грн. 3% річних за період з 11.02.2017 по 31.05.2017 підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр» . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В розрахунку втрат від інфляції, доданому до позовної заяви, позивачем до періодів нарахування втрат від інфляції помилково включено місяці, в яких мало бути виконано зобов'язання, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

За таких обставин, здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції в розмірі 14065,84 грн. за період з лютого по квітень 2017 року є необґрунтованим.

Правомірним, в даному випадку, згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 № ЗЗП00000978 є період нарахування березень-квітень 2017 року на суму зобов'язання 202928,32 грн. та згідно акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 № ЗЗП00002912 період нарахування квітень 2017 року на суму зобов'язання 184831,91 грн., враховуючи існуючу заборгованість на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, та часткові оплати.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаним невірно. Перерахувавши за допомогою бази даних «Законодавство» інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню, складає 7175,43 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення 14065,84 грн. задовольняються в частині стягнення 7175,43 грн., в частині стягнення 6890,41 грн. інфляційних втрат у позові відмовляється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням п. 4.3 постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України .

Сплачена сума судового збору за вимогою про стягнення 547122,44 грн. основного боргу, провадження у справі за якою припинено, може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила, згідно із статтею 7 Закону України «Про судовий збір» .

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад» Запорізького району Запорізької області (70405, Запорізька область, Запорізький район, с. Петропіль, вул. Молодіжна, 2, ідентифікаційний код 26404108) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (69035, місто Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 39587271) 3355,82 грн. (три тисячі триста п'ятдесят п'ять грн. 82 коп.) пені, 3760,01 грн. (три тисячі сімсот шістдесят грн. 01 коп.) 3% річних, 7175,43 грн. (сім тисяч сто сімдесят п'ять грн. 43 коп.) інфляційних втрат, 667,40 грн. (шістсот шістдесят сім грн. 40 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення 547122,44 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В частині позовних вимог про стягнення 30208,60 грн. пені та 6890,41 грн. інфляційних втрат в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 17 липня 2017 року.

Суддя В.В. Носівець