Рішення

від 10.07.2017 по справі 916/3176/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р.Справа № 916/3176/16

Господарський суд Одеської області у складі :

суддя Никифорчук М.І.

секретар с/з ОСОБА_1

за участю представників сторін :

прокурор: Закернична І.П., посвідчення № 031666 від 26.01.2015р.;

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 49 від 29.12.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3176/16:

За позовом : Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі, якою є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кипрей";

за учасю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» ;

про стягнення та витребування майна, -

в с т а н о в и в :

Виконувач обов'язків заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області (далі - Позивач, Регіональне відділення) до Товариства з обмеженою відповідальністю Кипрей (далі - Відповідач), за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (далі - третя особа) із позовом про стягнення боргу та витребування майна посилаючись на наявність у Відповідача боргу за договором оренди нерухомого майна, що обумовлює повернення об'єкту оренди балансоутримувачу.

З підстав ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 5, 17, 18, 19, 26, 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст.ст. 193, 286 ГК України, ст.ст. 549, 610, 611, 612, 759, 763, 765, 785 ЦК України, прокурор позов задовольнити.

Відповідач та третя особа в засідання суду не з'явились, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2017р., справу № 916/3176/16 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Никифорчуку М.І.

Під час розгляду справи 15.03.2017 р. Фондом надано заява про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору так як відповідач сплатив суми боргу повністю.

Прокурор проти припинення провадження у справі повністю заперечує, наполягає на задоволенні порву в частині повернення майна.

Розглянувши та проаналізувавши надане клопотання, матеріали справи, вислухавши з приводу клопотання представників прокуратури та позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють питання припинення провадження у справі, суд прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання і тому воно підлягає задоволенню, а провадження у справі в частині стягнення суми боргу припиненню з підстав п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. (далі - ГПК України)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 червня 2017 р. за клопотанням представника позивача строк вирішення спору продовжений на 15 днів до 11 липня 2017р.

В засіданні суду 10.07.2017р. за правилами ст. 85 ГПК України, в присутності представників прокуратури та позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників прокуратури та позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, між Регіональним відділенням та Відповідачем 06.09.2013р. укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

Предметом договору є нежитлові приміщення першого поверху будівлі, загальною площею 53,30 кв.м., інв. №103002, розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Середня, 25, що перебувають на балансі Державного підприємства "Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ".

Вказаним Договором визначена вартість орендованих приміщень, яка складає 239537грн. (п.1.1 договору), а орендна плата - 3592,90 грн. (п. 3.1 договору).

Договір укладено строком до 06.09.2014 (п. 10.1 договору) та сторонами складено акт приймання-передачі державного нерухомого майна від 06.09.2013р.

Згодом, сторонами продовжено дію договору. Так договором від 30.06.2016 про внесення змін до договору оренди від 06.09.2013 продовжено термін дії договору до 06.09.2016.

У відповідності до ст.5 Закону України Про оренду державного та комунального майна Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Згідно п. 10.6. з договором оренди, останній припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди нерухомого майна закінчився.

Пунктами 10.9. та 10.10. Договору передбачено, що у разі припинення договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем, балансоутримувачем та орендодавцем акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Проте, до теперішнього часу, Відповідач вказаний акт приймання-передачі майна не підписав, державне майно не повернув.

Регіональне відділення 16.08.2016 на адресу Відповідача направило претензію щодо погашення заборгованості по орендній платі, яка залишена без відповіді та відповідного реагування.

Станом на 25.10.2016р. заборгованість відповідача складала 22 364,54 грн.

Проте, станом на 03.03.2017р., Відповідач повністю погасив суму заборгованості і, отже, виконав свої зобов'язання за договором,

З приводу погашення Відповідачем суми боргу за договором Регіональним відділенням надано відповідне клопотання яке судом задоволено.

Також суд зазначає, що посилання прокурора на обґрунтування позовних вимог п.п. 10.9. та 10.10. Договору суд відхиляє за таких підстав.

Цими пунктами договору передбачено повернення майна Орендарем (Відповідачем) - Балансоутримувачу (Регіональне відділення) лише у разі припинення або розірвання договору.

Вимог про припинення або розірвання вказаного Договору ані прокурором ані позивачем протягом строк розгляду даної справи не заявлено. Отже, виходячи з приведеного, підстав для повернення вказаного майна Балансоутримувачу (Регіональному відділенню), на думку суду, немає.

З огляду на викладене суд вважає, що у даному випадку Відповідач повністю виконав свої зобов'язання за договором і, отже, в його діях відсутнє порушення зобов'язання, яке обумовлює повернення орендованого майна Орендодавцю - Регіональному відділенню.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що за таких обставин підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст. ст.32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі № 916/3176/16 в частині стягнення заборгованості з підстав п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В решті вимог - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 липня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук