Рішення

від 11.07.2017 по справі 922/1998/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2017 р.Справа № 922/1998/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий центр "Авалон", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Астра", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 27 156,50 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за дов. № б/н від 17.05.2017 року

відповідача - ОСОБА_2, директор

за відсутності клопотання технічна фіксація процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Астра", про стягнення 21 665,70 грн. основної заборгованості, 2 398,09 грн. інфляційних втрат, 609,80 грн. 3% річних, 2 482,91 грн. пені. Також, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги вмотивоване неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором № 4/2016 від 11 травня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 червня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1998/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 04 липня 2017 року. 04 липня 2017 року по розгляду даної справи судом було оголошено перерву до 11 липня 2017 року. Під час розгляду справи, судом долучено до матеріалів справи документи, які надійшли через канцелярію суду від: позивача, супровідним листом пакет документів (вх. № 22227 від 10 липня 2017 року); відповідача, відзив на позовну заяву з додатками (вх. № 21575 від 03 липня 2017 року); супровідним листом (вх. № 22346 від 10 липня 2017 року) платіжне доручення № 577 від 10 липня 2017 року на суму 21 665,70 грн. 11 липня 2017 року засідання суду було продовжено. В призначене судове засідання 11 липня 2017 року з'явився представник позивача, який зазначив, що відповідачем повністю сплачено суму основної заборгованості у розмірі 21 665,70 грн., в зв'язку з чим останній підтримує позовні вимоги з урахуванням проведеної відповідачем оплати. Відповідач в задоволені позову заперечував в повному обсязі.

В судовому засіданні 11 липня 2017 року представники сторін не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 травня 2016 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 4/2016. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, виконавець бере на себе зобов'язання з виготовлення поліграфічної продукції та виконання поліграфічних робіт замовнику, а замовник приймає на себе зобов'язання сплатити замовлену продукцію та/або виконані роботи в повному обсязі. Асортимент поліграфічної продукції, її кількість і вид узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях (додатках) до цього договору. Замовник затверджує (підписує і завіряє печаткою) оригінали-макети і технічні умови (відповідні додатки до цього договору) (п. 2.1 договору). Вартість одиниці продукції вказується у відповідній специфікації (додатку) до цього договору. Загальна сума цього договору складається з сукупної вартості партії продукції, здійснених в рамках дії цього договору, які формуються відповідно до видаткових накладних. Замовник проводить оплату безготівковим порядком на розрахунковий рахунок виконавця шляхом перерахування передоплати в розмірі 50% від суми замовлення, згідно з п. 2.2 цього договору. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів, з моменту відвантаження партії продукції. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору). Прийом-передача готової продукції здійснюється шляхом її передачі виконавцем замовнику на складі виконавця, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, д. 5, на умовах EXW Інкотермс 2010, склад виконавця (п. 5.1 договору). Відповідальність сторін один перед одним визначається умовами цього договору та нормами чинного законодавства України. У разі прострочення замовником оплати робіт та продукції за даним договором виконавець має право стягнути з нього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Пеня стягується за весь період порушення зобов'язань (п.п. 6.1, 6.3 договору). Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, в частині невиконаних зобов'язань цей договір діє до повного виконання їх сторонами. У разі, якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі про намір розірвати договірні відносини за 10 календарних днів до закінчення зазначеного терміну, цей договір пролонгується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (п. 8.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором № 4/2016 від 11 травня 2016 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладним: № 4 від 11 травня 2016 року на суму 21 665,70 грн.; № 16 від 07 червня 2016 року на суму 26 640,00 грн.; № 98 від 16 листопада 2016 року на суму 17 888,16 грн.; № 104 від 28 листопада 2016 року на суму 15 876,64 грн.; № 105 від 29 листопада 2016 року на суму 5 819,04 грн.; № 106 від 02 грудня 2016 року на суму 32 256,16 грн. Як стверджує позивач, відповідачем було частково оплачено вартість виготовленої продукції, а саме не сплаченою залишається продукція, отримана по видатковій накладній № 4 від 11 травня 2016 року на суму 21 665,16 грн. 17 березня 2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (вих. № 15/03-1 від 15 березня 2017 року), відповідно до якоїпозивач просив сплатити суму боргу у розмірі 21 665,70 грн. Втім, відповідач залишив вказану претензію без відповіді, а заборгованість - без сплати, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України. Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору підряду, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 та 3 глави 61 Цивільного кодексу України. В силу приписів ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Водночас, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 21 665,70 грн., що підтверджується наданим відповідачем платіжним дорученням № 577 від 10 липня 2017 року на суму 21 665,70 грн. (з призначенням платежу "плата за виготовлення поліграфічної продукції згід. з нак. № 4 від 11 травня 2016 р. без ПДВ"). Даний факт не заперечував і представник позивача під час судового засідання 11 липня 2017 року. Згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. З огляду на факт повної сплати відповідачем суми боргу під час розгляду справи судом (позов направлено до суду 14 червня 2017 року за допомогою поштового зв'язку, а сплата проведена 10 липня 2017 року), провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 21 665,70 грн. підлягає припиненню згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 609,80 грн. 3% річних (за період з 10 червня 2016 року по 18 травня 2017 року) та 2 398,09 грн. інфляційних втрат (за період з 10 червня 2016 року по 18 травня 2017 року), суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Суд зазначає, що право нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникає у кредитора з наступного дня, після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що даний розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, а саме позивачем при здійсненню обрахунку проведено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на останній день, наданий відповідачеві для виконання свого грошового зобов'язання за договором (виходячи з приписів п. 3.2 договору (до 10 червня 2016 року включно). Тобто, позивачем помилково визначено початок нарахування - 10 червня 2016 року, водночас, вказана помилка не призвела до невірного обрахунку інфляційних втрат за вірним періодом (з 11 червня 2016 року). За підсумками викладеного вище, суд визнав позовні вимоги у розмірі 609,00 грн. 3% річних та 2 398,09 грн. інфляційних втрат обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення з відповідача 0,90 грн. 3% річних суд відмовляє, як в безпідставно заявленій через невірно визначений початок строку построчення відповідача.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 2 482,91 грн. пені (за період з 18 грудня 2016 року по 18 травня 2017 року), суд зазначає наступне. Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України). Пунктом 6.3 договору № 4/2016 від 11 травня 2016 року сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Водночас, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (пункт 6 ст. 232 ГК України). Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з п. 3.2 договору, приписів ст. 232 ГК України, судом встановлено проведення нарахування позивачем пені за іншим терміном, ніж визначений законом; а саме останнім проведено нарахування пені поза межами шестимісячного строку, в період з 18 грудня 2016 року по 18 травня 2017 року, проти вірного періоду нарахування пені за прострочення сплати заборгованості по видатковій накладнійї № 4 від 11 травня 2016 року з 11 червня 2016 року по 10 грудня 2016 року. Вищевикладені обставини є підставою відмови у задоволенні позовних вимог в цій часитини, відповідно, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 482,91 грн. пені з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 453,66 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, п.1.1. ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Астра" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 41/43, к. 2, в тому числі з р/р 26001500126588 в ПАТ "Креді ОСОБА_3", м. Харків, МФО 300614, код ЄДРПОУ 39540406) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий центр "Авалон" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, б. 5, п/р 26007391549 в АТ "ОСОБА_4 Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 38383162) 609,00 грн. 3% річних, 2 398,09 грн. інфляційних втрат та 1 453,66 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Астра" (код ЄДРПОУ 39540406) 21 665,70 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 17.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_5

справа № 922/1998/17