Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
========================================================================================================================================================================
Іменем України
Р І Ш Е Н Н Я
« 13 » липня 2017 року Справа №927/619/17
ЗА ПОЗОВОМ: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
б-р Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601
в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
пр-т Миру, 28, м. Чернігів, 14000
До ВІДПОВІДАЧА: Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації
вул. Чернігівська, 54, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16100
Про стягнення 130939,02 грн.
Суддя І.В. Кушнір
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
Від Позивача: ОСОБА_1 - начальник відділу, довіреність №б/н від 12.12.2016.
Від Відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» подано позов до Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації про стягнення 130939,02грн. боргу по компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих Позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.11.2015 по 30.12.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачем як оператором телекомунікацій надаються телекомунікаційні послуги споживачам, яким згідно із Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» встановлено пільги з оплати їх вартості. Відповідно до чинного законодавства на Відповідача, як розпорядника бюджетних коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, покладено обов'язок здійснювати розрахунки з постачальниками послуг пільговим категоріям громадян. Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства кошти на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих Позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.11.2015 по 30.12.2016, на рахунок Позивача від Відповідача не надійшли, у зв'язку з чим виник заявлений до стягнення борг.
Ухвалою суду від 29.06.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №927/619/17, розгляд справи призначено на 13.07.2017.
У судове засідання 13.07.2017 з'явилась повноважний представник Позивача.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився.
До початку судового засідання від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти позовних вимог заперечив в повному обсязі. Відповідач вказав, що відповідно до підпункту б пункту 4 частини 1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій). Разом з тим, Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» відповідні субвенції передбачені не були, у зв'язку з чим кошти у вигляді субвенцій в 2016 році до Сосницького районного бюджету не надходили. Крім того, Позивач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, якою затверджено порядок фінансування видатків на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту за рахунок субвенцій з Державного бюджету, але Відповідач стверджує, що таких субвенцій Сосницький районний бюджет у 2016 році не отримував. Відповідач також зазначив, що, як бюджетна установа може мати бюджетні зобов'язання лише за наявності відповідних бюджетних призначень. Відповідач, як бюджетна установа згідно п.п.3 п.5 ст.22 Закону України «Про державний бюджет України» отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у рішенні про місцевий бюджет. Такі повноваження у рішенні про районний бюджет на 2016 рік Управлінню соціального захисту не надавались, тобто, кошти на відшкодування наданих пільговим категоріям громадян послуг зв'язку не планувались і не надходили.
На підтвердження того, що кошти на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, у спірному періоді не виділялись, Відповідачем надано звіт (форма №2д, №2м) про надходження та використання коштів загального фонду за 2016 р.
Відповідач зазначив, що жодних актів звірки у період з 01.12.2015 по 31.12.2016 з Позивачем не підписував, оскільки, на його думку, це суперечило б приписам підпункту 1.2 ст.23 Бюджетного кодексу України, де вказано, що будь - які зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення, встановленого рішенням про місцевий бюджет.
Відповідач наголосив, що у спірному періоді не брав на себе ніяких зобов'язань по виплаті Позивачу компенсації вартості послуг зв'язку, що надавались пільговим категоріям населення, так як договір між ними не укладався, а тому в задоволенні позову має бути відмовлено.
При цьому, Відповідач зазначив, що згідно з п.19 ст.5 Закону України «Про судовий збір» належить до категорій осіб, що звільнені від сплати судового збору.
Разом з тим, до відзиву Відповідачем додано клопотання про розгляд справи без участі представника Відповідача.
Представник Позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Враховуючи, що Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, до суду надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи без участі представника, суд доходить висновку про розгляд справи без участі представника Відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,
В С Т А Н О В И В:
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 за № 2017 -ІІІ.
За змістом ч.ч.1,2 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» .
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги категоріям споживачів, визначених вказаними Законами, з урахуванням встановлених їм пільг.
Відповідно до п.19 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
В силу п.10 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів Великої Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.
Згідно із п.18 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
Пунктом 20 ч.1 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
За змістом п.18 ч.1 ст.6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, надаються такі пільги: позачергове безоплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонентна плата за користування квартирним телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.
В пункті 17 ч.1 ст.6-3 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.
Згідно із п.19 ч.1 ст.6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків від тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.
Відповідно до п.11 ст.20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч.1 ст.6 Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними.
Згідно абз. 2 ч.5 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.13 Закону України "Про охорону дитинства" багатодітним сім'ям надаються пільги, зокрема, позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.
Частина 5 вказаної статті передбачає, що дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, надаються пільги, передбачені частиною третьою, з урахуванням умов, визначених частиною четвертою цієї статті.
Позивач просить стягнути з Відповідача 130939,02 грн. боргу по компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих Позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.11.2015 по 30.12.2016, відповідно до наданого розрахунку.
Згідно зі ст.17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Відповідно до ч.6 ст.6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Згідно зі ст.63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" реалізація обов'язкових цільових державних і місцевих програм соціального захисту ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , а саме статтею 23 передбачено, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання.
Згідно з ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
В силу ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.
Зі змісту підпункту "б" пункту 4 частини 1 ст.89 та ч.5 ст.102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній у спірному періоді) вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256 було затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок), який визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, в тому числі компенсаційних виплат за пільговий зв'язок.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.
Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації згідно з Положенням про управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 20.01.2017 за №9 (далі - Положення), утворюється головою районної державної адміністрації, входить до районної державної адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань (п.1 Положення).
Відповідно до п.п.2,3 п.4 Положення основними завданнями управління в межах реалізації державної політики на території району у сфері соціального захисту населення, зокрема, є: забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України
Управління відповідно до визначених повноважень виконує такі функції, в тому числі, організовує, в межах своєї компетенції, роботу щодо надання населенню пільг з оплати послуг зв'язку; забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП) (пп.29, 35 п. 5 Положення).
Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто в даному випадку, Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації (Відповідач по справі).
У відповідності до пунктів 10-11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» . Уповноважений орган, у свою чергу, щомісяця має звірити інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією що надходить від підприємства та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадити розрахунки, до уточнення цієї інформації.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач у спірному періоді надсилав на адресу Відповідача разом із супровідними листами за №168 від 06.05.2016, №11/325 від 10.06.2016, №11/326 від 10.06.2016, №340/11 від 23.06.2016, №377/11 від 18.07.2016, №11/516 від 09.08.2016, №11/603 від 06.09.2016, №11/143 від 07.10.2016, №11/816 від 10.11.2016, №11/879 від 07.12.2016, №11/926 від 12.01.2017 розрахунки вартості послуг, наданих пільговикам, за формою « 2-а пільга» та акти звіряння розрахунків за формою « 3-а пільга» .
У відповідях на листи Позивача, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256 Відповідач зазначав, що Управління не може прийняти від ПАТ «Укртелеком« розрахунки вартості послуг за формою « 2-а пільга» та акти звіряння розрахунків за формою « 3-а пільга» , оскільки Відповідач є головним розпорядником коштів державного бюджету, але на 2016 рік не передбачено фінансування видатків на надання пільг з послуг зв'язку.
Позивачем була надіслана Відповідачу претензія про стягнення заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 131601,52 грн. №14-12/229 від 22.05.2017.
У листі від 01.06.2017 №04-13/1321 Відповідач не визнає суму заборгованості, зазначену у претензії в зв'язку з тим, що в дану суму включена сума компенсації пільг за послуги зв'язку, яку не отримували пільговики (даними особами є особи, які померли або пільгами не користуються (недостатньо даних для розрахунку доходу) за даний період) та пропонує Позивачу провести звірку по даній заборгованості між сторонами та для її узгодження.
Також листами №11/156 від 12.06.2017 та №11/157 від 13.06.2017 Позивачем були направлені розрахунок коригувань з 01.01.2016-31.12.2016 та три примірника акта звірки взаєморозрахунків суми основного боргу 130939,02 грн. за період з 01.11.2015 по 31.12.2016 по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги відповідно.
У листі від 16.06.2017 №04-13/1402 щодо розгляду претензії Відповідач зазначив, що як бюджетна установа може мати бюджетні зобов'язання лише при наявності на це бюджетних призначень. Відповідач, як бюджетна установа згідно п.п.3 п.5 ст.22 Закону України «Про державний бюджет України» отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у рішенні про місцевий бюджет. Такі повноваження у рішенні про районний бюджет на 2016 рік Управлінню соціального захисту не надавались. Сосницькою районною радою була принята програма «Районна програма надання інших пільг окремим категоріям громадян Сосницького району на 2016-2020 роки« , але кошти на відшкодування наданих пільговим категоріям громадян послуг зв'язку не планувались і не надходили. Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з послуг зв'язку не приймались управлінням від ПАТ «Укртелеком« , так як не було призначень на відповідний бюджетний рік. Також Відповідач вказав, що п.п.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України вказано, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення, встановленого рішенням про місцевий бюджет. Навіть такі бюджетні призначення у 2016 році були відсутні не дивлячись на звернення до органів місцевого самоврядування.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку, що саме Відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих Позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення на території Сосницького району Чернігівської області.
Відповідач витрати, понесені Позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян за період з 01.11.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 130939,02 грн., не відшкодував.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частина 2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Заперечуючи проти позову Відповідач посилається на відсутність у державному бюджеті коштів, передбачених на відповідні видатки в 2016 році.
Вказані заперечення не приймаються судом до уваги, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» .
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань» .
За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За таких обставин, Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із Закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.
При цьому, згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч.ч.1-4 ст.48 Бюджетного кодексу України.
У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 30.06.2011 за № 31-07310-10-24/16584 «Щодо порядку обліку бюджетних зобов'язань» згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У зв'язку з цим та згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 927/1039/16.
Також у рішенні №26-рп/2008 від 27.11.2008 у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України зазначив, що: «Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.
Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.»
Статтею 92 Конституції України визначено, що правові засади функціонування бюджетної системи України встановлюються законами України. Закон про Державний бюджет України є основним фінансовим документом держави, це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Конституційним Судом України у рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян висловлені правові позиції, які полягають у тому, що: «Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави……Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України…. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.»
На підставі викладеного суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.
У відзиві на позов Відповідач вказав, що згідно з п. 19 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» належить до категорій осіб, що звільнені від сплати судового збору.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:
"Судовий збір покладається:
· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."
Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
На підставі викладеного, враховуючи повне задоволення позову, судовий збір у сумі 1964,09 грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Сосницької районної державної адміністрації (вул. Чернігівська, 54, смт. Сосниця, Чернігівська область, 16100, ідентифікаційний код 03196143) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 21560766, р/р26003010194914 в ПАТ «Альфа - Банк» м. Київ, МФО 300346) заборгованість в сумі 130939 грн. 02 коп. та 1964 грн. 09 коп. на відшкодування судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18 липня 2017 року.
Суддя І.В. Кушнір
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 18.07.2017 |
Оприлюднено | 18.07.2017 |
Номер документу | 67787300 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Кушнір І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні