Постанова

від 10.07.2017 по справі 909/71/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа № 909/71/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради, м. Косів , вх. №01-05/1832/17 від 18.04.2017 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2017 року

у справі №909/71/17

за позовом: малого підприємства "Сюрприз", с. Черганівка, Івано-Франківська область

до відповідача: ОСОБА_2 міської ради, м. Косів

про: визнання продовженим (поновленим) договору оренди землі від 25.04.2014, укладеного між ОСОБА_2 міською радою та малим підприємством "Сюрприз", зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2014 за № 14236193 на земельну ділянку площею 0,0328 га. по вул. Попова в м. Косові, кадастровий номер 2623610100:01:005:0241 для будівництва та обслуговування адмінстративно-виробничого будинку строком на 49 на умовах додаткової угоди до даного договору

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4;

від відповідача: не з'явився;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2017 року у справі №909/71/17 позовні вимоги малого підприємства "Сюрприз", до відповідача ОСОБА_2 міської ради, про визнання продовженим (поновленим) договору оренди землі від 25.04.2014, укладеного між ОСОБА_2 міською радою та малим підприємством "Сюрприз", зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2014 за № 14236193 на земельну ділянку площею 0,0328 га. по вул. Попова в м. Косові, кадастровий номер 2623610100:01:005:0241 для будівництва та обслуговування адмінстративно-виробничого будинку строком на 49 на умовах додаткової угоди до даного договору - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2017 року у справі №909/71/17, відповідач - ОСОБА_2 міська рада - подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2017 року у справі №909/71/17 скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Скаржник стверджує, зокрема, що заяву про намір укладення договору оренди на новий строк від 14.11.2016р. було фактично направлено значно пізніше, ніж вказано в описі. Окрім того, скаржник зазначає, що п.7 договору оренди землі від 25.04.2014р. передбачено наступний порядок поновлення договору на новий строк, а саме: орендар повинен не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, що не суперечить ч. 2 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , оскільки передбачено, що орендар має право встановити інший строк, який передбачений договором в даному випадку це два місяці, однак судом вищенаведене не враховано та не правомірно надав оцінку ст. 33 ЗУ Про оренду землі , що призвело до прийнятого неправомірного рішення. Апелянт вказує, що з аналізу поданої заяви про намір укладення договору оренди на новий строк можна дійти висновку, що позивач мав лише намір скористатися таким право, а не подав конкретну заяву про поновлення договору оренди землі, тому дана заява не відповідає нормам чинного законодавства. Крім того, скаржник стверджує, що не можу бути продовжений договір оренди землі у зв'язку з не використанням позивача даної земельної ділянки за призначенням, що є безумовною підставою для відмови в поновлені договору. Також, 23.12.2016р. відбулося засідання тринадцятої сесії сьомого демократичного скликання, та було прийнято рішення, яким розглянувши звернення МП Сюрприз про продовження договору оренди на 49 років не набрало необхідно кількості голосів, а тому звернення позивача так і не було задоволено, та договір було не продовжено. Скржник стверджує, що до даний правовідносин не можу застосовуватися ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , оскільки дана земельна ділянка перебуває в занедбаному станні чим порушується цільове призначення земельної ділянки. Крім того, апелянт вважає, що суд дійшов до неправомірного висновку, щодо поновлення договору оренди на 49 років, оскільки це не відповідає нормам чинного законодавства, а саме ч.6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , в якій передбачено поновлення договору на той самий строк і на тих саме умовах, які були передбачені договором.

Згідно автоматичного розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» , 18.04.2017р. справу за № 909/71/17 розподілено до розгляду судді - доповідачу Костів Т.С., у складі колегії суддів Марко Р.І, та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2017 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 16.05.2017 р..

Позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та витребування доказів на підставі ст. 38 ГПК України від 10.05.2017р., в якому останній просить витребувати у Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області необхідні письмові докази, а зокрема всі належним чином засвідчені копії матеріалів проведеної за листом ОСОБА_2 міської ради № 234 від 06.03.2017р. перевірки щодо будівництва МП Сюрприз на спірній земельній ділянці в м. Косів по вул.. Попова., у зв'язку з неможливістю самостійно одержані вищезазначені документи.

Крім того, ОСОБА_2 міська рада надіслала на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів на підставі ст. 33, 36, 101 ГПК України від 10.05.2017р. № 093, в якому просить долучити поданні докази у зв'язку із тим, що подані докази містять обставини, які є необхідними для правильного вирішення спору. Також в поданому клопотанні зазначає, що потреби у задоволені клопотання про витребування доказів, яке зазначено вище від 10.05.2017р., на даний час вже немає, оскільки подані докази надійшли на їхню адресу та позивач самостійно може їх надати до суду.

Колегія суддів порадившись на місці, задоволила подане клопотання позивача та долучила подані документи до матеріалів справи. Щодо поданого клопотання про витребування доказів у Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області необхідні письмові докази, а зокрема всі належним чином засвідчені копії матеріалів проведеної за листом ОСОБА_2 міської ради № 234 від 06.03.2017р. перевірки щодо будівництва МП Сюрприз на спірній земельній ділянці в м. Косів по вул.. Попова., вважає таким що не підлягає до задоволення, оскільки подані докази були долучені судом до матеріалів справи.

16.05.2017 року було складено повідомлення у якому зазначено, що у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Желіка М.Б., розгляд вищевказаної справи не відбувся з урахуванням положень абз. 2 пп.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року, розгляд справи було відкладено до 06.06.2017 року.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н, б/д (від 31.05.2017р. вих. № 01-04/3637/17), в якому осатаній просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін , а апеляційну скаргу без задоволення, окрім того зазначає, що МП Сюрприз виконав умови ст. 33 ЗУ Про оренду землі , а саме повідомив належним чином міську раду про намір поновити договір, також долучив проект додаткової угоди чим виконав усі умови чинного законодавства. Крім того, зазначає, що відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачує орендні платежі та продовжує будівництво адміністративно-виробничого приміщення, готовність якого за даними технічного паспорту 16%.

Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, письмові пояснення по справі, а також клопотання про вирішення питання щодо стягнення судових витрат (вх.№01-04/3678/17 від 01.06.17 р., вх.№01-04/3677/17 від 01-06/17 р., вх.№01-05/2580/17 від 06.06.17 р., вх.№01-04/3715/17 від 06.06.17 р., вх.№01-04/3713/17 від 06.06.17 р.).

Розглянувши клопотання апелянта щодо зупинення провадження у справі, колегія суддів порадившись на місці вирішила відмовити у задоволенні вищезазначеного клопотання у зв'язку із відсутністю належного обгрунтування підстав для зупинення провадження розгляду справи.

Оскільки, зупинення провадження - це тимчасове й повне припинення усіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування. Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язкове, передбачене в процесуальному законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України); і факультативне (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України), необов'язкове для господарського суду, яке застосовується на його розсуд, зокрема, надіслання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування. Відтак, виходячи зі змісту частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог. При цьому, надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів за відсутності прямої вказівки на це у законі не може мати на меті ініційоване судом отримання доказів.

Надіслання матеріалів справи органу досудового розслідування можливе відповідно і до приписів частини 4 статті 90 Господарського процесуального кодексу України якою визначено, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування. Тобто, повідомлення прокурору або органу досудового розслідування надсилається господарським судом на стадії вирішення спору - прийняття судового рішення. Повідомлення з конкретних справ повинні надсилатись відповідним органам, як правило одночасно з вирішенням спору.

Відтак, ні приписи статті 90 Господарського процесуального кодексу України, ні приписи пункту 2 частини 2 статті 79 цього ж Кодексу не пов'язують надіслання матеріалів справи до слідчих органів та зупинення провадження у справі саме з неможливістю з'ясування певних обставин та надання оцінки доказів, які надані сторонами при вирішенні господарського спору.

Стосовно клопотання про вирішення щодо стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає, що витрати будуть розприділені при винесенні рішення по справі.

Представник позивача подав клопотання про долучення доказів по справі, (вх.№01-04/3709/17 від 06.06.17 р.)., в якому останній просить долучити судову практику по аналогічних справах. Колегія суддів, порадившись на місці, задоволила подане клопотання та долучила подані документи до матеріалів справи.

06.06.2017 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 04.07.2017 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року, клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів задоволено та продовжено строк розгляду справи № 909/71/17 на 15 днів.

Через канцелярію суду було подані від відповідача клопотання про вирішення питання щодо стягнення судових витрат, а також було надіслано на адресу суду клопотання про прийняття окремої ухвали, щодо додаткового направлення матеріалів для проведення перевірки правоохоронними органами та клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі (вх.№01-04/4253/17 від 26.06.2017 року, вх.№01-04/4252/17 від 26.06.2017 року, вх.№01-05/2919/17 від 26.06.2017 року, вх.№01-05/2920/17 від 26.06.2017 року).

В судовому засіданні від 04.07.2017р., порадившись на місці, колегія суддів вирішила питання щодо заявленого клопотання, а саме, клопотання про вирішення питання щодо стягнення судових витрат по справі буде вирішено при винесенні судом постанови по справі.

Щодо клопотання про прийняття окремої ухвали, щодо додаткового направлення матеріалів справи для проведення перевірки правоохоронними органами, колегією суддів - відмовлено. Як уже було зазначено судовою колегією, що ні приписи статті 90 Господарського процесуального кодексу України, ні приписи пункту 2 частини 2 статті 79 цього ж Кодексу не пов'язують надіслання матеріалів справи до слідчих органів та зупинення провадження у справі саме з неможливістю з'ясування певних обставин та надання оцінки доказів, які надані сторонами при вирішенні господарського спору.

Щодо клопотання апелянта про призначення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі, колегія суддів зазначила що таке буде розглянуте у наступному судовому засіданні від 10.07.2017р. з метою надання апелянту можливості з'явитись та належним чином надати обґрунтування такого клопотання.

Представник позивача подав через канцелярію суду заяву про долучення до матеріалів справи письмові докази, а саме копію постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 року у справі № 809/692/17 (вх.№01-04/4451/17 від 04.07.2017 року). Розглянувши подане клопотання, колегія суддів порадившись на місці дійшла висновку про його задоволення та долучення до матеріалів справи.

Від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення від10.07.2017р., б/н (10.07.2017р. вих.№ 01-04/4568/17), в якій останній просить дослідити усі подані пояснення та відзиви, які подані до матеріалів справи, вирішити усі клопотання, які були подані до суду по даній справі та надіслати на адресу ОСОБА_2 міської ради належним чином завірену копію кінцевого процесуального документу у формі мотивувальної ухвали чи рішення.

На адресу канцелярії суду надійшли письмові пояснення б/н, б/д (від 10.07.2017р. вих.№ 01-04/4601/17), в якому останній просить врахувати аналогічну практику наведену в постановах ВГСУ та ВСУ при винесення рішення.

В судовому засіданні 10.07.2017 року представник позивача, надав пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Що стосується клопотання представника позивача про призначення у справі судової технічної експертизи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що таке не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 Про деякі питання призначення судової експертизи , судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Частиною 1 статті 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Частина 1 ст. 43 ГПК України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Системний аналіз положень ст.ст. 32-34 ГПК України дає підстави зробити висновок про те, що для вирішення господарського спору та прийняття рішення у справі господарський суд на підставі доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України (мають бути належними, допустимими та відповідати вимогам щодо певного засобу доказування) має враховувати лише ті встановлені та досліджені обставини справи, що мають значення для справи. Збір же господарським судом доказів (у тому числі у порядку ст.ст. 38, 41 ГПК України), що мають підтверджувати або підтверджують обставини, що не мають значення для справи, не відповідає вимогам ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України та може призвести до зайвих процесуальних дій у справі та, як наслідок, затягування розгляду справи. Тобто суд, збираючи докази у справі та вирішуючи питання щодо обставин, які підтверджуються цими доказами та мають значення для справи, має виходити із предмету доказування та, на підставі норм діючого законодавства, визначати межі доказування у конкретному спорі.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є визнання продовженим (поновленим) договору оренди землі від 25.04.2014, укладеного між ОСОБА_2 міською радою та малим підприємством "Сюрприз", зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2014 за № 14236193 на земельну ділянку площею 0,0328 га. по вул. Попова в м. Косові, кадастровий номер 2623610100:01:005:0241 для будівництва та обслуговування адмінстративно-виробничого будинку строком на 49р. на умовах додаткової угоди до даного договору, а питання, що запропоновані відповідачем на вирішення експертизи, не входять до предмету доказування у даній справі, оскільки питання, які поставлені позивачем, а саме:

- коли та ким саме проводилися будівельні роботи на спірній земельній ділянці, враховуючи стан зношеності будівлі, і беручи до уваги той факт, що панелі перекриття вбудовано у несучу стіну сусідньої будівлі, будівництво якої проводилося ще у 2000р.?;

- чи відповідає проведення такого будівництва вимогам законодавства?;

- яка вартість проведених будівельних робіт?; Стосуються саме будівлі та будівельних робіт, а не поновлення договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим колегія суддів залишила без задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Крім того, колегією суддів встановлено, що сторонами до суду першої інстанції клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи об'єкта оренди не заявлялися та не подавалися.

Відповідач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 10.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позиції, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.04.2014 між ОСОБА_2 міською радою (Орендодавець) та малим підприємством "Сюрприз" (Орендар) укладено договір оренди землі (далі Договір), строк дії Договору до 15.12.2016.

07.05.2014р. між ОСОБА_2 міською радою та МП Сюрприз підписано акт-прийому передачі земельної ділянки, площею 0,0328га. В натурі, яка знаходиться в м. Косів, вул.. Попова, б/н.

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає на підставі рішення ХІ сесії VІ демократичного скликання ОСОБА_2 міської ради від 15.12.2011 та взявши до уваги рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.04.2014, справа № 909/191/14, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування адміністративно-виробничого будинку - 1.11.3, яка знаходиться в місті Косові, вул. Попова, б/н.

Договір вступає в силу з моменту державної реєстрації та діє до 15 грудня 2016р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше наж за два місяця до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію ( п. 7 договору).

Згідно з п. 8 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 2 343, 89 грн.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно до 20 числа на р/р 33214812700267 код призначення платежу 13050200, МФО 836014, УДК в ОСОБА_2 районі, отримувач - ОСОБА_2 міська рада.

Державна фіксальна служба України надала довідку від 25.11.2016 р., яка видана про те, що МП Сюрприз не має заборгованості по сплаті орендної плати з юридичних осіб станом на 25.11.2016р.. Дане свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов'язків, щодо оплати орендної плати.

Згідно з п.12 Договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва обслуговування адміністративно-виробничого будинку.

Пунктом 13 договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови комунальної власності (для обслуговування нежитлових будівель - 1.11.3).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07 грудня 2016 р., фізичною-особою ОСОБА_5 було складено технічний паспорт адміністративно-виробничого будинку. Крім того, 16 листопада 2016 р., Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт будівництво адміністративно - виробничого будинку за адресою Івано-Франківська обл.., м. Косів, вул.. Попова б/н.

Позивач звернувся до ОСОБА_2 міської ради з заявою про намір поновлення договору оренди землі від 25.04.2014р. В матеріалах присутній поштовий опис цінного листа на імя ОСОБА_2 міської ради ф.107 з відбитком печатки місця прийняття пошти від 14.11.2016р. в якому зазначена заява про продовження оренди землі.

Заява від 14.11.2016р. зареєстрована у вхідній кореспонденції 29.11.2016р. та на ній містяться резолюції голови та членів комісії, що заяву МП Сюрприз взято до відома та є запис її розгляду на 13 сесії № 2-55-13.

25.11.2016р. МП Сюрприз подано на ім'я ОСОБА_2 голови міської ради проект додаткової угоди про поновлення договору оренди від 24.05.2014р., державна реєстрація якого від 05.07.2014р. та перелік необхідних документів, що з супровідним листом-повідомленням про продовження договору оренди земельної ділянки зареєстровано за вх..№ 359/022-15.

Згідно проекту цієї додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки орендар пропонує продовження строку дії договору на 49 років та орендну плату в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3 652, 25.

Листом за вих. 174 від 20.02.2017р. відповідач повернув цей проект додаткової угоди (вх.. № 35976/02.2-18), в якому посилається на закінчення терміну дії договору оренди землі, а також у зв'язку з наявності спору щодо поновлення договору.

В листі від 10.11.2016р. ОСОБА_2 міська рада відмовила в продовжені договору оренди землі від 07.05.2104р, який був укладений між ОСОБА_2 міською радою та МП Сюрприз, у зв'язку із порушенням строку подання письмового попередження. Необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутній договір від 07.05.2014р., також відсутнє належним чином засвідчене повідомлення про факт одержання письмового попередження позивачем. Окрім того, позивач заперечив факт його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, листом запереченням від 30.01.2017р. Костівська міська рада, лист повідомлення з додатковою угодою від 25.11.2016р. та заяву від 29.11.2016 р. не задоволила та у зв'язку з наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі просить повернути орендовану земельну ділянку. Однак, докази отримання даного листа повідомлення в матеріалах справи відсутні.

Крім того, 30.01.2017р. на адресу МП Сюрприз надійшов лист повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди та повернення земельної ділянки, відправка якого рекомендованим листом підтверджена квитанцією про відправку, та не заперечувалось позивачем.

Відповідно до рішення ХІІІ сесії VІІ демократичного скликання ОСОБА_2 міської ради від 23.12.2016 № 2-55-13 "Про продовження договору оренди МП "Сюрприз"" розглянувши лист-повідомлення директора МП "Сюрприз" ОСОБА_4 рішення не набрало чинності.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , яка конкретизує порядок такої пролонгації.

За змістом вказаної норми (ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» ) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Згідно частин 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у Постановах ВСУ від 25.02.2015 у справах №№6-219цс14, 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах №№6-3цс15, 6-4цс15, від 15.04.2015 у справі №6-55цс15, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди, а саме:

- для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідні такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатись переважним правом укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення;

- для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі"необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди.

Відповідно до приписів статті 111-28 ГПК України, Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, поновленням договору є визначена у наведеній нормі процедура, яка реалізовується у формі двох самостійних правових конструкцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що до даних правовідносин необхідно застосувати ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , та вважає зазначити наступне.

Як уже було вищенаведено, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 р. у справі № 6-219цс14.

Відповідно до частини 6 вказаної норми у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Згідно з частинами 8 та 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення права на поновлення договору) додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Невиконання відповідачем вимог закону на оформлення(підписання додаткової угоди до договору оренди землі) не припиняє визнаного судом права позивача на поновлення договірних відносин по оренді землі.

З другого боку, не позбавляє права позивача на звернення до суду в разі невиконання відповідачем вимог закону на укладення додаткової угоди до оренди землі.

Щодо твердження апелянта, що заяву про намір укладення договору оренди на новий строк від 14.11.2016р. було фактично направлено значно пізніше, ніж вказано в описі, колегія суддів не погоджується у зв'язку з наступним.

Як уже було вищенаведено, в матеріалах справи міститься заява про намір поновлення договору оренди землі від 25.04.2014р., яка датована 14.11.2017р. В матеріалах присутній поштовий опис цінного листа на імя ОСОБА_2 міської ради ф.107 з відбитком печатки місця прийняття пошти від 14.11.2016р. в якому зазначена заява про продовження оренди землі.

Дані факти підтверджують виконання позивачем свого обов'язку відповідно до вимог ЗУ Про оренду землі .

Крім того, апелянт стверджує, що п.7 договору оренди землі від 25.04.2014р. передбачено наступний порядок поновлення договору на новий строк, а саме: орендар повинен не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, що не суперечить ч. 2 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , оскільки передбачено, що орендар має право встановити інший строк, який передбачений договором в даному випадку це два місяці, однак судом вищенаведене не враховано та не правомірно надав оцінку ст. 33 ЗУ Про оренду землі , що призвело до прийнятого неправомірного рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дані твердження скаржника стосуються поновлення договору відповідно до першого випадку пролонгації договору, а в даному випадку судова колегія, оцінивши усі належні та допустимі докази, дійшла до висновку застосування до даних правовідносин другого випадку пролонгації.

Отже ця норма є самостійною підставою саме пролонгації договору оренди і ніяким чином не пов'язана з переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, яка не передбачає повідомлення сторони за два місяця про намір поновлення договору на новий строк.

Укладений договір оренди між сторонами закінчив свою дію 15.12.2016р. року. Протягом місяця після його закінчення, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, вносити орендні платежі, а 14.11.2016 року звернувся до орендодавця з пропозицією про намір поновлення договору оренди землі від 25.04.2014р та 25.11.2016р. надіслав проект додаткової угоди з усіма необхідними документами.

Судом встановлено, що протягом встановленого законом місячного терміну після закінчення терміну договору оренди відповідач не направив повідомлення-заперечення щодо відмови у поновленні договору оренди землі з позивачем.

Рішення ХІІІ сесії VІІ демократичного скликання ОСОБА_2 міської ради від 23.12.2016 № 2-55-13 "Про продовження договору оренди МП "Сюрприз"" розглянувши лист-повідомлення директора МП "Сюрприз" ОСОБА_4, яке не набрало чинності, з підстав не набрання необхідної кількості голосів «за» , не підміняє встановлену вимогам ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедуру щодо заперечення на поновлення договору оренди землі з позивачем.

За вимогами вищевикладених норм матеріального права для поновлення договору оренди землі не вимагається прийняття рішення органу місцевого самоврядування, а договір продовжує свою дію на підставі підписаної сторонами додаткової угоди.

Щодо посилання скаржника на порушення усіх норм чинного закону, щодо законного будівництва будівлі на території оспорювальної земельної ділянки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як уже було встановлено предметом спору у даній справі є визнання продовженим (поновленим) договору оренди землі від 25.04.2014, укладеного між ОСОБА_2 міською радою та малим підприємством "Сюрприз", зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2014 за № 14236193 на земельну ділянку площею 0,0328 га. по вул. Попова в м. Косові, кадастровий номер 2623610100:01:005:0241 для будівництва та обслуговування адмінстративно-виробничого будинку строком на 49 на умовах додаткової угоди до даного договору.

Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Посиланням скаржника на недоліки у будівництві на спірній земельній ділянці не стосуються предмету доказування у даній справі, у зв'язку з цим колегія суддів вважає дані твердження апелянта безпідставними.

Скаржник стверджує, що до даний правовідносин не можу застосовуватися ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , оскільки дана земельна ділянка перебуває в занедбаному станні чим порушується цільове призначення земельної ділянки, колегія суддів вважає дані твердження відповідача безпідставними, оскільки як уже було вищенаведено в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують виконання будівельних робіт на даній земельній ділянці відповідно до цільового призначення зазначеного в договорі від 25.04.2014р.. Окрім того необхідно зазначити, що технічний паспорт на будівлю та декларація про початок виконання будівельних робіт адміністративно - виробничого будинку на момент розгляду справи є чинними та не були оскаржені.

Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку, що дії позивача, а саме продовження користування спірною земельною ділянкою, внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку договору, використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та дії відповідача: мовчазна згода у формі встановленій законом (не направлення протягом місячного терміну після закінчення строку дії договору повідомлення-заперечення щодо поновлення договору оренди землі з позивачем) породжують юридичні наслідки.

Апеляційний господарський суд, з вищенаведених підстав, приходить до висновку про правомірність позовних вимог позивача про визнання договору оренди від 25.04.2014 року земельної ділянки площею 0,0328 га, що розміщується в місті Косів, вул.. Попова, б/н поновленим з 15.12.2016р. по 05.08.2018р.

Що стосується позовної вимоги визнання продовженим договір оренди від 25.04.2017р. на 49 р на умовах додаткової угоди до даного договору, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що така вимога підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як уже було встановлено судом, договір від 25.04.2017р. був поновлений на піставі ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , а саме, те що такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Визнавши договір оренди землі від 25 квітня 2014 року поновленим на тих самих умовах в строк до 05.08.2018р. (2 роки, 7 місяців, 20 днів.), судом здійснено відновлення порушеного права позивача та відсутня правова підстава зобов'язувати за судовим рішення орендодавця укласти додаткову угоду в частині продовження дії договору на 49 років, оскільки судом було встановлено можливість поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Щодо поданих клопотань скаржника про вирішення питання щодо стягнення судових витрат, необхідно зазначити, що відповідно до п.29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" вказано, що в абз. 2 п. 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" зазначено, що до інших витрат у розумінні ст. 49 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК). Водночас у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами згадані у наведеному питанні видатки сторони у справі, а так само зазначати про відмову в їх стягненні у резолютивній частині судового рішення. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків, у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

З урахуванням викладеного, витрати позивача по справі, які позивач зазнав, у зв'язку з відрядженням представника для участі в судових засіданнях, не може бути віднесено до судових витрат, тобто у вимогах про стягнення витрат, пов'язаних із забезпеченням явки представника позивача до суду, судова колегія відмовляє у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення були доведені суду .

Враховуючи вищенаведене та відповідно до ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради, м. Косів , вх. №01-05/1832/17 від 18.04.2017 року задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2017 року скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково. Визнати продовженим договір оренди землі від 25.04.2014р. укладений між ОСОБА_2 міською радою та МП Сюрприз та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2014р. за № 14236193 на земельну ділянку площею 0, 0328 га. По вул.. Попова в м. Косові, кадастровий номер 2623610100:01:005:0241 для будівництва та обслуговування адміністративно-виробничого будинку строком з 15.12.2016р. по 05.08.2018р. на тих самих умовах, які були передбачені договором.

4. Стягнути з малого підприємства "Сюрприз", 78664, Івано-Франківська область, Косівський район, с. Черганівка, (ідентифікаційний код 20545463) на корсить ОСОБА_2 міської ради, 78600, Івано-Франківська область, Косівський район, м. Косів, майдан Незалежності, 11, (ідентифікаційний код 04054228), 1600 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Малого підприємства "Сюрприз" (78664, Івано-Франківська область, Косівський район, с. Черганівка, ідентифікаційний код 20545463) на корсить ОСОБА_2 міської ради (78600, Івано-Франківська область, Косівський район, м. Косів, майдан Незалежності, 11, ідентифікаційний код 04054228), 1760 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.