Рішення

від 10.07.2017 по справі 922/2045/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р.Справа № 922/2045/17 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство", м. Біла Церква до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 36 652,68 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № 409 від 27.06.2017 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, державне підприємство "Білоцерківське лісове господарство", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест", про стягнення 29 870,40 грн. основної заборгованості, 5613,29 грн. інфляційних втрат та 1 168,99 грн. 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000042 від 22 лютого 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2045/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 10 липня 2017 року.

В призначене судове засідання 10 липня 2017 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив; про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з відстеження пересилання поштових відправлень (арк. спр. 36). Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92-А, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали. Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 10 липня 2017 року представники позивача не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до протоколу проведення тендера № 12719 від 22 лютого 2016 року, відповідач є переможцем відкритих торгів, проведених позивачем на закупівлю дроту катанка 5,5 мм в бунтах до 2.1 т з доставкою до покупця перевізником "ОСОБА_2 пошта" (за адресою м. Біла Церква). 22 лютого 2016 року відповідач виставив позивачеві рахунок-фактури № СФ-0000042 на суму 29 870,40 грн. Як вбачається з платіжного доручення № 861 від 23 лютого 2016 року позивачем перераховано на користь відповідача 29 870,40 грн. з призначенням платежу "плата за катанку зг рах № СФ 042 від 22.02.2016 р. Водночас, відповідачем товар позивачу не передано, грошові кошти також не повернуто, що призвело до звернення позивача із даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції при цьому, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (ст. 641 Цивільного кодексу України). Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття; відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України. Отже, підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є вищевказаний рахунок-фактури, що містить найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити відповідача (оферта), та платіжне доручення № 861 від 23 лютого 2016 року про оплату позивачем рахунку-фактури відповідача, з зазначенням саме цього рахунку в призначенні платежу (акцепт). Відповідно до статей 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 01 березня 2015 року на адресу відповідача було направлено лист-вимогу, а 15 березня 2016 року та 29 березня 2017 року - претензії, які направлялись з описом вкладення в поштове відправлення. Водночас, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України). Приписами п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення", з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК, господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі.

З огляду на вищевказані норми ст. ст. 526, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України, приймаючи до уваги перерахування позивачем коштів відповідачу (платіжне доручення № 861 від 23 лютого 2016 року на суму 29 870,40 грн.), невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, з урахуванням правової природи виникнення правовідносин між сторонами (проведення позивачем відкритих торгів на закупівлю товару, перемога відповідача у вказаних торгах), та спливом більше року (1 року та 4 місяців) з моменту проведення позивачем торгів на поставку товару та сплати коштів на користь відповідача, направлення позивачем на адресу відповідача вимог про повернення коштів, враховуючи загальні принципи розумності строків виконання зобов'язання (неприпустимість виникнення дисбалансу інтересів сторін), суд дійшов висновку обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 29 870,40 грн., позов в цій частині є доведеним матеріалами справи та, відповідно, підлягає задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 5 613,29 грн. інфляційних втрат та 1 168,99 грн. 3% річних, суд зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань. У силу положень статей 524, 533, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли зобов'язання, які випливають з умов договору купівлі-продажу товару, який сторонами укладено у спрощений спосіб, та за умовами якого відповідач повинен був поставити позивачу товар, передбачений рахунком-фактури № СФ-0000042 від 22 лютого 2016 року. За підсумками вищенаведеного, правовідношення, які виникли між сторонами, не є грошовим зобов'язанням, і, відповідно, на спірні правовідносини не розповсюджуються положення частини другої статті 625 ЦК України. Відповідно, позовні вимоги позивача в заявленій частині щодо стягнення річних та інфляційних є безпідставними, у зв'язку із чим суд відмовляє в їх задоволеннів повному обсязі. Дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 30 квітня 2014 року по справі № 6-38цс14, приписи якої, в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, мають враховуватись судом при застосуванні відповідної норми права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 303,92 грн.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, в тому числі з р/р 26009198495000 в ПАТ"УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 36034165) на користь державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" (09130, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Дрозди, урочище "Товста", квартал 50, р/р 26001010023141 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 00992119) коштів у розмірі 29 870,40 грн. та 1 303,92 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 17.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/2045/17