Рішення

від 13.07.2017 по справі 198/300/17

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/300/17

провадження № 2/0198/117/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Т.О., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Юр'ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "МЮД" про визнання договору оренди землі припиненим та зобов'язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ "МЮД" про визнання договору оренди землі припиненим та зобов'язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 22 березня 2012 року між ним та відповідачем укладений договір оренди землі № 154-5, за умовами якого та відповідно до складеного акта прийому-передачі землі від 22.03.2012 року ОСОБА_1 передав ФГ МЮД належну йому на підставі державного акта на право приватної власності земельну ділянку, кадастровий номер 1225987800:01:002:0567, розташовану на території Чаплинської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, строком на 5 років.

20 червня 2012 року вказаний договір зареєстровано Чаплинською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області, а 23.10.2014 року відомості про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

07 червня 2016 року ОСОБА_1 направив на адресу відповідача письмове повідомлення про те, що після закінчення строку дії договору він не має наміру його продовжувати, однак відповіді не отримав. Крім того, дізнавшись в січні 2017 року про те, що ФГ МЮД засіяло озимою пшеницею належну йому земельну ділянку, позивач 14.01.2017 року повторно звернувся до відповідача з аналогічним повідомленням, проте з отриманого листа № 121 від 30.01.2017 року дізнався, що земельна ділянка засіяна відповідно до сівозміни на підставі вищезазначеного договору оренди землі, який на думку відповідача набрав чинності з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки - 29.10.2014 року та діє до 29.10.2019 року.

Натомість ОСОБА_1 вважає, що строк дії спірного договору сплинув 22.03.2017 року, при цьому орендодавець не надав згоди на укладення договору на новий строк, тому відповідач повинен був повернути земельну ділянку позивачу.

За таких обставин, позивач змушений звернутись до суду та просить визнати договір оренди землі № 154-5 від 22.03.2012 року, укладений між ним та відповідачем, припиненим у зв'язку з закінченням строку, на який його укладено, та зобов'язати ФГ МЮД" з цих підстав повернути належну йому земельну ділянку.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, вважаючи, що право оренди за договором виникло з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою 29.10.2014 року, тому договір діє до 29.10.2019 року.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 060484, виданого Чаплинською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області 25.04.2002 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4469, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,047 га, кадастровий номер 1225987800:01:002:0567, розташована на території Чаплинської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області (а. с. 10).

22 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ МЮД підписано договір оренди землі № 154-5, за умовами якого в оренду строком на п'ять років передається земельна ділянка площею 9,047 га, кадастровий номер 1225987800:01:002:0567. В той же день сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 11-13).

За інформацією Чаплинської сільської ради та відміткою на договорі оренди землі органом місцевого самоврядування 20.06.2012 року за № 87 здійснено реєстрацію вказаного договору в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) (а.с. 12, 55).

29.10.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області здійснено реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки, номер запису про інше речове право 7502533, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 14).

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з пунктом 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За нормами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як закріплено у статті 210 ЦК України, у випадках, встановлених законом, правочин підлягає державній реєстрації, з моменту якої він є вчиненим. При цьому перелік органів, що здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно зі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо оренди земельної ділянки регулюються законом.

В свою чергу, спеціальним законом щодо регулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, являється Закон України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.2008 року (далі - Закон № 161-XIV).

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки правовідносини з оренди земельної ділянки виникли 22.03.2012 року, суд застосовує Закон № 161-XIV та інші нормативні акти в редакції, яка була чинною на момент укладення договору.

За нормами ст.ст. 6, 14, 18 Закону № 161-XIV орендарі набували право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Договір укладався в письмовій формі, за бажанням однієї зі сторін міг бути посвідчений нотаріально та набирав чинності після його державної реєстрації.

Аналогічні положення щодо умов набрання чинності договором були закріплені в ч. 3 ст. 640 ЦК України, зокрема, договір, який підлягав державній реєстрації, вважався укладеним з моменту його державної реєстрації.

Також, 16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11.02.2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України , розділом ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого було встановлено, що до 01 січня 2012 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводилась територіальними органами земельних ресурсів (9 грудня 2011 року дію вказаної норми продовжено до 01 січня 2013 року ).

Отже, до вказаної дати права та обов'язки сторін за договором оренди землі набували чинності тільки після їх державної реєстрації в територіальних органах земельних ресурсів.

Щодо посилань позивача на здійснення Чаплинською сільською радою реєстрації договору оренди землі № 154-5, укладеного 22 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ МЮД , суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 року № 119 Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) встановлено умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), при цьому для реєстрації орендодавець повинен надати виконавчому комітету органа місцевого самоврядування договір оренди та сертифікат на право на земельну частку (пай), який відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Пунктом 17 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Необхідно відмітити, що земельна частка (пай) являє собою право на умовну частку сільськогосподарських земель, розмір якої визначений як середній по господарству, де проводилось паювання, в умовних кадастрових гектарах без визначення меж у загальному масиві землі.

Натомість згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Виходячи з матеріалів справи, в 2002 році позивач скористався своїм правом на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 060484, виданий Чаплинською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області замість сертифіката та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4469.

Після виділення земельної частки в натурі (на місцевості) остання набула статусу земельної ділянки, що стало підставою для укладення щодо неї вже договору оренди земельної ділянки, а не земельної частки (паю).

З огляду на викладене вище, правовідносини за договором оренди землі № 154-5, укладеним 22 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ МЮД , предметом якого виступила окремо визначена земельна ділянка з установленими межами та певним місцем розташування, не підпадали під дію постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 року № 119 Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) , тому його реєстрація в Чаплинській сільській раді на створювала жодних юридичних наслідків та не мала правового значення.

Одночасно суд зазначає, що законодавством України розмежовані поняття державна реєстрація договору та державна реєстрація права .

Так, державна реєстрація правочину є юридичним фактом, який забезпечує правову легітимність вчиненого правочину .

З іншого боку, відповідно до ст.ст. 2, 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення договірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Право користування земельною ділянкою підлягає обов'язковій державній реєстрації.

В силу положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною та здійснюється відповідним органом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість встановлюється законом.

Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції Закону України № 1066-VI від 05.03.2009 року, яка є чинною і на теперішній час) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вже зазначалось, відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі в 2012 році передбачалась також і державна реєстрація договору оренди землі як правочину.

Отже, з 2009 року по 01.01.2013 року здійснювалась подвійна реєстрація, а саме: державна реєстрація договору та державна реєстрація права, при цьому реєстрація права оренди землі не підміняла реєстрацію договору як правочину.

Сторонами не заперечується та підтверджено відділом Держгеокадастру в Юр'ївському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що державна реєстрація вчиненого 22.03.2012 року між ОСОБА_1 та ФГ МЮД договору оренди землі в територіальних органах земельних ресурсів не здійснювалась (а.с. 44).

Водночас, пунктом 37 договору оренди землі № 154-5 передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанова ВСУ від 18.01.2017 року у справі № 6-2777цс16).

На підставі всіх зазначених вище норм матеріального права, визначених сторонами умов договору та обставин справи, суд доходить висновку, що підписаний між ОСОБА_1 та ФГ МЮД договір оренди землі № 154-5 від 22.03.2012 року свідчить про досягнення між ними згоди стосовно істотних умов договору та може вважатись укладеним тільки у випадку його подальшої державної реєстрації відповідно до вимог ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК, ст. 18, ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі (в редакції до 01 січня 2013 року). Відсутність державної реєстрації договору у період його дії та на час вирішення спору у суді свідчить про безпідставність користування земельною ділянкою.

За приписами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до ст. 6 ЦПК України захист цивільних прав здійснюється шляхом подання позову до суду, при цьому позов - це звернена через суд матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або охоронюваного законом інтересу, яка розглядається у визначеному законом процесуальному порядку.

До елементів позову належать: предмет, підстава, зміст. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої суд повинен винести рішення, а підставу позову становлять юридичні факти та норми права, якими позивач обґрунтовує матеріально-правову вимогу до відповідача.

Право змінити предмет або підставу позову належить виключно позивачу (ч. 2 ст. 31 ЦПК України). Така процесуальна дія може відбутися лише до початку розгляду справи по суті, а суду не надано право за власною ініціативою змінювати елементи поданого позивачем позову.

Так, предметом поданої ОСОБА_1 позовної заяви є вимоги позивача про визнання припиненим договору оренди землі та, як наслідок, повернення земельної ділянки через закінчення строку дії правочину, в обґрунтування чого позивач посилається на те, що на його думку права та обов'язки за чинним договором виникли з моменту підписання його сторонами 22.03.2012 року та припинились 22.03.2017 року після спливу 5 років.

Разом з тим, як встановлено судом, договір оренди землі № 154-5 від 22.03.2012 року не набрав чинності, між сторонами не виникли правовідносини за цим договором, в зв'язку з чим вони не можуть бути припиненими з підстав, визначених п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що на виконання юридично ще неукладеного договору ОСОБА_1 передчасно передано в користування ФГ МЮД майно (земельну ділянку), між сторонами виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК), однак позивач не заявляв вимог щодо повернення йому земельної ділянки з цих підстав.

З урахуванням положень ст. 88 ЦПК України, в зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 294ЦПК України , суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства "МЮД" про визнання договору оренди землі припиненим та зобов'язання повернути земельну ділянку відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.О.Гайдар