Рішення

від 13.07.2017 по справі 147/1314/16-ц

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1314/16-ц

Провадження № 2/147/181/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області

у складі : головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретаря Чудак Г.І.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Тростянець Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Китайгородське-К про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Китайгородське-К про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.09.2007 року між матір`ю позивача ОСОБА_3 та ТОВ Китайгородське-К було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії центру ДЗК.

Відповідно до умов вказаного договору та акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 передала орендарю ТОВ Китайгородське-К строком на п'ять років у користування земельну ділянку площею 1,9295га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Савинецької сільської ради Тростянецького району Вінницької області. Орендна плата становила 3 центнера пшениці і 3 центнера іншого зерна, які відповідач повинен був надавати щорічно до кінця поточного року.

01.11.2011 року померла ОСОБА_3.

Спадкоємцем за заповітом після її смерті являється позивач по справі ОСОБА_1, який прийняв спадщину і 27.05.2015 року Тростянецькою ДНК йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну спадкодавцеві земельну ділянку.

Тобто до нього перейшли право на отримання орендної плати від відповідача. Позивач договір оренди не розривав, претензій до відповідача не має щодо обробітку землі, однак останнім не платилась орендна плата за період з 2012 по 2015 рік, тому загальна сума заборгованості складає 14800грн.

11.06.2015 року позивач звернувся до відповідача з листом про виплату орендної плати, однак відповіді не отримав. В зв'язку з чим, змушений звернутись до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 14800грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав за обставин, викладених в позовній заяві, просив стягнути заборгованість по сплаті орендної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, раніше надані заперечення підтримала в повному обсязі, додатково пояснивши, що договір з ТОВ Китайгородське - К після закінчення строку не був продовжений, тому вони не повинні платити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України щодо загальних положень про договір, Земельного кодексу України, а також Законом України Про оренду землі .

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ч. 3 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі який є спеціальним законом і пріоритетним перед іншими законами у застосуванні щодо спірних правовідносин, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. (ст.14 Закону).

Відповідно до ст.35 Закону України Про оренду землі спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Судом встановлено, що 06.09.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ Китайгородське-К було укладено договір оренди землі. Строком на 5 років. Підставою для передачі в оренду земельної ділянки є рішення Орендодавця та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №158096.(а.с.5-7). Земельна ділянка передана відповідачам в оренду на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки від 06.09.2007 року(а.с.8).

Копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №158096 підтверджено, що ОСОБА_3 дійсно належала земельна ділянка площею 1,9295га, розташована на території Савинецької сільської ради Тростянецького району Вінницької області.(а.с.9,10). 01.11.2011 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ №213532 від 08.11.2011 року(а.с.11).

Спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_3 являється позивач ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27.05.2015 року(а.с.12).

Прийнявши спадищну та оформивши своє право на спадщину позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з листом-вимогою про стягнення на його користь орендної плати за користування земельною ділянкою за 2012-2015 роки(а.с.17).

Даний лист відповідач отримав 19.06.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення(а.с.20).

В судовому засіданні позивач стверджував, що договір з ТОВ Китайгородське-К не розривав та претензій щодо обробітку землі не має, однак йому за період з 2012 по 2015 роки не платилась орендна плата.

В своїх запереченнях на позовну заяву представник відповідача посилається на те, що договір між ними та ОСОБА_3 був укладений на строк 5 років, діяв з 06.09.2007 року до 06.09.2012 року. Після закінчення терміну дії договору ТОВ Китайгородське-К припинило обробляти вищевказану земельну ділянку. Додаткової угоди з ними спадкоємець орендодавця ОСОБА_1 не укладав.

Дане твердження відповідача не спростоване.

Твердження позивача про подальший обробіток земельної ділянки після закінчення строку дії договору про оренду землі в судовому засіданні позивачем нічим не підтверджено, належних та допустимих доказів не надано.

Встановлено, що ОСОБА_1 прийнявши спадщину, уклав договір ренди землі з ПП Вікторія 27.05.2015 року , який зареєстровано 14.09.2015 року, реєстраційний №43824072.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до довідки №56 від 25.05.2017 року наданої ОСОБА_1 встановлено, що дійсно з 2015 року ПП АФ Вікторія використовує та обробляє земельну ділянку площею 1,9295га, кадастровий №0524184800:01:001:0094, яка розміщена на території Савинецької сільської ради, належну ОСОБА_1 згідно укладеного договору оренди землі від 14.09.2015 року, право оренди внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.09.2015 року №43824072(а.с.59).

Відповідно до п. 1 Указу Президента від 2 лютого 2002 року № 92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) із змінами, внесеними згідно з Указами Президента N 830/2002 ( 830/2002 ) від 13. 09.2002 N 725/2008 ( 725/2008 ) від 19.08.2008, визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Пунктом 2.2 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Держкомзему України від 17 січня 2000 року № 5 також визначено, що розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Позивачем ставиться вимога про сплату орендної плати в сумі 14800грн, що включає в себе заборгованість за 2012 рік в сумі 2800грн, 2013 рік - 3500грн., 2014 рік - 3800грн., 2015 рік - 4700грн.

Відповідно до п.9 Договору про оренду землі орендна плата вноситься готівкою, натурою, розмір орендної плати в рік становить 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Доказів проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки позивачем не надано суду.

В судовому засіданні позивачем не доведено чому саме дана сума, заявлена в позові, має бути сплачена відповідачем.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України № 2 наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Позивач не довів обґрунтованість своїх вимог, не довів, що відповідач припустився порушень виконання своїх зобов'язань за договорами оренди землі, взагалі не доведено факту використання вищевказаної земельної ділянки ТОВ Китайгородське - К після закінчення строку дії договору, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3

Тобто судом не встановлено порушень прав позивача ОСОБА_1 на отримання орендної плати.

Враховуючи те, що факту обробітку земельної ділянки саме ТОВ Китайгородське - К позивачем не доведено, станом на момент звернення до суду із даним позовом, заборгованість по орендній платі відсутня, тому в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до ТОВ Китайгородське - К про стягнення заборгованості по орендній платі слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку, що судові витрати понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи, слід віднести на рахунок позивача, оскільки судом прийнято рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.6; 13,14;15;17;19;31 Закону України Про оренду землі , суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ТОВ Китайгородське-К про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя