Ухвала

від 18.07.2017 по справі 812/402/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року справа №812/402/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі № 805/402/17 за позовом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2017 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02/21 про сплату штрафної санкції на загальну суму 97308,17 грн. та пені у сумі 27298,58 грн., застосованих за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі № 812/402/17 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Стягнуто на користь Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1869 грн.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що складання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасну сплату) єдиного соціального внеску є обов'язком контролюючих органів. Наголошує на тому, що позивач не спростовує та не надає доказів спростування несвоєчасної сплати єдиного внеску за періоди з 21.08.2014 по 21.01.2016. Зазначає, що позивач посилається на те, що своєчасно сплачував ЄВ на рахунки Ленінської ОДПІ та зважаючи на положення ст.. 6, 9 Закону № 2464 сплачується на рахунки ДПІ за основним місцем обліку. Також, вважає, що судом не взято до уваги той факт, що позивач не звертався до ДПІ у м. Сєвєродонецьку з листом та платіжними дорученнями від 18.01.2016 № 2 щодо сплати ЄСВ по звіту від 20.01.2016 року. Тому ДПІ не знала та не могла дізнатися про факт несвоєчасного перерахування ЄСВ органами казначейства. Наполягає на тому, що позивач не надавав до податкового органу ні заяву про звільнення від відповідальності, пені та штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, ні сертифікату Торгово-промислової палати України, а самі по собі включення населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Департамент економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 24188344), зареєстрований як юридична особа 14.03.1996, зареєстрований платником єдиного внеску (а.с. 23, 63, 114).

26.10.2016 Відповідачем прийнято Рішення № 00161/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Позивача застосовано за період з 21.08.2014 по 27.02.2015 штраф у розмірі 23104,12 грн. (10% до 01.01.2015), за період з 21.01.2015 по 21.01.2016 - 88343,44 грн. (20% з 01.01.2016), та нараховано пеню у розмірі - 30300,26 грн. (а.с. 160).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу від 08.11.2016 № 22-05-2039 та доповнення до скарги від 14.1.1.2016 № 22-05-2060 та надав платіжні доручення та лист від 28.05.2015 № 22-05-491 про перерахування помилково перерахованих коштів з рахунку № 37196201001236 (Ленінської ОДПІ) на рахунок № 37196201001214 (ДПІ в м. Сєвєродонецьку) (а.с. 158, 159, 101, 180-202).

Рішенням від 07.12.2016 № 1243/9/12-32-10-01-09 Головного управління ДФС у Луганській області скаргу позивача задоволено частково, скасовано рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 26.10.2016 №0011611302, з підстав не врахування в розрахунку штрафної санкції та пені, що платник надавши лист про перерахування помилково сплачених коштів, вжив всіх заходів щодо погашення заборгованості з єдиного внеску і з зазначеного часу не несе відповідальності за перерахування вказаних коштів на рахунок платника єдиного внеску із зазначенням у часі (а.с. 162-165).

18 січня 2016 року позивач надав до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області для сплати єдиного соціального внеску із лікарняних платіжне доручення № 2 на суму 622,36 грн., за яким казначейською службою здійснено платіж 21.01.2016, тобто прострочивши сплату на 1 календарний день (а.с. 86, 87).

19.12.2016 Відповідачем винесене Рішення № 898/12-14-13-02/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Позивача застосовано за період з 21.08.2014 по 27.02.2015 штраф у розмірі 23104,12 грн. (10% до 01.01.2015), за період з 21.01.2015 по 21.01.2016 - 74204,05 грн. (20% з 01.01.2016), та нараховано пеню у розмірі - 27298,58 грн. (а.с. 38).

04.01.2017 Позивачем подано скаргу № 22-05-17 на зазначене рішення Відповідача, в якій зазначено, що в грудні 2014 року позивачем було помилково сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове страхування в сумі 180027,56 грн. на рахунок, який належить Ленінській МДПІ м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області, зазначена скарга залишена без розгляду рішенням Головного управління ДФС у Луганській області від 30.01.2017 № 99/9/12-32-10-01-09 (а.с. 39-45, 64).

Суть спору полягає в правомірності прийняття рішення від 19.12.2016 №898/12-14-13-02/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

За змістом пунктів 3-1 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2414-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2414) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Приписами частин вісім, дванадцять статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Законом України від 28.12.2014 № 77- VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці внесені зміни до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI згідно із якими за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум до 01.01.2015.

Як вбачається із вимог Закону № 2464-VI, позивач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Зазначений закон також зобов'язує Відповідача встановити розмір боргу, період виникнення та застосовувати штрафні санкції з урахуванням зазначених обставин.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII(далі - Закон № 1669-VII), згідно до статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк Луганської області та м. Кремінна Луганської області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України . Також, цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк Луганської області та м. Кремінна Луганської області.

Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який набрав чинності 15.10.2014, у Законі 2464-VI розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту: 9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу .

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.

З огляду на дію зазначеної норми, позивач звільнявся від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI та від відповідальності за невиконання, несвоєчасне виконання обов'язків платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 15 вересня 2014 року по 1 січня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято 19.12.2016, а санкції застосовано за період з 21.08.2014 по 27.02.2015 та з 21.01.2015 по 21.01.2016 з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Зазначений період співпадає з періодом, передбаченим п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI, як період звільнення платників ЄСВ, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Доводи апелянта, що позивач не спростовує та не надає доказів спростування несвоєчасної сплати єдиного внеску за період з 21.08.2014 по 21.01.2016 та не надавав до податкового органу ні заяви про звільнення від відповідальності, пені та штрафних санкцій, ні сертифікату Торгово-промислової палати України не приймаються до уваги, оскільки наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року по 1 січня 2016 року, унеможливлює винесення відповідачем щодо позивача рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у вказаний період. Вищевказана норма Закону № 2464-VI також фактично відтермінувала виконання відповідачем зобов'язань зі сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 до 31.12.2015.

Щодо нарахування штрафу в розмірі 425,74 грн. та пені в розмірі 85,15 грн. по звіту від 21.01.2016, відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що позивач не звертався до податкового органу з листом та платіжним дорученням від 18.01.2016 № 2, тому ДПІ не знала та не могла дізнатися про факт несвоєчасного перерахування ЄСВ органами казначейства. Крім того, посилаючись на норми п.1.21 та 1.22 ч. 1 ст. Закону України Про платіжні системи та перекази коштів в України, зазначає, що жодним чином не доведено вини органів казначейства щодо несвоєчасної сплати нарахування по звіту від 20.01.2016 року, що є помилковим.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (далі - Положення № 122), єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (надалі - СЕП).

Пунктом 2.5 Положення № 122 передбачено, що Державне казначейство України управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків ЄКР з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державним казначейством України.

Відповідно до пункту 10.1 наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів від 23 серпня 2012 року № 938 (далі - Наказ № 938) органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Як вбачається із положень пункту 10.7 Наказу № 938 платіжне доручення, не прийняте до виконання, не пізніше наступного робочого дня повертається без виконання органами Казначейства розпорядникам бюджетних коштів (одержувачам бюджетних коштів), від яких воно надійшло. Також, цим пунктом визначено перелік випадків, коли платіжне доручення не приймається до виконання, зокрема, у разі відсутності або недостатності залишків коштів на відповідних рахунках бюджетних установ та організацій.

Організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби (далі - орган Казначейства), розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів регламентує Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2012 № 1407, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013 року за № 130/22662 (далі - Порядок № 130).

Відповідно до пункту 11.7. Порядку № 130 подані розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Казначейства щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам. За правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів). У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у полі Одержано банком платіжного доручення на всіх примірниках обов'язково проставляються дата подання та підпис казначея.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що позивач надав до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області платіжне доручення № 2 саме 18 січня 2016 року на суму 622,36 грн., із дотриманням строків подання та порядку заповнення, оскільки в полі Одержано банком зазначеного платіжного доручення не має зауважень органу Казначейства. Таким чином саме казначейською службою здійснено платіж 21.01.2016, що не є провиною Позивача.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених судом обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про неправомірність дій Відповідача при формуванні рішення від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року по справі № 812/402/17- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий Л.В. Ястребова

Судді І.А. Васильєва

І.Д. Компанієць