Ухвала

від 18.07.2017 по справі 606/267/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/267/17Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В. Провадження № 22-ц/789/873/17 Доповідач - Ткач О.І. Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,

з участю секретаря - Бріля В.Л. та представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Керівника Теребовлянської місцевої прокуратури В. Лотоцького на ухвалу Теребовлянського районного суду від 12 червня 2017 року у справі за позовом заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Золотниківська сільська рада, фермерське господарство "М-Вадим" про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 року Теребовлянська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області звернулась із вищевказаним позовом.

Ухвалою Теребовлянського районного суду від 12 червня 2017 року цивільна справа за позовом заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Золотниківська сільська рада, фермерське господарство "М-Вадим" про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору закрита, як така що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі Теребовлянська місцева прокуратура просить скасувати вказану ухвалу суду і направити справу для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що згідно наказів Держгеокадасту, саме фізичній особі ОСОБА_3 було надано спірну земельну ділянку в оренду для створення фермерського господарства. Відповідно стороною оскаржуваного правочину та відповідачем у справі є саме фізична особа, а тому спір підвідомчий цивільному судочинству, що підтверджується судовою практикою Верховного суду України та Постановою Пленуму Верховного суду України.

Прокурор Тернопільської обласної прокуратури, доводи апеляційної скарги підтримала і суду пояснила, що ОСОБА_3, як громадянин звернувся із заявою про відведення земельної ділянки з метою створення фермерського господарства. ОСОБА_3 є стороною договору оренди земельної ділянки, оскільки зазначений у договорі, як орендар.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив, вказавши що спір підвідомчий господарському суду, посилаючись на ухвалу Вищого Спеціалізованого суду України від 20 березня 2017 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга Керівника Теребовлянської місцевої прокуратури В. Лотоцького підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач ОСОБА_3 є головою Фермерського господарства "М-Вадим", а спір пов'язаний із господарською діяльністю ФГ"М-Вадим", вказана справа підвідомча господарському суду та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись суд апеляційної інстанції, оскільки він суперечить вимогам процесуального законодавства, виходячи з наступного.

Компетенція судів щодо розгляду справ (предметна підсудність) визначена ст.15 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.1. ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Визначаючи підвідомчість справи (родову підсудність), суд повинен виходити із характеру спірних правовідносин та суб'єктного складу сторін.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в господарському судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно ст. 30 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно Постанови Пленуму верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16.04.2004 року - "За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства."

Відносини, пов'язані з орендою землі для ведення фермерського господарства регулюються відповідними нормами ЦК України, ЗК України, законами України Про фермерське господарство , Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 06.08.2014 року звернувся в Головне управління Держземагенства у Тернопільській області про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 26,0430 га з метою надання йому в оренду для ведення фермерського господарства.

06.08.2014 року Наказом Головного управління Держземагенства у Тернопільській області, ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається від 11.11.2014 року, що орендарем спірної земельної ділянки є громадянин ОСОБА_3 (а.с. 38,39).

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, вбачається, що Фермерське господарство "М-Вадим" зареєстроване лише 30.01.2015 року, після укладення договору оренди, а керівником господарства є ОСОБА_3

Предметом цивільного позову є визнання недійсним договору оренди землі, який укладений із фізичною особою ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі є: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області та фізична особа ОСОБА_3

Таким чином, із характеру спірних правовідносин та суб'єктивного складу сторін, вбачається що спір виник між Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області та фізичною особою ОСОБА_3 щодо земельних правовідносин, які по своєму характеру позовних вимог та суб'єктивному складу є підвідомчі суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Вказана правова позиція узгоджується із Постановами Верховного Суду України № 6-2195цс16 від 13 березня 2017 року та № 6-2902цс15 від 03 лютого 2016 року та згідно ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень.

Доводи представника відповідача про підвідомчість справи господарському суду з посиланням на ухвалу Вищого Спеціалізованого суду України від 20 березня 2017 року, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки згідно вимог норм ст. 360-7 ЦПК України, лише рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, ухвалу Теребовлянського районного суду від 12 червня 2017 року слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду по суті в суд першої інстанції.

Керуючись ст. 307, 311 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Керівника Теребовлянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - задовольнити.

Ухвалу Теребовлянського районного суду від 12 червня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена потягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач