Рішення

від 10.07.2017 по справі 910/8450/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017Справа №910/8450/17

За позовом Приватного підприємства СТ-Сервіс

До Товариства з обмеженою відповідальністю Таун Лідер

Про стягнення 47 458,45 грн,

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кулик А.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство СТ-Сервіс , посилаючись на ст. 1212, 1214 ЦК України, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Таун Лідер про стягнення 47 458,45 грн, з яких 43 000,00 грн безпідставно отриманих коштів та 4 458,45 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Ухвалою суду від 25.05.2017 порушено провадження у справі №910/8450/17, розгляд справи призначено на 19.6.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2017 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2017 не з'явився, проте, 06.06.2017 до Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 19.06.2017 розгляд справи відкладено на 10.07.2017.

В судовому засіданні 10.07.2017 представник позивача подав заяву про зміну підстав позову, в якій, посилаючись на ст. 173, 193 ГК України та ст. 525, 526, 530 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача 43 000,00 грн, перераховані ним в якості попередньої оплати за роботи по зведенню огорожі, в зв'язку з невиконанням відповідачем цих робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення..

Згідно з п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"3.11. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як вбачається з, поданої позивачем заяви, в ній крім зміни підстав позову йдеться про зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, заява позивача приймається судом, як заява про зміну підстав позову та заява про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 10.07.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 10.07.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.07.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2016 Приватне підприємство СТ-Сервіс (позивач), на підставі наданого Товариством з обмеженою відповідальністю Таун Лідер (відповідач) рахунку №77 від 10.08.2016, перерахував останньому 43 000,00 грн - передоплати за роботи по зведенню огорожі, що підтверджується платіжним дорученням №509 від 11.08.2016.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначав позивач, відповідач не виконав роботи по зведенню огорожі, передоплату за які було сплачено позивачем згідно платіжного доручення №509 від 11.08.2016.

Надіслана позивачем вимога від 20.06.2017 про виконання робіт або повернення сплаченої ним суми попередньої оплати за ці роботи, залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Так, застосування аналогії закону припустиме за наявності певних умов: відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто, є цивільними відносинами; вказані цивільні відносини не врегульовані ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором; існують норми, які регулюють схожі за змістом цивільні відносини.

Судами обох інстанцій встановлено, що договір № 159-Р за своєю правовою природою є договором про надання послуг, особливості укладення, виконання та розірвання якого передбачено у Главі 61 ЦК України. Зазначеними положеннями не визначено особливостей виконання зобов'язань з попередньої оплати наданих послуг, з урахуванням чого підлягають застосуванню положення ст. 693 Цивільного кодексу України, якими зокрема, визначено, що у випадку коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, застосовуючи аналогію закону, замовник має право вимагати, зокрема, повернення суми попередньої оплати у випадку, коли підрядник, який одержав суму попередньої оплати, не виконав роботи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2017 у справі №925/2093/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Під час розгляду справи в суді відповідач не надав доказів виконання робіт, оплачених позивачем, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Оскільки позивач перерахував відповідачу попередню оплату за роботи на суму 43 000,00 грн, а відповідач не виконав, оплачені ним роботи, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу 43 000,00 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, судом розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунках відповідача у межах розміру позовних вимог.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем окрім самої заяви, не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, суд приходить до висновку, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі - відсутні, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню судом не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 .Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Таун Лідер (місцезнаходження : 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2, оф. 504, код ЄДРПОУ 39925909) на користь Приватного підприємства СТ-Сервіс (місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 6/2, код ЄДРПОУ 30566892) 43 000 (сорок три тисячі) грн 00 коп. - попередньої оплати та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.07.2017.

Суддя Спичак О.М.