Рішення

від 13.07.2017 по справі 906/517/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" липня 2017 р. Справа № 906/517/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги від 29.12.2016;

від відповідача: не прибув.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Приватного підприємства "Туристична Агенція "Тур Світ"

про стягнення 22965,41 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12021,00 грн. основного боргу, 9927,65 грн. пені, 808,44 грн. інфляційних, 208,32 грн. 3% річних.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання належним чином уповноваженого представника не направив, витребуваних судом документів та письмових пояснень не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку. Ухвала суду від 15.06.2017, що направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, повернулись до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

З урахуванням ст. 64 ч.1 ГПК України та п.п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважається, що ухвала від 15.06.2017 вручена відповідачу належним чином.

Отже, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З урахуванням наведеного вище та відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (суборендодавець/позивач) та Приватним підприємством Туристична агенція Тур Світ (суборендар/відповідач) укладено договір суборенди (піднайму) нежитлового приміщення №107, відповідно до якого суборендодавець передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування для офісу нежитлове приміщення (орендовані приміщення), загальною площею 14,43 кв.м (офісна площа 11.10 кв. м, площа приміщень загального користування 3,33 кв. м) за адресою: АДРЕСА_2 (п.п. 1.1. договору).

Строк оренди, відповідно до п. 1.2. договору встановлюється з 01.08.2016 до 31.03.2017 включно.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що орендоване приміщення знаходиться у володінні та користуванні суборендодавця у відповідності до Договору №12 оренди нежитлового приміщення, укладеного 28.04.2014. між суборендодавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інокс" (орендодавець).

Згідно умов пункту 3.1. договору суборенди орендна плата складається з плати за користування приміщеннями, відшкодування експлуатаційно-комунальних та інших витрат позивача на утримання і обслуговування приміщень пропорційно орендованої площі (водопостачання, водовідведення, опалення. електроенергія, вивезення побутових відходів, земельний податок; встановлення обслуговування протипожежного обладнання та оформлення документації в Держпожнагляді), інших платежів, передбачених договором та інших платежів за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 3.2.2. договору орендна плата з 01.08.2016 складає 2920,00 грн. без ГІД В за один місяць оренди.

Орендна плата та інші платежі, передбачені цим договором, сплачуються суборендарем авансом суборендодавцю на поточний рахунок або готівкою) протягом п'яти робочих днів після отримання рахунку-фактури, виписаного суборендодавцем 20 числа місяця, що передує розрахунковому (якщо цей день припадає на вихідний, то в останній робочий день, що йому передує), крім випадків, коли інше прямо встановлено цим договором (п.п. 3.4. договору).

01.08.2016 позивачем передано відповідачу вказане нежитлове приміщення, про що складено акт приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення - кімнату АДРЕСА_2, що підтверджується актом приймання-передачі (а.с. 20).

20.10.2016 між сторонами у справі укладено додаткову угоду №1 (а.с. 22) до договору №107, якою змінено пункт 3.2.2. договору №107, а саме встановлено розмір орендної плати за листопад 2016 року - 1390,00 грн.

20.12.2016 між ФОП ОСОБА_2 та ПП "Туристична агенція "Тур Світ" укладено додаткову угоду №3 (а.с. 24) до договору №107, відповідно до якого орендна плата з 01.01.2017 становить 2770,00 грн.

20.01.2017 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №4 (а.с. 25) до договору №107, якою змінено пункт 1.2. договору та встановлено строк оренди з 01.08.2016 до 20.02.2017. Крім цього, змінено п. 3.2.2. та викладено останній в наступній редакції: орендна плата за період з 01.02.2017 по 20.02.2017 складає 2021,00 грн. без ПДВ та вказана плата сплачується суборендарем в строк до 20.02.2017.

На виконання умов п.п. 3.2.2. договору позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000100 від 23.08.2016 на суму 2920,00 грн. та № СФ-0000106 від 19.09.2016 на суму 2920,00 грн. (а.с. 27-28).

На виконання умов додаткової угоди №1 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000123 від 20.10.2016 за оренду приміщення за листопад 2016 року на загальну суму 1390,00 грн. (а.с. 28).

В послідуючому на виконання умов додаткової угоди №3 позивачем надано відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000149 від 20.12.2016 за оренду приміщення за січень 2017 року на загальну суму 2770,00 грн. (а.с. 29).

Також на виконання умов додаткової угоди №4 відповідачу виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000013 від 07.02.2017 за оренду приміщення за період з 01.02.2017-20.02.2017 на загальну суму 2021,00 грн. (а.с.30).

В порушення умов договору, вказані вище рахунки відповідачем оплачені не були.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 12021,00 грн.. що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків (а.с.31).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч. 3 ст. 173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору суборенди (піднайму) нежитлового приміщення №107 від 01.08.2016 (з відповідними змінами і доповненнями), які за своєю правовою природою є договорами піднайму (суборенди) - відповідно.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 288 ГК України орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Приписами ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та не провів розрахунки з позивачем в установлені договором терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 12021,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім цього. позивач просить стягнути з відповідача 9927,65 грн. пені, 808,44 грн. інфляційних, 208,32 грн. 3% річних.

Відповідно до пункту 3.9. договору суборенди №107, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с. 4-5) суд приходить до висновку, що сума пені розрахована вірно, а вимоги позову в цій частині обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних (а.с. 5-7), суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за несвоєчасну оплату орендних платежів підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Туристична Агенція "Тур Світ" (10029, м.Житомир, вул. Хлібна, 27, ід. код 34973041)

- на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) 12021,00 грн. основного боргу, 9927,65 грн. пені, 208,32 грн. 3% річних, 808,44 грн. інфляційних, а також 1600,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.07.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.) (згідно заяви);

3 - відповідачу 9рек. з повід.).