Рішення

від 11.07.2017 по справі 910/6973/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №910/6973/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтліст"

до Державного агентства лісових ресурсів України

про стягнення 22419,17 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Прокопенко О.В. - за довіреністю № 14/12/2016 від 14.12.2016 року.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софтліст" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного агентства лісових ресурсів України про стягнення 22419,17 грн., а саме 14000,00 грн. основного боргу, 971,17 грн. процентів річних та 7448,00 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 12/14 постачання програмної продукції від 04.12.2014 року в частині своєчасної та повної оплати поставленої за договором програмної продукції, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції у вказаних сумах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6973/17 та призначено її розгляд на 06.06.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року розгляд справи відкладено на 11.07.2017 року.

В судові засідання 06.06.2017 року та 11.07.2017 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 06.06.2017 року та 11.07.2017 року не з'явився.

Про день та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103042388657, № 0103042391704.

02.06.2017 року через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист № п/02/06/17-1 від 02.06.2017 року, який разом з доданими до нього документами судом долучений до матеріалів справи.

03.07.2017 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 03.07.2017 року. в якому відповідач підтверджує факт здійснення позивачем поставки програмної продукції за спірним договором та в якості підстав нездійснення оплати за поставлену програмну продукцію зазначає про відсутність напрямку використання коштів у паспорті бюджетної програми. Окрім цього, відзив містить клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника Державного агентства лісових ресурсів України. Відзив разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 11.07.2017 року сторонами суду не надано.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - постанова № 18) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, за відсутності заперечень з боку позивача суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та відповідно до статті 75 ГПК України розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.07.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 11.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 04 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Софтліст (далі по тексту - постачальник, позивач) та Державним агентством лісових ресурсів України (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено Договір № 12/14 постачання програмної продукції (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити операцію з постачання програмної продукції (далі - операцію).а покупець зобов'язується її оплатити на умовах. зазначених в даному Договорі.

Як визначено в преамбулі Договору, операція з постачання програмної продукції - операція з постачання примірників комп'ютерних програм з постачанням ліцензій, які є переліком умов щодо обмеженого використання таких комп'ютерних програм за їх функціональним призначенням та одночасно є складовою постачання самих комп'ютерних програм.

Згідно п.1.2 Договору найменування, кількість, ціна та загальна вартість програмної продукції. що є предметом операції, визначено в Специфікації (Додаток № 1, що є невід'ємною частиною Договору).

Зокрема, сторонами узгоджено на підписано Специфікацію (Додаток № 1 до Договору), копія якої наявна в матеріалах справи, та згідно якої постачанню за Договором підлягає примірник програмної продукції з ліцензією в електронному вигляді, що передається каналами інтернет Avast! Endpoint Protection Suite, 1 рік, Gov, кількістю примірників - 100 штук, на загальну суму 14000,00 грн. без ПДВ.

Як визначено в п. 4.1 Договору, строк здійснення операції: 5 (п'ять) робочих днів з дати укладення Договору.

Згідно п.4.2 Договору факт здійснення операції сторони оформлятимуть видатковою накладною.

Загальна вартість Договору - 14000,00 грн. без ПДВ (п.2.1 Договору).

У відповідності до п.п. 2.2,.2.3 Договору покупець здійснює оплату загальної вартості Договору не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати здійснення операції, після укладення Договору та отримання видаткової накладної. Оплата здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. що вказаний у цьому Договорі.

Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати поставленого за Договором товару, ніж передбачено у вказаному п.5.2 Договору, в матеріалах справи відсутні.

Окрім цього, згідно п.2.7 Договору оплата вважається здійсненою в момент зарахування коштів на поточний рахунок постачальника, відповідно до банківських реквізитів постачальника, зазначених в даному Договорі.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Сторонами визначено в п.8.1 Договору, що даний Договір набирає чинності (вважається укладеним) з дати підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2014 р., але в будь - якому разі до повного виконання зобов'язань сторін, передбачених цим Договором.

Як свідчать матеріали справи, зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено відповідачем у наданому відзиві, на виконання умов вказаного Договору позивачем було поставлено та передано у власність покупця - Державного агентства лісових ресурсів України, а останнім прийнято програмну продукцію на загальну суму 14000,00 грн. без ПДВ, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною 1007 від 11.12.2014 року на суму 14000,00 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Факт отримання продукції відповідачем підтверджується, зокрема, засвідченим відбитком печатки відповідача підписом на відповідній видатковій накладній уповноваженого представника Держлісагентства України, який діяв на підставі довіреності № 24 від 11.12.014 року строком дії до 20.12.2014 року.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаним Договором відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки програмної продукції у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо поставленої продукції від покупця до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Софтліст умов Договору з боку покупця - Державного агентства лісових ресурсів України відсутні.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України .

В матеріалах справи міститься рахунок ТОВ Софтліст на оплату № 1606 від 04.12.2014 року на суму 14000,00 грн., виставлений позивачем до сплати відповідачеві.

При цьому як зазначено позивачем в позовній заяві, за отриману програмну продукцію покупець не розрахувався, отже борг з оплати поставленої продукції на час звернення з позовними вимогами до суду становив 14000,00 грн.

Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманої покупцем програмної продукції відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 14000,00 грн., яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Зокрема, обов'язок з оплати поставленого товару передбачений умовами розділу 2 Договору.

Отже, виходячи з приписів вищенаведених положень законодавства та умов Договору прийняття відповідачем продукції від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказану продукцію відповідно до змісту товаророзпорядчих документів на неї.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність покупця за відповідну плату згідно умов Договору продукцію (програмну продукцію), а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не сплатив на користь позивача вартість отриманої продукції, та має перед позивачем заборгованість з оплати останньої в розмірі 14000,00 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В свою чергу Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 12/14 постачання програмної продукції від 04.12.2014 року та/або його окремих положень суду не надано.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 14000,00 грн. основного боргу позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк повну оплату поставленого товару (алкогольних напоїв) не здійснив належним чином, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Окрім того, оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої за Договором програмної продукції позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено нарахування процентів річних в сумі 971,17 грн. за період з 25.12.2014 року по 24.04.2017 року та 7448,00 гр. втрат від інфляції за період січень 2015 року - березень 2017 року, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (далі - Постанова № 14) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови №14 сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 23.01.12 р. у справі № 37/64, постанова від 01.10.14 р. у справі № 6-113цс14).

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 971,17 грн. процентів річних та 7448,00 грн. втрат від інфляції за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленої за Договором програмної продукції відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірними, а тому вказані вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 971,17 грн. процентів річних та 7448,00 грн. втрат від інфляції.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства лісових ресурсів України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код ЄДРПОУ 37507901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтліст" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 2/10, корп. 14; код ЄДРПОУ 33086430) 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 971 (дев'ятсот сімдесят одну) грн. 17 коп. процентів річних, 7 448 (сім тисяч чотириста сорок вісім) грн. 00 коп. втрат від інфляції та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 19.07.2017 року.