Рішення

від 19.07.2017 по справі 910/9450/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017Справа №910/9450/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Енерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпіастрелла"

про стягнення 74 717, 19 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Недбайлюк О.В. (за дов.)

від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 19.07.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт-Енерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпіастрелла" про стягнення заборгованості за договором №0307 від 03.07.2017 на виготовлення продукції виробничо-технічного призначення в сумі 74 717, 19 грн., з яких: 71 314, 65 грн. основний борг, 733, 00 грн. 3% річних, 2 669, 54 грн. індекс інфляції.

Ухвалою суду від 15.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9450/17, розгляд останньої призначено на 03.07.2017.

Ухвалою суду від 03.07.2017 розгляд справи відкладено на 19.07.2017.

В судове засідання 19.07.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача в судове засідання з'явився та надав суду усні пояснення по справі, в яких заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором на виготовлення продукції виробничо - технічного призначення від 03.07.2015, в частині оплати виготовленого та поставленого товару.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджується матеріалами справи, 03.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пласт-Енерго , як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпіастрелла , як замовником було укладено договір на виготовлення продукції виробничо- технічного призначення № 0307 (надалі за текстом - договір), відповідно до п. 2.2. якого виконавець взяв на себе зобов'язання виготовити, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати товари у відповідності з термінами договору, та у відповідності з кількістю і цінами, погодженими сторонами.

Для постановки завдання замовник надає виконавцю під розпис заповнений бланк завдання, де зокрема зазначає дату постановки завдання, зміст завдання, кінцевий термін виконання завдання (п. 2.3. договору).

За твердженням позивача, ним на замовлення замовника виготовлялася продукція виробничо-технічного призначення, а саме: мішки 2040x1270x0,14.

Відповідно п.3.5. договору товар вважається переданим замовнику після підписання видаткової накладної та/або специфікації.

Відповідно п. 4.1. договору, замовник здійснює оплату товару на умовах 100 % попередньої оплати в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, відповідно виставлених рахунків.

Оплата здійснюється у строк 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку - фактури, та не пізніше 10 календарних днів (п. 4.3. договору).

У разі якщо виконавцем надається відстрочення оплати чи зобов'язань по залишку основного боргу замовнику, укладається додаткова угода, та є невід'ємною частиною договору (п. 4.3. договору).

Згідно п.4.4. договору на всі неоплачені та прострочені суми виконавець має право нараховувати неустойку у вигляді пені. Пеня не є компенсацією вартості товару, а є засобом забезпечення виконання зобов'язань згідно цього договору замовником. Дана неустойка (пеня) розраховується виходячи із ставки 0,1% за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо жодна із сторін не виявить письмового бажання його припинити то він вважається поновленим на один рік, починаючи з дати закінчення його дії.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавець виконав взяті на себе зобов'язання та виготовив товар, на загальну суму 396 062, 05 грн., а замовник прийняв товар та частково оплатив отриманий товар.

Так, на підтвердженням отримання замовником товару від виконавця сторонами були належним чином оформлені:

• видаткова накладна № 1401/4 від 14.01.2016 на суму: 35 652, 00 грн.;

• видаткова накладна № 1801/1 від 18.01.2016 на суму: 32 300, 71 грн.;

• видаткова накладна № 1503/5 від 15.03.2016 на суму: 62 314, 68 грн.;

• видаткова накладна № 0605 від 06.05.2016 на суму: 14 260, 80 грн.;

• видаткова накладна № 0807 від 08.07.2016 на суму: 51 445, 68 грн.;

• видаткова накладна № 0208/5 від 02.08.2016 на суму: 37 220, 69 грн.;

• видаткова накладна № 1708/1 від 17.08.2016 на суму 12 380, 40 грн.;

• видаткова накладна № 2508/2 від 25.08.2016 на суму 41 285, 02 грн.;

• видаткова накладна № 1310/2 від 13.10.2016 на суму 10 695, 60 грн.;

• видаткова накладна № 1910/1 від 19.10.2016 на суму 38 539, 81грн.;

• видаткова накладна № 0811/1 від 08.11.2016 на суму 5 169, 54 грн.;

• видаткова накладна № 1411/5 від 14.11.2016 на суму 7 130, 40 грн.;

• видаткова накладна № 1511/4 від 15.11.2016 на суму: 47 666, 72 грн.;

та довіреності № 690 від 08.07.2016, № 711 від 02.08.2016, № 744 від 03.10.2016 на отримання матеріальних цінностей.

Відповідач частково виконав зобов'язання по договору шляхом підписання акту про залік взаємних вимог від 30.09.2016 на загальну суму 173 096, 86 грн. та акту про залік взаємних вимог від 01.02.2017 на загальну суму 151 650, 54 грн. Загалом в результаті заліку взаємних вимог, відповідача виконав свої зобов'язання за договором на суму 324 747, 40 грн.

За розрахунком позивача відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 71 314, 65 грн. (396 062, 05 - 324 747, 40 = 71 314, 65). Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 71 314, 65 грн. основного боргу, 733, 00 грн. 3 % річних та 2 669, 54 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.02.2017 по 06.06.2017 включно (125 календарних днів).

Договір № 0307 на виготовлення продукції виробничо - технічного призначення від 03.07.2015 за своєю правовою природою є договором поставки з елементами договору підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54, 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 4.1. договору сторонами було встановлено оплату товару на умовах 100 % попередньої оплати.

Однак враховуючи, що позивачем було поставлено відповідачу товар визначений договором без його 100 % оплати, суд дійшов висновку, що сторони своїми фактичними діями змінили умови договору, не встановивши при цьому строк оплати товару. За вказаних обставин строк оплати товару визначається приписами ст. 692 ЦК України - після прийняття товару, тобто на наступний день після поставки товару.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу в період з 14.01.2016 по 15.11.2016 товар на суму 396 062, 05 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 324 747, 40 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 71 314, 65 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 71 314, 65 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 71 314, 65 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 71 314, 65 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 733, 00 грн. 3 % річних та 2 669, 54 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.02.2017 по 06.06.2017 включно (125 календарних днів).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем. При здійсненні перевірки розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем, судом встановлено, що позивачем правильно здійснені вказані розрахунки.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, що відповідають вимогам ст. 33, 34 ГПК України та спростовували б докази надані позивачем на підтвердження обставин справи.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав свої обов'язки щодо оплати в повному обсязі поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпіастрелла" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7; ідентифікаційний код 38745606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Енерго" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, корпус 48, офіс 3; ідентифікаційний код 391992881) 71 314 (сімдесят одна тисяча триста чотирнадцять) грн. 65 коп. основного боргу, 733 (сімсот тридцять три) грн. 00 коп. 3 % річних, 2 669 (дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 54 коп. втрат від інфляції та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 19.07.2017.

Суддя І.В.Усатенко