Постанова

від 18.07.2017 по справі 926/400/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2017 р. Справа № 926/400/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від стягувача (скаржника/позивача) - не з'явився.

від боржника (відповідача) - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» , б/н від 23.06.2017

на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 15.06.2017 (головуючий суддя Дутка В.В.)

у справі № 926/400/15

за заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

про видачу дубліката наказу

за позовом позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська школа «Естет»

про стягнення заборгованості в сумі 25 052,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.06.2017 у справі № 926/400/15 публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» в задоволенні заяви про видачу дублікату судового наказу № 926/400/15 від 25.05.2015р. - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що у видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано документів, передбачених статтею 120 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи, що представником позивача не надано доказів втрати дубліката наказу, виданого згідно з рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.05.2015р., яке набрало законної сили 23.05.2015р. у справі № 926/400/15, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про видачу дубліката.

В апеляційній скарзі позивач (стягувач) просить ухвалу господарського суду Чернівецької області від 15.06.2017 у справі № 926/400/15 скасувати, мотивуючи це тим, що суд мав повернути заяву про видачу дубліката наказу на підставі п.3 ст. 63 ГПК України, а відмова у задоволенні заяви стягувача про видачу дубліката наказу позбавляє банк права для звернення з цією вимогою до суду.

В судове засідання не зявилися представники сторін, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи встановлені строки для розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відсутність процесуальних перешкод для розгляду справи у даному судовому засіданні, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено , що Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.05.2015 року у справі № 926/400/15 задоволено позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська школа «Естет» про стягнення заборгованості в сумі 25 052,38 грн. Рішення набрало законної сили 23.05.2015 року.

25.05.2015 року господарським судом Чернівецької області виданий наказ у справі № 926/400/15. З наказу вбачається, що такий згідно ст. 22 Закону України Про виконавче провадження дійсний для пред'явлення до виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Також встановлено, що 04.10.2016 року було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом у даній справі (а.с.101).

08.02.2017 року державним виконавцем було винесено Постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з відсутністю боржника за вказаною адресою та відсутністю майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

06.06.2017р. публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу дубліката наказу № 926/400/15 від 25.05.2015р. Заява мотивована тим, що виконавчий документ відсутній як у стягувача ПАТ КБ Приватбанк , так і у органах виконавчої служби.

До заяви долучено лист Чернівецького міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 23.05.2017 року, у якому зазначено про те, що наказ № 926,400,15, виданий 25.05.2015 року Господарським судом Чернівецької області станом на 22.05.2017 року на виконанні у Відділі не перебуває (повторно не пред'явлено).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Аналогічні принципи містяться і в ст. 115 ГПК України, відповідно до яких, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012 передбачено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Згідно зі статтею 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом № 606. Зі змісту статей 1, 2, 17, 18, 19, 25, 27, 37, 38 цього Закону вбачається, що примусове виконання рішень судів України відбувається на підставі виконавчих документів, які є основою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Законодавець також закріпив перелік підстав, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з приписами ст. 120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

Наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо змісту заяви про видачу дублікату наказу. Водночас, ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України визначає документи, які повинні бути додані до заяви про видачу дубліката наказу на підтвердження факту втрати наказу.

Згідно ст. 120 ГПК України до заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У даному випадку заявником не було долучено до заяви про видачу дублікату наказу документів, які передбачено ст.120 ГПК України, зокрема, довідки стягувача, підписаної керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі ОСОБА_1 проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Отже, передусім діє принцип обов'язкового виконання рішення суду та права на захист порушеного права шляхом виконання рішення, однак, все ж реалізація права залежить від встановлених процесуальних вимог, як в даному випадку від обов'язкової подачі документів, передбачених ст. 120 ГПК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у видачі дублікату наказу.

Щодо доводів скаржника про те, що суду першої інстанції слід було повернути заяву про видачу судового наказу без розгляду на підставі п.3 ст. 63 ГПК України апеляційний суд зазначає, що ст. 63 ГПК України стосується позовного провадження та повернення саме позовної заяви. А у даному випадку видача дублікату наказу регулюється ст. 120 ГПК України, яка не містить заборони щодо повторного звернення з заявою про видачу дублікату наказу. Крім того, господарським процесуальним законодавством не передбачено таких процесуальних наслідків як відмова у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу у зв'язку з повторним зверненням з заявою про видачу дублікату наказу після відмови у задоволенні первісної такої заяви.

Разом з тим, основною вимогою ст. 120 ГПК України є звернення з заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання

Як встановлено, рішення господарського суду Чернівецької області від 12.05.2015 року набрало законної сили 23.05.2015 року.

Згідно ст. 22 Закону України Про виконавче провадження (у редакції станом на момент видачі судового наказу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

Згідно ст. 23 Закону України Про виконавче провадження строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 15.06.2017 у справі №926/400/15 - залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» , б/н від 23.06.2017 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 19.07.2017 року.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

Суддя С.М. Бойко

Суддя Г.Г. Якімець