Рішення

від 19.07.2017 по справі 906/378/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017Справа №906/378/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Кліматична Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Торгова Компанія"

про стягнення 10 059,09 грн.

Суддя Усатенко І. В.

Представники сторін:

Від позивача: Бойко Т.М. (за дов.);

Від відповідача: не з'явилися.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 19.07.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Житомирської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліська Кліматична Компанія" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Торгова Компанія" про стягнення 10 059,09 грн.

Ухвалою від 04.05.2017 Господарський суд Житомирської області порушив провадження у справі № 906/378/17, вжив заходи по підготовці справи до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області про передачу справи за підсудністю від 22.05.2017 справа була передана до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 справа була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено на 03.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2017 розгляд справи було відкладено на 19.07.2017.

В судовому засіданні 19.07.2017 представник позивача подав додаткові документи, зокрема банківські виписки по рахунку.

В судове засідання 19.07.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань по оплаті поставленого йому позивачем товару за договорами поставки укладеними у спрощений спосіб, шляхом підписання видаткових накладних.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджується матеріалами справи, в період з 21.06.2016 по 17.11.2016 позивачем було виставлено відповідачу рахунки фактури № СФ-0000248 від 14.07.2016; № СФ-0000279 від 01.08.2016; № СФ - 0000162 від 21.06.2016, № СФ-0000237 від 12.07.2016, № СФ-0000436 від 17.11.2016 на загальну суму 30 359, 09 грн. на оплату товару вказаного в таких рахунках.

В подальшому в період з 08.08.2016 по 17.11.2016 позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий обумовлений у вищезазначених рахунках - фактурах товар на загальну суму 30 359, 09 грн., по видатковим накладним: № PH 0000223 від 08.08.2016 на суму 18 360, 00 грн.; № РН 0000324 від 24.10.2016 на суму 3 835, 80 грн.; № РН 0000325 від 24.10.2016 на суму 742, 62 грн.; № РН 0000326 від 24.10.2016 на суму 1 697, 32 грн.; № PH 0000352 від 17.11.2016 на суму 5 723, 35 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, поставлений товар був оплачений відповідачем лише частково на суму 20 300, 00 грн., а саме відповідачем було проведено передоплату товарів 01.08.2016 в розмірі 5 300, 00 грн., 09.09.2016, в розмірі 5 000, 00 грн., 06.01.2017 в розмірі 10 000, 00 грн. через ПАТ Райффайзен Банк Аваль на розрахунковий рахунок ТОВ "Поліська кліматична компанія". Вказані обставини підтверджуються банківськими виписками по рахунку позивача від 01.08.2016, 09.09.2016 та від 06.01.2017. Крім того, позивачем подано довідку про заборгованість відповідача на суму 10059,09 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ним за поставлений товар складає 10 059, 09 грн. (30 359, 09 - 20 300, 00 = 10 059, 09).

На неодноразові звернення, позивача щодо погашення заборгованості відповідач, як стверджує позивач не відреагував, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 059, 09 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наведених норм діючого законодавства та встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку, що між сторонами в період з 21.06.2016 по 17.11.2016 було досягнуто згоди, щодо укладання у спрощений спосіб договорів поставки в загальній кількості 5 штук (відповідно до кількості виставлених позивачем відповідачу рахунків), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Вказані договори, укладені у спрощений спосіб є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на положення ст. 692 ЦК України, відповідач був зобов'язаний оплатити поставлений йому за видатковими накладними № PH 0000223 від 08.08.2016, № РН 0000324 від 24.10.2016, № РН 0000325 від 24.10.2016, № РН 0000326 від 24.10.2016, № PH 0000352 від 17.11.2016 товар в повному обсязі 09.08.2016, 25.10.2016 та 18.11.2016 відповідно.

Проте, відповідач в порушення положень ст. 692 ЦК України, оплату вартості отриманого товару після його отримання в повному обсязі не здійснив (оплатив товар личе частково на суму 20 300, 00 грн.), а тому у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 10 059, 09 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Відповідач, який своєчасно і належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, не подав суду доказів належного виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг або ж фактичних даних на спростування заявлених вимог чи на відсутності прострочення у правовідносинах з позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу слід вважати обґрунтованими і доведеними та такими, що піддягають задоволенню в сумі 10 059, 09 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України , судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44 , 49 , 82-85 ГПК України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Торгова Компанія" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 20 - А; ідентифікаційний код 39553483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Кліматична Компанія" (10025, м. Житомир, вул. Вітрука, буд. 9; ідентифікаційний код 39648014) 10059 (десять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 09 коп. основного боргу та 1651 (одну тисячу шістсот п'ятдесят одну) грн. 80 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 19 .07.2017.

Суддя І.В.Усатенко