Рішення

від 17.07.2017 по справі 918/357/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2017 р. Справа № 918/357/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. , розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Гарант-Агро"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Західагроконтракт"

про стягнення заборгованості в сумі 2 184 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України 57 720, 49 грн. та пеня в сумі 11 291, 78 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 13.02.2017р.);

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Гарант-Агро" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Західагроконтракт" про стягнення заборгованості в сумі 3 284 доларів США 73 центів, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України 86 811 грн. 80 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду на 12 червня 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 червня 2017 року розгляд справи відкладено на 27 червня 2017 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 червня 2017 року розгляд справи відкладено на 17 липня 2017 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача.

12.07.2017р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь основну суму боргу 2 184 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України 57 720, 49 грн. та пеню в сумі 11 291, 78 грн.

У відповідності до частини 4 статті статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За частиною 5 тієї ж статті визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, не порушує права і охоронювані законом інтереси третіх осіб, відтак суд її задовольняє, а тому має місце нова ціна позову, основна суму боргу 2 184 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України 57 720, 49 грн. та пеня в сумі 11 291, 78 грн.

У судовому засіданні 17.07.2017р. представник позивача підтримав позов в повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання 17.07.2017р., хоча про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (роз'яснення які містяться в ч. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Матеріалами справи стверджено, що ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою, яка співпадає з тією, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (безкоштовному), проте були повернуті підприємством зв'язку з відміткою "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Отже, з урахуванням норм права та роз'яснень які зазначалися вище по тексту, ТОВ "Західагроконтракт" було належним чином повідомлене про дату, місце та час слухання справи.

Крім того, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки явка відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Також, розгляд даної справи вже відкладався. Отже, відповідачу було надано достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання додаткових доказів. Проте у призначені судові засідання відповідач жодного разу не забезпечив явку свого повноважного представника.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачу надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи представників, а також для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

07.06.2016р. між ДТОВ "Сільськогосподарська фірма "ГАРАНТ-АГРО" (надалі - покупець) та ТОВ "ЗАХІДАГРОКОНТРАКТ" (надалі - постачальник) було укладено контракт №1 (а.с. 12 - 15).

Відповідно до п. 1.1 контракту, постачальник продає, а покупець купує на умовах "франко-склад постачальника" Рівненська область, м. Березне, вул. Андріївська, буд. 49а пиломатеріали обрізні соснові свіжого розпилу 2, 3 сорту, надалі - товар, згідно специфікації №1, яка є невід'ємною частиною контракту.

Пунктом 2.1 Контракту встановлено, що всі ціни по даному Контракту встановлені в дол. США.

Згідно п. 4.1 контракту, поставка товару буде проводитися автомобільним транспортом покупця зі складу постачальника на умовах FCA франко-склад постачальника, Рівненська області, м. Березне, вул. Андріївська, буд. 49а (в редакції Інкотермс-2010), протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника. Строк завантаження і митного оформлення 24 години з моменту прибуття транспортного засобу під завантаження (крім вихідних і святкових днів).

Відповідно до п. 4.2 Контракту, датою відвантаження вважається дата оформлення документів на митниці, відмічені штампом митниці.

Порядок розрахунків передбачено розділом 7 контракту, згідно п. 7.1 якого, покупець зобов'язаний здійснити оплату партії товару шляхом 100% передоплати на підставі рахунку-фактури проформи постачальника.

На виконання зазначених умов контракту, ТОВ "ЗАХІДАГРОКОНТРАКТ" виставило рахунок-фактуру №51 від 04.07.2016 року на суму 2 184 дол. США (а.с. 24).

Згідно валютних платіжних доручень №245 від 25.07.2016 року (а.с. 25) та №257 від 09.08.2016 року (а.с. 26), ДТОВ "Сільськогосподарська фірма "ГАРАНТ-АГРО" здійснило попередню 100% оплату в розмірі 2 184 дол. США на виконання рахунку-фактури №51 від 04.07.2016 року.

Судом встановлено, що позивачем виконані умови контракту в повному обсязі та здійснено 100% передоплату товару.

Проте, як свідчать матеріали справи поставки товару згідно п. 4.1 контракту не відбулося, доказів протилежно відповідачем не надано.

У відповідності до п. 7.3 контракту встановлено, що у випадку не поставки товару в строк (п. 4.1 розділу 4 контракту) або настання обставин, при яких виконання зобов'язань з поставки товару стає неможливим, п. 9.1, 9.2 розділу 9 контракту, постачальник зобов'язаний повернути суму, отриману в якості попередньої оплати, протягом 10-ти банківських днів з моменту настання вищенаведених обставин.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів поставки товару відповідачем, відтак, до 20.08.2016 року постачальник мав здійснити поставку Товару у відповідності до п. 4.1 Контракту, або, на виконання п. 7.3 Контракту до 01.09.2016 року, повернути суму, отриману в якості попередньої оплати.

ДТОВ "Сільськогосподарська фірма "ГАРАНТ-АГРО" звернулося до відповідача з претензією від 10.02.2017 року, однак зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, повернення суми попередньої оплати згідно платіжних доручень №245 від 25.07.2016р. року та №257 від 09.08.2016 року постачальником здійснено не було, а тому сума основного боргу перед покупцем становить 2 184 дол. США.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначені норми права та те, що відповідачем не надано доказів повернення для позивача суми попередньої оплати в розмірі 2 184 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України 57 720, 49 грн., суд вбачає, що позов в цій частині правомірний та такий який підлягає до задоволення.

Крім того, через неповернення суми попередньої оплати у строки визначені контрактом, позивач покликаючись на п.9.3 контракту нарахував для відповідача пеню (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) в сумі 11 291, 78 грн. за період з 02.09.2016р. по 12.05.2017р.

Згідно п. 9.3 контракту, за прострочення повернення суми попередньої оплати на рахунок Покупця в строк, передбачений п. 6.3 розділу 6 Контракту, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,2% від суми попередньої оплати за кожен день прострочення.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, встановив, що останній зроблений без урахування ч.6 ст. 232 ГК України, за період понад 6 міс., а саме 253 дні, в той час як правомірним є нарахування за період з 02.09.2016р. по 02.03.2017р. (182 дні).

Аналогічна правова позиція викладена у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" яким, роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, суд здійснивши перерахунок пені, зазначає, що до стягнення піблягає пеня за період з 02.09.2016р. по 02.03.2017р. в сумі 8 239,66 грн.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРОКОНТРАКТ" основної суми боргу в розмірі 2 184 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України 57 720, 49 грн. та пені в сумі 8 239,66 грн., які стверджуються матеріалами справи, є законними та обґрунтованими. У решті позовних вимог необхідно відмовити, а саме в стягненні 3 052,12 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 529 грн. 24 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДАГРОКОНТРАКТ" (35100, Рівненська обл., Млинівський р-н., смт. Млинів, вул. Ювілейна, буд. 11, код ЄДРПОУ 39910033) на користь Дочірнього товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "ГАРАНТ-АГРО" (с. Красногорка (МТФ), Григоріопольський район, Молдова, 4017, ОКПО 37488254) основної суми боргу в розмірі 2 184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України 57 720 (п'ятдесят сім тисяч сімсот двадцять) грн. 49 коп., пені в сумі 8 239 (вісім тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 66 коп. та 1 529 (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3 052 грн. 12 коп. пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "19" липня 2017 року

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33027, АДРЕСА_1);

3 - відповідачу рекомендованим (35100, Рівн. обл., Млинівський р-н, смт. Млинів, вул.Ювілейна, буд. 11).