Ухвала

від 12.07.2017 по справі 522/23297/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УхвалА

іменем україни

12 липня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до філії Одеський державний обласний навчально-курсовий комбінат Укрінтеравтосервіс про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 5 серпня 2004 року він працював на посаді викладача першої категорії з питань автосправ в Одеському державному обласному навчально-курсовому комбінаті , який було реорганізовано з 21 червня 2013 року у філію Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс (далі - філія Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс ).

Наказом голови комісії з реорганізації комбінату від 14 квітня 2014 року його було звільнено з посади за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Зазначав, що його звільнення є незаконним та необґрунтованим, оскільки заяву про звільнення за згодою сторін він написав, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, під тиском директора та головного бухгалтера.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати його звільнення з посади викладача з питань автосправ згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України незаконним, скасувати наказ відповідача від 14 квітня 2014 року про звільнення за згодою сторін, поновити його на указаній посаді.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 3, 33 ЦПК України, ст. 36 КЗпП України, ст. 95 ЦК України, дійшли до правильного висновку, про те, що позивач звернувся з позовом за захистом своїх трудових прав до неналежного відповідача, оскільки пред'явив позов до філії Одеського державного обласного навчально -курсовогокомбінату УДП Укрінтеравтосервіс яка не є юридичною особою, виступає у взаємовідносинах із іншими юридичними та фізичними особами, в тому числі державними органами від імені підприємства, відповідно до наданих доручень та довіреностей, в межах, визначених підприємством та дозволених чинним законодавством.

Станом на дату судового розгляду справи Одеський державний обласний навчально-курсовий комбінат Міністерства інфраструктури України (код ЄДРПОУ 03121170) не припинив своєї діяльності та не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже, є юридичною особою.

Згідно з положенням про філію Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс філія є відокремленим структурним підрозділом УДП Укрінтеравтосервіс , який здійснює діяльність у сфері професійно-технічної освіти, відповідно до Закону України Про професійно-технічну освіту , створена на виконання наказу Міністерства інфраструктури України від 21 червня 2013 року Про заходи щодо реорганізації державних підприємств , відповідно до якого УДП Укрінтеравтосервіс , є правонаступником Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату згідно наказу УДП Укрінтеравтосервіс від 7 серпня 2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що судом першої інстанції позивачеві було роз'яснено право на звернення з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, та роз'яснено особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджено про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Вчиняючи такі процесуальні дії, суд виконав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року, так як згідно вимогами ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2016 року було задоволено клопотання позивача та замінено первинного відповідача філію Одеський держжавний обласний навчально - курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс , належним відповідачем - Одеський державний обласний навчально - курсовий комбінат Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України у справі.

24 січня 2017 року позивач подав доповнення до позовної заяви у якому вказав відповідачем Українське державне підприємство Укрінтеравтосервіс в особі Філії Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату та підтвердив подання клопотання про заміну відповідача на філію (а.с. 223 - 226), тобто наполягав на задоволенні вимог до філії.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При цьому зі змісту доводів касаційної скарги також вбачається, що вимоги пред'являються до директора філії.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

В.І. Журавель

С.Ф.Хопта