Рішення

від 11.07.2017 по справі 910/7356/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №910/7356/17

За позовом Приватного акціонерного товариства Київстар

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фрут Груп"

про стягнення 37 856,71 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Ральченко Ю.Г. - за довіреністю № 43 від 30.01.2017 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Київстар звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фрут Груп" про стягнення заборгованості в сумі 37856,71 грн., з яких 31990,33 грн. основного боргу, 2251,39 грн. пені, 549,39 грн. процентів річних та 3065,60 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Угоди № 5989265 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 11.07.2013 року в частині в частині своєчасної та повної плати за отримані послуги рухомого (мобільного) зв'язку, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаному розмірі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/7356/17 та призначено її розгляд на 07.06.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року за клопотанням позивача розгляд справи відкладався на 11.07.2017 року.

Уповноважений представник позивача з'явився в судове засідання 11.07.2017 року. В судове засідання 07.06.2017 року представник позивача не з'явився.

Уповноважений представник відповідача з'явився в судове засідання 07.06.2017 року, в судове засідання 11.07.2017 року - не з'явився.

Про день та час розгляду справи 11.07.2017 року відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи розпискою представника ТОВ Фреш Фрут Груп б/н від 07.06.2017 року.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання 11.07.2017 року суд не повідомлено.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова №18) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

06.06.2017 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання № 13416/17 від 06.06.2017 року про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 11.07.2017 року позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 11.07.2017 року до суду не надходило.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Провадження у справі порушено ухвалою від 15.05.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

З огляду на вищевикладене, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.07.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 11.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 11 липня 2013 року між Приватним акціонерним товариством Київстар (позивач у справі, оператор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Фрут Груп" (відповідач у справі, абонент за договором) укладено Угоду № 5989265 про надання послуг рухомого зв'язку (далі по тексту - Угода), за умовами п.2.1 якої оператор надає абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку, а абонент користується вищенаведеними послугами та своєчасно оплачує їх вартість на умовах, визначених в Угоді.

Відповідно до п. 16 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012 (далі - Правила), надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору.

Згідно п.3.4.1 Угоди після укладення замовлення оператор надає абоненту SIM- карту, вказаний у замовленні телефонний номер в мережі оператора і послуги зв'язку.

Для отримання визначених сторонами послуг на підставі зазначеного замовлення оператором абоненту були надані персональні SIM-картки та виділені номери для доступу до мережі оператора, що відповідає умовам пункту 3.4.1 Угод.

Зокрема, в матеріалах справи міститься підписане абонентом замовлення до Угоди щодо надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку за номером +380672303366, яким сторонами узгоджені базові послуги зв'язку.

Відповідно до пункту 3.1.1 Угоди абонент має право користуватись замовленими послугами в мережі оператора в України, а також в мережах інших операторів, з якими оператором укладені відповідні угоди щодо роумінгу та які мають технічну можливість надати такі послуги.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 3.2.1. Угод абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв'язку оператора згідно з діючими тарифами, підтримувати авансовий платіж на рівні не нижче мінімального та сплачувати абонентську плату. Абонентська плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку, абонент зобов'язаний ліквідувати таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: а) отримання від оператора відповідного повідомлення б) припинення надання послуг стільникового мобільного зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.

Відповідно до пункту 3.3.1 Угоди оператор має право призупинити надання послуг стільникового мобільного зв'язку, якщо абонент своєчасно не сплатив місячну абонентську плату або якщо авансовий платіж на особовому рахунку абонента вичерпано нижче мінімального рівня. Вищевказане стосується всіх телефонних номерів абонента, включених до його особового рахунку.

Як зазначено в п.п. 4.1, 4.2 Угоди, абонент здійснює оплату замовлених послуг зв'язку згідно з обраним ним тарифним планом, оплата абонентом послуг зв'язку здійснюється згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.72 Правил у разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

При цьому згідно п.4.3 Угоди абонент має один особовий рахунок, за яким здійснюються розрахунки за надані послуги щодо всіх наявних у абонента телефонних номерів у мережі оператора. За згодою сторін оператор може надавати особові рахунки для кожного телефонного номера або окремих груп телефонних номерів.

Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строк оплати наданих за Угодою послуг рухомого (мобільного) зв'язку в матеріалах справи відсутні.

В п. п. 8.1 Договору сторони домовились, що цей договір діє з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору позивачем в період серпень - жовтень 2016 року було надано відповідачу послуги з рухомого (мобільного) зв'язку на визначених умовах на загальну суму 32025,33 грн., та виставлено для оплати відповідні рахунки - фактури № 39-16161703 від 31.08.2016 року, № 40-999999999 від 30.09.2016 року, № 41-19554906 від 31.10.2016 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як визначено у Замовленні до Угоди, сторонами погоджене самостійне отримання абонентом рахунків у центрах обслуговування.

При цьому, як вбачається із наданих позивачем доказів та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг у абонента відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг, а також претензій або заперечень щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору до суду не надходило.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг мобільного зв'язку у відповідності до умов Договору та в обсягах, зазначених в рахунках - фактурах, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Проте, за твердженням позивача, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг у строки та порядку, визначені умовами Договору та Правилами, належним чином не виконав, сплативши тільки 35,00 грн., в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором в розмірі 31990,33 грн.

Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг мобільного зв'язку відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 31990,33 грн., яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що спір у даній справі стосується порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати наданих позивачем та спожитих відповідачем послуг з технічного обслуговування та ремонту ліфтів.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши замовнику (відповідачу) послуги з рухомого (мобільного) зв'язку згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не оплатив надані послуги в повному обсязі та має перед позивачем заборгованість з оплати останніх в сумі 31990,33 грн.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В свою чергу Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 5989265 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку року та/або його окремих положень суду не надано.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 31990,33 грн. основного боргу позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк повну оплату наданих послуг мобільного зв'язку не здійснив належним чином, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно п.5.2 Угоди у разі затримки оплати наданих оператором послуг зв'язку абонент, крім сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 ЦКУ) за весь час прострочення, сплачує оператору неустойку, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг зв'язку у розмір облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується неустойка. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки встановлюється у 3 роки на підставі ст. 259 ЦК України. Нарахування неустойки здійснюється протягом всього часу існування заборгованості абонента перед оператором. Сплата клієнтом пені, індексу інфляції та процентів річних не звільняє останнього від обов'язку оплатити надані послуги зв'язку та нараховану оператором абонентну плату.

Отже, оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості наданих за Договором послуг мобільного зв'язку позивачем здійснено нарахування пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нарахована пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, - в сумі 2251,39 грн. за період з 21.09.2016 року по 20.03.2017 року, яку позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Окрім того, на підставі ст. 625 ГПК України позивачем здійснено нарахування процентів річних в сумі 549,39 грн. за період з 21.09.2016 року по 17.04.2017 року та втрат від інфляції в сумі 3065,60 грн. за період жовтень 2016 року - березень 2017 року.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (далі - Постанова № 14) сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 23.01.12 р. у справі № 37/64, постанова від 01.10.14 р. у справі № 6-113цс14).

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 2251,39 грн. пені, 549,39 грн. процентів річних та 3065,60 грн. втрат від інфляції за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати наданих за Договором послуг мобільного зв'язку відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірними, а тому вказані вимоги в частині стягнення з відповідача пені, процентів річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 2251,39 грн. пені, 549,39 грн. процентів річних та 3065,60 грн. втрат від інфляції.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фрут Груп" (01103, м.Київ, вул. Кіквідзе, 3, код ЄДРПОУ 37955250) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, вул. Дегтярівська, 53, код 21673832) 31 990 (тридцять одну тисячу дев'ятсот дев'яносто) грн. 33 коп. основного боргу, 2 251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одну) грн. 39 коп. пені, 549 (п'ятсот сорок дев'ять) грн. 39 коп. процентів річних, 3 065 (три тисячі шістдесят п'ять) грн. 60 коп. втрат від інфляції та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 20.07.2017 року.