Рішення

від 18.07.2017 по справі 903/513/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2017 р. Справа № 903/513/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації

про стягнення 105 541,66грн.

Суддя: Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 12.12.2016р. №930

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 18.07.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії (в межах повноважень, визначених Положенням про Волинську філію ПАТ "Укртелеком", затвердженим рішенням наглядової ради протокол № 382 від 13.10.2015 р. та довіреністю № 930 від 20.12.2016р.) звернулося з позовом до Управління соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації про стягнення 105 588,56грн. заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за листопад, грудень 2015 року, січень 2016 року - грудень 2016 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач послався на розрахунки видатків на відшкодування витрат на пільги (форма №2-пільга) за період листопад, грудень 2015р. та січень-грудень 2016 року (техзона Ковель) та за період січень-грудень 2016 року (техзона Турійськ), акти звіряння розрахунків (форма №3-пільга) за період листопад, грудень 2015р. та січень-грудень 2016 року (техзона Ковель) та за період січень-грудень 2016 року (техзона Турійськ) та зведений помісячний розрахунок витрат по пільгах.

Ухвалою суду від 29.06.2017р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 18.07.2017р. на 12:00год.

Зобов'язано сторін подати суду: позивача- Положення про Волинську філію ПАТ "Укртелеком"; пояснення із зазначенням періоду, за який виникла заборгованість по відшкодуванню пільг, та помісячною заборгованістю, доказів в її підтвердження; відповідача- довідку про включення до ЄДР, положення, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

14.07.2017 року представник позивача в заяві №59-13-13-59/17-04 від 13.07.2017р. позовні вимоги підтримав, вказавши, що впродовж значного періоду між сторонами у справі склалися відповідні правововідносини, які випливають з виконання чинного законодавства, яким передбачені соціальні гаран тії щодо певних категорій осіб. Позивачем надавалися телекомунікаційні послуги спожива чам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, а відповідачем від шкодовувалися суми, які покривали їх повну вартість.

Однак, в 2016 році, всупереч встановленим нормам законодавства та укладеному у 2015 році договору № 36/15-36 від 02.01.2015р., за весь період 2016 р., а саме з січня 2016 року по грудень 2016 року сума заборгованості з відшкодування по наданим пільгам всім категоріям пільговиків за весь період 2016р. становить - 105 541,66 грн., в т.ч. по категоріям: ветерани війни (праці, інваліди, реабілітовані) - 85 430,79 грн. (85 154,75 грн.+ 276,23 грн.( аб. ОСОБА_2Є.)); ветерани ВС та органів ВС - 5 225,94 грн. (3 619,74 грн. + 1 606,20 грн.); багатодітні сім'ї - 7 070,78 грн.; потерпілі на ЧАЕС - 7 814,15грн.

Загальна сума заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за період листопад, грудень 2015р. та січень - грудень 2016р. становить 105 558,56 грн.

Зазначив, що виникнення та наявність заборгованості відповідач пояснює відсутністю фінансування з державного бюджету, і неможливістю її оплатити. І саме відсутність коштів була підставою для відмови в укладенні договору на 2016р.

Повідомив, що в своїй діяльності позивач керується ЗУ "Про телекомунікації", ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ЗУ "Про соціальний і пра вовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ЗУ "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постражда ли внаслідок Чорнобильської катастрофи", ЗУ "Про охорону дитинства", Правилами на дання та отримання телекомунікаційних послуг і іншими законодавчими та локальними нор мативними актами, які регулюють правові відносини в сфері телекомунікацій.

17.07.2017 року відповідач в письмових запереченнях на позовну заяву №502/02-51/2-17 від 13.07.2017р. просив суд в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії відмовити з огляду на те, що Управління соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації договір про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадян, які користуються пільгами з Волинською філією ПАТ "Укртелеком", на 2016 рік не заключало.

Вказав, що відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету. Заборгованість пояснив відсутністю фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення, що проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Зазначив, що Управління соціального захисту населення Турійської райдержадміністрації прийняти від Волинської філії ПАТ "Укртелеком" розрахунки на відшкодування коштів, що йдуть на покриття пільг пільговим категоріям громадян за 2016 рік, не мало підстав.

Повідомив, що відповідно до ст. 91 Бюджетного Кодексу України інші пільги можуть фінансуватися з місцевого бюджету, але кошти, які можна спрямувати на оплату інших пільг, в районі відсутні.

В судовому засіданні 18.07.2017р. представник позивача, в межах повноважень, визначених довіреністю від 12.12.2016р. №930, звернувся до суду з заявою б/н від 18.07.2017р. про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 105 541,66грн. заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за період з січня 2016 року по грудень 2016 року.

Заяву мотивував тим, що відшкодування вартості телекомунікаційних послуг за листопад, грудень 2015р. здійснювалось на підставі договору.

Повідомив про повернення всіх надісланих відповідачу розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми № 2-пільга за 2016 рік з супровідним листом від 27.06.2017р. №437/02-51/02-17, який долучив до матеріалів справи (том 2 а.с. 35-37).

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача та інших осіб, судом прийнято заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, нова ціна позову - 105 541,66грн.

У судовому засіданні 18.07.2017р. представник позивача звернувся до суду із заявою про виправлення описки у назві відповідача.

Ухвалою суду від 18.07.2017р. виправлено описку у назві відповідача у вступній частині ухвали від 29.06.2017р. по справі №903/513/17.

Відповідач в судове засідання 18.07.2017р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034954377 від 11.07.2017р.

Звернувся до суду з заявою №503/02-51/2-17 від 13.07.2017р. про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, -

встановив:

За період з січня по грудень 2016р. позивач надав послуги пільговій категорії громадян, які підлягають під дії ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їм соціального захисту", ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ЗУ "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ЗУ "Про охорону дитинства" на загальну суму 105 541,66грн., що стверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми № 2-пільга з сумою заборгованості за січень 2016 року на суму 5 125,09грн. (а.с. 13-24), за лютий 2016 року на суму 14 272,95 грн. (а.с. 27-57), за березень 2016 року на суму 10 076,77грн. (а.с. 58-81), за квітень 2016 року на суму 9 785,59грн. (а.с. 82-104), за травень 2016 р. на суму 9 486,82 грн. (а.с. 105-121), за червень 2016 року на суму 9 267,70 грн. (а.с. 122-143), за липень 2016 року на суму 4 982,40 грн. (а.с. 145-160), за серпень 2016 року на суму 11 424,59 грн. (а.с. 161-185), за вересень 2016 року на суму 7 852,84 грн. (а.с. 186-205), за жовтень 2016 року на суму 7 720,25 грн. (а.с. 206-225), за листопад 2016 року на суму 7 582,45 грн. (а.с. 226-245), за грудень 2016 року на суму 7 964,21 грн. (том 1 а.с. 246-266).

Позивач направив відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми № 2-пільга та акти звіряння з сумою заборгованості, що підтверджується описами вкладень та повідомленнями про вручення поштових відправлень (том 1 а.с. 267, 270-274).

Відповідач відшкодування пільг з телекомунікаційних послуг у 2016 році не здійснював, акти звірки, надіслані позивачем, не підписував, заперечень не надавав.

27.06.2017р. з супровідним листом №437/02-51/02-17 відповідач повернув позивачу не підписані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми № 2-пільга та акти звіряння форми №3-пільга та просив до вирішення питання фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення, що проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах та у районних бюджетах на зазначені цілі, щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми № 2-пільга та акти звіряння форми №3-пільга, не надсилати (том 2 а.с. 35-37).

У відповіді від 13.12.2016р. №780/06/2-16 на претензію № 1090-13-51/16-03 від 30.11.2016 р. про відшкодування коштів за користування телекомунікаційними послугами пільговими категоріями осіб за 2015-2016р.р. повідомив, що відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04 березня 2002 року та відсутністю фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення, що проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, та у районних бюджетах на зазначені цілі, Управління соціального захисту населення Турійської райдержадміністрації здійснити відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, не має підстав (том 1 а.с. 278, в т.ч. на звороті).

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно із статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; "Про жертви нацистських переслідувань"; "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства".

Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Турійського району Волинської області є Управління соціального захисту населення Турійської райдержадміністрації, а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Тобто, чинним законодавством України не визначено обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

За приписом п. 5 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад: зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком.

Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (п. 6 Порядку).

Пунктом 8 Порядку передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Позивачем на адресу відповідача були надіслані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (ф.№2-пільга), та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (ф.№3-пільга), що стверджується описами вкладень до цінних листів з повідомленнями про вручення (том 1 а.с. 267, 270-274).

Отримання вказаних документів стверджується і листом відповідача від 27.06.2017р. №437/02-51/02-17, яким повернуто не підписані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми № 2-пільга та акти звіряння форми №3-пільга з посиланням на необхідність вирішення питання фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення, що проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Тобто, доводи відповідача щодо неможливості здійснення виплат позивачу по компенсації витрат для надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг та інших пільг окремим категоріям громадян зводяться до відсутності бюджетних асигнувань для таких виплат та відсутності підписаного між сторонами договору.

Судом не прийняті вказані доводи з огляду на наступне:

Згідно із пунктом 3 ст. 63 ЗУ "Про телекомунікації" та пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Законодавством не визначено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00). Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Вказаної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 у справі №11/446.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011, від 28.10.2013 справа №922/2029/13, від 18.11.2013 справа №902/612/13, від 12.04.2017 справа №927/1039/16, від 12.04.2017 №923/1292/16, від 07.09.2016 справа №910/21894/15.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

У рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави /підпункт 3.2/.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідач розрахунки видатків форми 2 - пільга та акти звіряння з сумою видатків не оспорив, проте, розрахунки не здійснив, акти не підписав, заперечень не надав, повернув позивачу з супровідним листом №437/02-51/02-17 від 27.06.2017р. не підписані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням пільг форми 2-пільга та акти звіряння форми 3-пільга.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Тобто, боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Крім того, як зазначалось вище, чинним законодавство України не визначено обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Заборгованість Управління соціального захисту населення Турійської райдержадміністрації за 2016 рік в розмірі 105 541,66грн. стверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг форми № 2-пільга та актами звіряння з сумою заборгованості, які були надіслані відповідачу, що підтверджується описами вкладень та повідомленнями про вручення поштових відправлень (том 1 а.с. 267, 270-274), відповідач суми боргу належними доказами не заперечив, а тому борг в сумі 105 541,66грн. підлягає до стягнення.

При вирішенні спору судом враховувана правова позиція, висловлена у постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 р. у справі № 927/1039/16, Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 р. у справі № 903/237/17, від 27.06.2017р. у справі №903/238/17, від 18.07.2017р. у справі №903/344/17.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00грн. згідно ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 193, 218 ГК України, ст.ст. 11, 525, 526, 617 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації (Волинська обл., смт. Турійськ, Майдан Центральний, 1, код ЄДРПОУ 03191957)

на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м.Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, код ЄДРПОУ 21560766)

105 541,66 грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення та 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього:107 141,66грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

20.07.2017р.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Суддя С. Т. Філатова