Рішення

від 19.07.2017 по справі 904/6588/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.17р. Справа № 904/6588/17

За позовом Приватного аграрно-орендного підприємства "Промінь" (с. Кобзівка, Красноградського району, Харківської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БНС Україна" (м. Дніпро)

про стягнення суми попередньої оплати та штрафу за договором поставки № 16/2016 від 01.02.2016 у загальному розмірі 511 000 грн. 00 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність б/№ від 18.07.2017)

ОСОБА_2 - адвокат (ордер серія ХВ № 456-000043 від 19.07.2017)

від відповідача: не з'явивс

СУТЬ СПОРУ:

Приватне аграрно-орендне підприємство "Промінь" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БНС Україна" (далі - відповідач) суму попередньої оплати та штрафу за договором поставки № 16/2016 від 01.02.2016 у загальному розмірі 511 000 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 500 000 грн. 00 коп. - основний борг (попередня оплата);

- 11 000 грн. 00 коп. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 16/2016 від 01.02.2016 в частині повної та своєчасної поставки обладнання для процесу компостування органічних відходів тваринництва, а також неповерненням попередньої оплати, здійсненої позивачем, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 500 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання з поставки обладнання на підставі пункту 6.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1% від ціни обладнання в сумі 11 000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 03.07.2017.

У судове засідання 03.07.2017 з'явився представник відповідача. Представник позивача у вказане судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, витребуваних судом документів не подав.

У судовому засіданні 03.07.2017 представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неотриманням позовної заяви та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. Вказане клопотання було задоволено судом.

Крім того, у судовому засіданні 03.07.2017 судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у сторін додаткових доказів.

У зв'язку з вказаним, ухвалою суду від 03.08.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.07.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволенням клопотання відповідача.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Слід також відзначити, що судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень .

Від позивача електронною поштою надійшов супровідний лист (вх.суду 37218/17 від 03.07.2017), який в подальшому надійшов в оригіналі (вх.суду 40496/17 від 19.07.2017), до якого він долучив витребувані судом докази.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 40494/17 від 19.07.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази.

Вимоги ухвал суду були виконані позивачем у повному обсязі.

У судове засідання 19.07.2017 з'явився представник позивача. Представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив вимоги ухвал суду від 14.06.2017 та від 03.07.2017 не виконав.

Судом зауважено, що відповідач про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується участю його представника у судовому засіданні 03.07.2016 (а.с.40).

В той же час,будь-яких клопотань чи заперечень відповідач не подав.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

У судовому засіданні 19.07.2017 представник позивача наполягав на задоволенні його позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, та наявних у справі доказів.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні 19.07.2017 повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював. Також представник позивача наголошував на тому, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 01.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БНС Україна" (далі - постачальник, відповідач) та Приватним аграрно-орендним підприємством "Промінь" (далі - покупець, позивач) було укладено договір поставки № 16/2016 (далі - договір, а.с.18-20), відповідно до умов якого постачальник передає (постачає), а покупець приймає і оплачує на умовах і в порядку, визначених договором, обладнання для процесу компостування органічних відходів тваринництва, конкретний перелік обладнання, його технічні характеристики вказані в специфікації, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1. договору).

У пункті 5.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині зобов'язань сторін за договором - до повного їх виконання.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо ціни та порядку розрахунків, а саме:

- узгоджена загальна ціна обладнання за договором складає 1 100 000 грн. 00 коп. Ціна обладнання є кінцевою і не підлягає змінам (пункт 3.1. договору);

- оплата за обладнання, зазначена в пункті 3.1. договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступними траншами:

- передоплата не пізніше 05.02.2016, сума передоплати повинна складати 500 000 грн. 00 коп. ;

- не пізніше 3-х робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі сума оплати повинна складати 150 000 грн. 00 коп.;

- в строк з 15 до 25 квітня 2016 року, сума оплати повинна складати 150 000 грн. 00 коп.;

- в строк з 15 до 25 травня 2016 року, сума оплати повинна складати 150 000 грн. 00 коп.;

- в строк з 15 до 25 червня 2016 року, сума оплати повинна складати 150 000 грн. 00 коп. (пункт 3.2. договору);

- покупець здійснює оплату за обладнання шляхом перерахування грошових коштів за банківськими реквізитами постачальника на підставі договору або рахунку, виставленого постачальником на кожен транш оплати, що мають бути здійснені впродовж вище зазначених термінів (пункт 3.3. договору).

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено рахунок № 1 від 01.02.2016 на суму 500 000 грн. 00 коп. на здійснення передоплати за комплект обладнання для процесу компостування органічних відходів тваринництва згідно з пунктом 3.2. договору №16/2016 від 01.02.2016 (а.с. 56).

На виконання взятих на себе зобов'язань, та у відповідності до умов пункту 3.2. договору, позивачем було здійснено передоплату в сумі 500 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 338 від 26.02.2016 на суму 500 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу : "Згідно рахунка № 1 від 01.02.2016 за комплект обладнання для процесу компостування органічних відходів тваринництва" (а.с.21).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

При цьому, у розділі 2 договору сторонами були погоджені умови щодо порядку виконання договору, а саме:

- поставка обладнання , яке відповідає встановленим ДСТУ, ТУ та іншій нормативній документації, здійснюється не пізніше 45 календарних днів з моменту перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника першого траншу передоплати (пункт 2.1. договору);

- поставка обладнання здійснюється відповідно до правил Інкотермс-2010 на умовах: DDP, склад покупця, розташований за адресою: с. Кобзівка, Красноградського району, Харківської області (пункт 2.2. договору);

- право власності на обладнання переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання (пункт 2.4. договору).

Звертаючись із позовом до суду, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов'язання за договором поставки № 16/2016 від 01.02.2016 в частині повної та своєчасної поставки обладнання для процесу компостування органічних відходів тваринництва, а також не було повернуто попередню оплату, здійснену позивачем 26.02.2016, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 500 000 грн. 00 коп. Вказане і є причиною спору.

При цьому, позивач звертався до відповідача із листом № 281 від 20.09.2016, в якому просив відповідача повернути перераховані кошти в сумі 500 000 грн. 00 коп. (а.с.23-24).

На вказаний лист відповідачем було надано відповідь - лист № 0911/2016 від 09.11.2016, в якому відповідач вказав слідуюче:

з метою мирного врегулювання спору, ТОВ "БНС Україна" зобов'язується повернути суму попередньої оплати за договором поставки № 16/2016 від 01.02.2016, у наступному порядку: сума 20 000 грн. 00 коп. перераховується на рахунок ПАОП "Промінь" кожні 20 календарні дні; перша оплата 21.11.2016; до повного повернення суми попередньої оплати в розмірі 500 000 грн.; ТОВ "БНС Україна" гарантує своєчасне перерахування сум відповідно вищевказаного порядку та повне повернення суми попередньої оплати за договором № 16/2016 від 01.02.2016 (а.с.22).

Як вказує позивач, станом на день вирішення спору відповідач жодного платежу на повернення перерахованої позивачем 26.02.2016 передоплати не здійснив, обумовлене договором обладнання також не поставив. В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані суду докази протилежного.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також із наступного.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що попередня оплата позивачем проведена, а товар відповідачем не поставлений, відповідно до положень частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його.

При цьому суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 по справі № 1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

При цьому, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Як вказано вище, позивач звертався до відповідача з вимогою, в якій просив повернути кошти за непоставлений товар.

Однак, вказане звернення позивача було залишено відповідачем без задоволення, графік повернення грошових коштів, запропонований самим відповідачем у листі № 0911/2016 від 09.11.2016, відповідачем виконано не було.

У свою чергу, у відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Оскільки позивач здійснив попередню оплату товару на суму 500 000 грн. 00 коп., а відповідач не поставив позивачу обумовлене договором обладнання, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, яка встановлює, зокрема, право вимагати повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, відповідач зобов'язаний повернути позивачу 500 000 грн. 00 коп. - неповернутої попередньої оплати, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу (попередньої оплати) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, судом враховано, що зі змісту статті 530 Цивільного кодексу України вбачається, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Так, позивач у листі № 281 від 20.09.2016 просив відповідача повернути грошові кошти в сумі 500 000 грн. 00 коп., що свідчить про те, що поставка обумовленого спірним договором товару на суму 500 000 грн. 00 коп. для нього на теперішній час втратила інтерес.

Отже, перевіряючи дотримання кожною зі сторін своїх зобов'язань, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не поставив обумовлений сторонами товар, за який позивачем було сплачено попередню оплату у розмірі 500 000 грн. 00 коп., вимогу про повернення зазначеної суми не задовольнив, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сплаченої позивачем передоплати в сумі 500 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2015 у справі № 904/4726/14.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Так, у пункті 6.2. договору сторони погодили, що у разі порушення термінів постачання обладнання постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 1% від ціни обладнання, зазначеної в пункті 3.1. договору.

За прострочення виконання зобов'язання з поставки обладнання на підставі пункту 6.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1% від ціни обладнання в сумі 11 000 грн. 00 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу, зробленого позивачем, за результатами чого встановлено, що розрахунок штрафу, наведений позивачем у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 11 000 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню .

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 7 665 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БНС Україна" (49000, м.Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 40-А; ідентифікаційний код 40065587) на користь Приватного аграрно-орендного підприємства "Промінь" (63361, Харківська область, Красноградський район, с. Кобзівка; ідентифікаційний код 30713300) - 500 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 11 000 грн. 00 коп. - штрафу, 7 665 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3