Рішення від 18.07.2017 по справі 920/600/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.2017 Справа № 920/600/17

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Малюк Р.Б., розглянувши матеріали справи № 920/600/17:

за позовом: Приватного акціонерного товариства ОСОБА_1 Україна ,

м. Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Еко - Продукт , с. Іволжанське, Сумський район, Сумська область,

про стягнення 45 000 грн. 00 коп.,

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 45 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлену продукцію відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки ЖК № 44026 від 16.07.2012, а також 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

Представник позивача в судове засідання 18 липня 2017 року не прибув.

Відповідач в судове засідання 18.07.2017 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 07.07.2017).

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

16 липня 2012 року між сторонами було укладено договір поставки ЖК № 44026, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язується протягом дії договору поставлять продукцію, зазначену в Специфікації і заявках відповідача, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується приймати та оплачувати продукцію.

Відповідно до умов договору, а саме пункту 1.2 позивач зобов'язується поставити відповідачеві наступну продукцію: вуглекислота рідка (ДСТУ 4817:2007) за ціною 2500,00 грн. за одну тону.

Поставка продукції здійснюється на умовах СРТ відповідно Инкотермс -2010 (п. 1.3 договору).

Згідно пункту 3.3 договору, сторони погодили, що оплата за продукцію та її доставку здійснюється відповідачем не пізніше 14 календарних днів з дати поставки на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до пункту 3.5 договору, ціни за продукцію і доставку вказані в Специфікації п. 1.2 договору можуть бути змінені позивачем в ту чи іншу сторону у разі зміни виробничих і експлуатаційних витрат позивача, зміни вартості паливно - мастильних матеріалів та (або) вартості автоперевезень, а також у разі якщо відповідач вибирає об'єм продукції меншій кількості, чим обумовлено в п. 1.2. договору. Про зміну ціни позивач повідомляє відповідача письмово, не пізніше 10 календарних днів до зміни. Зміна ціни оформлюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди. У разі якщо сторони не підпишуть додаткову угоду про зміну ціни протягом 10 календарних днів з дати отримання відповідачем повідомлення про зміну ціни, позивач має право розірвати даний Договір, направивши відповідачу письмове повідомлення про розірвання. Договір вважається розірваним по спливу трьох календарних днів з дати повідомлення позивачем.

В позовній заяві позивач вказує, що в результаті домовленості між сторонами та здійснення відповідачем конклюдентних дій, а також, у зв'язку з тим, що відповідач без заперечень та зауважень частково сплачував рахунки за поставлену продукцію, а саме Вуглекислоту рідку (ДСТУ 4817:2007) за ціною 5500,00 грн. (без ПДВ) за одну тону, що підтверджується платіжними дорученнями, позивач вважає погодженою з відповідачем зміну умов договору поставки ЖК 46026 від 16.07.2012, а саме: вартість Вуглекислота рідка (ДСТУ 4817:2007) складає 5500,00 грн. за одну тону без урахування ПДВ.

Факт поставки продукції позивачем та прийняття її відповідачем підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною № 000540703 від 18.09.2016 на загальну суму 106 128 грн. 00 коп. (а.с. 13). Вищезазначена накладна підписана представниками обох сторін та скріплена печатками.

Позивач пояснює, що ним договірні зобов'язання виконані в повному обсязі, проте відповідач своїх обов'язків щодо оплати продукції в повному обсязі не виконав.

Як свідчать матеріали справи, 28 жовтня 2016 року відповідач звернувся до позивача з листом № 189, в якому вказав, що отримав від позивача діоксид вуглецю згідно видаткової накладної № 000540703 від 18.09.2016 на суму 106 128 грн. 00 коп. та станом на 30 жовтня 2016 року заборгованість перед ПАТ ОСОБА_1 Україна складає 80 000 грн. ТОВ Завод Еко - Продукт просить позивача розстрочити сплату заборгованості, а саме: листопад - 30000, грудень - 30000, січень - 20000.

24 травня 2017 року позивач направив відповідачеві вимогу № 488 від 22.05.2017, в якій просив відповідача оплатити суму боргу в розмірі 60 000 грн. 00 коп. в строк до 01.06.2017 року. Проте відповідач відповідь на вимогу не надав, але частково сплатив суму боргу в сумі 15 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 45 000 грн. 00 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем відповідачу продукції відповідно до договору поставки ЖК № 44026 від 16.07.2012 року, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 45 000 грн. 00 коп. заборгованості суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 600 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Еко-Продукт (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, 4, код 32367564) на користь Приватного акціонерного товариства ОСОБА_1 Україна (49074, м. Дніпро, вул. Киснева, 1, код 05761850) 45 000 грн. 00 коп. основного боргу та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.07.2017.

Суддя С. В. Заєць