Рішення

від 14.07.2017 по справі 917/718/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2017р. Справа № 917/718/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, Київська область, 08300

до Приватного підприємства "Аптека № 185", вул. Незалежності, 47-А, смт. Семенівка, Полтавська область, 38200

про стягнення 19 080,62 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

14.07.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ : Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (далі - позивач) про стягнення з Приватного підприємства "Аптека № 185" (далі - відповідач) 19 080,62 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 02.01.2012 р. Договору купівлі-продажу № 001ХФ/13, з яких : 9 394,47 грн. основний борг, 8 844,91 грн. інфляційні втрати та 841,24 грн. 3% річних за період з 14.05.2014 р. по 10.05.2017 р..

Позивач та відповідач представництво у судове засідання не забезпечив. Відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами.

Позивач надав суду заяву № 267 від 27.06.2017 р. (вх. № 8220 від 29.06.2017 р.) про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу та просить суд стягнути з відповідача 8 844,91 грн. інфляційних втрат та 841,24 грн. 3% річних за період з 14.05.2014 р. по 10.05.2017 р.. В обґрунтування підстав подання даної заяви позивач посилається на проведення відповідачем оплати основного боргу.

За приписами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Положення цих норм, відповідно до принципу диспозитивності, передбачають право позивача на порушення провадження в суді та право розпорядження своїми вимогами на свій розсуд. Отже, відмова від позову є безумовним правом особи, яка звернулася до суду з позовом.

Оскільки вказана заява позивача вчинена з дотриманням встановлених процесуальних правил, суд приймає її до розгляду в даному позовному провадженні. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеної заяви позивача.

Крім того, позивачем було надіслано суду письмові заперечення на відзив № 268 від 27.06.2017 р. (вх. № 8219 від 29.06.2017 р.) та клопотання № 266 від 27.06.2017 р. про розгляд справи за відсутності його представника.

04.07.2017 р. від відповідача до Господарського суду Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву № 90 від 07.06.2017 р. (вх. № 8363 від 04.07.2017 р.), в якому останній заперечує щодо нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Між Приватним акціонерним товариством "АЛЬБА Україна" (далі - продавець) та Приватним підприємством "АПТЕКА №185" (далі - покупець) 02.01.2012 року було укладено Договір купівлі-продажу № 001ХФ/13 (далі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (надалі "Товар") у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов Договору. Товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і цини відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (далі "видаткові накладні") (п. 1.1 - п. 1.2 Договору);

- покупець проводить оплату Товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Згідно п. 5.2. Договору, оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії (п. 5.1. Договору);

- товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання Сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Так, відповідачем було прийнято товар згідно вищевказаних видаткових накладних, підписано видаткові накладні та скріплено печаткою, що свідчить про те, що Товар прийнятий відповідачем по кількості та асортименту у строк, у повному обсязі, претензії щодо отриманого товару відсутні (п. 6.1. Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 9 394,47 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених видаткових накладних, а саме : № 41116622 від 15.04.2014 р., № 41116624 від 15.04.2014 р., № 41116022 від 15.04.2014 р., № 41116621 від 15.04.2014 р., № 41116623 від 15.04.2014 р., № 41116021 від 15.04.2014 р., № 41167684 від 23.04.2014 р., № 41167682 від 23.04.2014 р., № 41170757 від 23.04.2014 р., № 41167683 від 23.04.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків за період з 01.04.2014 р. по 04.05.2017 р. та було складено акт, згідно якого станом на 28.04.2017 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 9 407,84 грн. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи).

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого ним товару не виконав, заборгованість останнього складала 9 394,47 грн. В зв'язку з цим, позивач здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на вказану суму за загальний період з 14.05.2014р. по 10.05.2017р.

Відповідач у відзиві стверджує, що платежі, які були здійснені ним після настання строку оплати по спірних видаткових накладних повинні були зараховуватися в оплату саме по цих видаткових накладних, оскільки у платіжних дорученнях відповідача в графі "Призначення платежу" було відсутнє посилання на конкретні видаткові накладні, за які здійснювалися оплати. В зв'язку з цим відповідач вважає, що оскільки зобов'язання за спірними видатковими накладними були виконані набагато раніше, то підстави для нарахування річних та інфляційних втрат відсутні, тому що таке нарахування має місце лише до моменту погашення заборгованості по таких видаткових накладних.

Щодо заперечень відповідача стосовно нарахування річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 5.4. договору у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату даного договору.

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що у разі невиконання вимог пункту 5.4. цього договору, оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першою. У разі, якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яка вже оплачена або вказаний не вірний номер та (чи) дата накладної та (чи) номер та дата договору якого не існує, або помилково вказаний покупцем, вважається, що оплата здійснена за наступну неоплачену поставку. У випадку, якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної не оплаченої поставки.

У наданих відповідачем копіях платіжних доручень відсутнє посилання в призначенні платежу на договір та конкретні видаткові накладні, тому відповідно до умов договору позивач повинен був зараховувати вказані оплати в рахунок першої по хронології не оплаченої поставки.

Відповідно до підписаного сторонами акту звірки розрахунків за період з 01.04.2014р. по 04.05.2017р. за вказаний період позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 31053,48 грн., крім цього, станом на 01.04.2014р. за відповідачем рахувалася заборгованість в розмірі 30553,39 грн. (сальдо на 01.04.2014р. згідно акту звірки розрахунків). За період з 01.04.2014р. по 04.05.2017р. відповідачем було оплачено товар на загальну суму 52199,03 грн.

Позивач у позові нараховує річні та інфляційні втрати на прострочені суми наступних поставок за 15.04.2014р.:

- по видатковій накладній № 41116622 від 15.04.2014 р. на суму 131,82 грн.;

- по видатковій накладній № 41116624 від 15.04.2014 р. на суму 24.13 грн.;

- по видатковій накладній № 41116022 від 15.04.2014 р. на суму 69,34 грн.;

- по видатковій накладній № 41116621 від 15.04.2014 р. на суму 2397,77 грн.;

- по видатковій накладній № 41116623 від 15.04.2014 р. на суму 207,65 грн.;

- по видатковій накладній № 41116021 від 15.04.2014 р. на суму 3611,85 грн.

Всього, на загальну суму 6442,56 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

У всіх вищевказаних видаткових накладних за 15.04.2014р. зазначено строк оплати до 13.05.2014р.

Згідно даних зазначених у акті звірки, крім зазначених вище, 15.04.2014р. відбулася ще одна поставка товару по видатковій накладній 41116626 на суму 147,98 грн. Таким чином, загальна вартість поставок за 15.04.2014р. становить 6590,54 грн.

Нарахування позивачем річних та інфляційних втрат на прострочені суми поставок за 23.04.2014р. було здійснено по наступних видаткових накладних:

- по видатковій накладній № 41167684 від 23.04.2014р. на суму 182,24 грн.;

- по видатковій накладній № 41167682 від 23.04.2014р. на суму 2567,55 грн.;

- по видатковій накладній № 41170757 від 23.04.2014р. на суму 100,79 грн.;

- по видатковій накладній № 41167683 від 23.04.2014р. на суму 101,33 грн.

Всього на загальну суму 2951,91 грн.

У всіх вказаних видаткових накладних за 23.04.2014р. зазначено строк оплати до 21.05.2014р.

Згідно даних зазначених у акті звірки, всього за 23.04.2014р. було поставлено товару на загальну суму 4958,92 грн., в тому числі по вищезазначених накладних 2951,91 грн.

Загальна вартість товару поставленого сумарно за 15.04.2014р. та за 23.04.2014р. відповідно до акту звіряння становить 11549,46 грн. (6590,54 грн.+4958,92 грн.).

На момент початку прострочення зобов'язань по оплаті видаткових накладних за 15.04.2014р. (14.05.2014р.) та по видаткових накладних за 23.04.2014р. (22.05.2014р.) відповідно до акту звірки заборгованість відповідача з врахуванням сальдо на 01.04.2014р. та поставок здійснених до 15.04.2017р. становила 25407,84 грн., у вказану суму увійшла і заборгованість по спірних видаткових накладних, на суми яких позивач нараховує річні та інфляційні втрати.

Погашення відповідачем заборгованості по поставках здійснених 15.04.2014р. здійснювалося лише починаючи з 27.02.2017р., а по поставках за 23.04.2014р. борг було погашено лише 23.05.2017р., тобто після звернення позивачем до суду з даним позовом (штамп поштового відділення на конверті від 12.05.2017р.).

Тобто, твердження відповідача щодо того, що зобов'язання за спірними видатковими накладними були виконані набагато раніше та відсутні підстави для нарахування річних та інфляційних втрат є безпідставним та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. (п. 1 ст. 692 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар з простроченням. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Посилання відповідача на те, що він не міг виконати свої зобов'язання по Договору щодо своєчасної оплати товару з огляду на зміни банківських реквізитів позивача, судом не приймаються з наступних підстав.

Відповідач мав можливість здійснити оплату на розрахункові рахунки зазначені у видаткових накладних позивача, що є предметом позовної заяви, оскільки за даними позивача жодний розрахунковий рахунок як у "Промінвестбанк" так і у "Державний експортно-імпортний банк Україна", закритий не був, однак відповідач цього не зробив.

Окрім цього, в матеріалах справи наявне листування між сторонами де позивач надає інформацію відповідачу про відкриті ним рахунки в інших банках (що не заперечується відповідачем).

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8 844,91 грн. інфляційних втрат та 841,24 грн. 3% річних за загальний період з 14.05.2014р. по 10.05.2017р., суд дійшов до висновку, що позивачем завищено суми річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню.

Так, позивачем при здійсненні розрахунку річних та інфляційних втрат не враховано часткове погашення заборгованості відповідачем по накладних за 15.04.2014р., а саме, 27.02.2017р. на суму 141,62 грн. (частина оплати по платіжному дорученню № 195 на суму 1000,00 грн.), 31.03.2017р. на суму 1000 грн. та 28.04.2017р. на суму 1000 грн.

Крім цього, при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за травень 2014 року, оскільки інфляційні нарахування можна здійснювати лише з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а зобов'язання по оплаті спірних накладних мали бути виконані до 13.05.2014р. та до 22.05.2014р.

Також позивач неправомірно нараховує інфляційні за частину місяця травня 2017 року (по 10.05.2017р.), оскільки найменший період визначення індексу інфляції складає місяць.

Судом здійснено перерахунок річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора системи "Ліга. ОСОБА_1 9.5.3" та встановлено, що стягненню підлягають 835,96 грн. річних за загальний період з 14.05.2014р. по 10.05.2017р. та 8294,99 грн. інфляційних за загальний період з червня 2014 року по квітень 2017 року включно. В цій частині позов підлягає задоволенню.

В іншій частині, вимоги про стягнення річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аптека № 185" (вул. Незалежності, 47-А, смт. Семенівка, Полтавська область, 38200; ідентифікаційний код юридичної особи 30031593) на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, Київська область, 08300, ідентифікаційний код юридичної особи) 835 грн. 96 коп. річних, 8294 грн. 99 коп. інфляційних нарахувань та 1508 грн. 29 коп. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2017р.

Суддя ОСОБА_2