Рішення

від 12.07.2017 по справі 916/1212/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2017 р.Справа № 916/1212/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Споживчого товариства „Центр» про стягнення 4570,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Споживчого товариства „Центр» про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 4570,68 грн., посилаючись на наступне.

17.02.2000 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, найменування якого було змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради згідно з п. 4.1 рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 р. № 273-VІ Про затвердження структури виконавчих органів загальної численності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів , та Акціонерним товариством закритого типу Торговою фірмою Центр було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 17.02.2000 р. № 8-205, згідно з яким орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 59,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 11.

Як вказує позивач, додатковим погодженням від 17.02.2002 р. до договору оренди від 17.02.2000 р. № 8-205 було змінено назву орендаря з Акціонерного товариства закритого типу Торговою фірмою Центр на Споживче товариство Центр .

Згідно п. 1.2 договору строк дії останнього встановлено до 17.02.2015 р.

Пунктом 9.6 договору зазначено, що дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку договору.

Відповідно до п. 4.6 договору після закінчення строку дії договору\, орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані.

Як зазначає позивач, орендодавець керуючись ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна надіслав на адресу орендаря повідомлення від 19.01.2015 року № 01-13/352, відповідно до якого повідомив орендаря, що договір оренди № 8-205 від 17.02.2000 р. закінчує свою дію 17.02.2015 року та на новий строк продовжуватися не буде, а також запропонував у добровільному порядку повернути орендодавцю об'єкт оренди.

Позивач вказує, що у зв'язку з невиконанням орендарем вимог по поверненню об'єкт оренди, орендодавець звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про виселення орендаря з орендованого приміщення.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2016 року по справі № 916/1112/16 позов Департаменту було задоволено.

Як вказує позивач, згідно акту державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області було здійснено примусове виселення Споживче товариство Центр 09.12.2016 р.

Таким чином, за ствердженнями позивача, за період з 18.02.2015 р. по 09.12.2016 р. зазначені нежитлові підвальні приміщення використовувалися Споживчім товариством Центр без належних правових підстав.

Наразі позивач зазначає, що 03.04.2017 р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було направлено претензію № 01-13/1318 з проханням сплатити борг за користування нежитловим приміщенням без належних правових підстав, проте дану вимогу Споживче товариство Центр проігнорувало.

Отже, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що складає за період з 18.02.2015 р. по 09.12.2016 р. 4570,68 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2017 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1212/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду про розгляд справи повернуто до суду без вручення за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф. 20 на поштовому конверті.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

17.02.2000 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Акціонерним товариством закритого типу Торговою фірмою Центр (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 8-205, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 59,0 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 11. Вказане приміщення орендодавцем передаються орендарю з метою розміщення закусочної.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що останній діє з 17 лютого 2000 року до 17 лютого 2015 року.

Згідно п. 2.1 договору вступ орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору оренди та акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Відповідно до п. 2.2 договору передача приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається міська рада.

За умовами п. 3.1 договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди в розмірі 124,94 грн.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що орендна плата не враховує комунальні послуги, податок на додану вартість, податок на земельну ділянку.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та кошти за комунальні послуги, податок на додану вартість, податок на земельну ділянку.

В п. 4.6 договору оренди вказано, в разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

За умовами п. 9.4 договору після закінчення строку дії останнього, орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання ним умов договору.

Як свідчать матеріали справи, 17.02.2000 р. відповідною комісією у складі представників Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) в присутності представника АТЗТ Торгової фірми Центр було здійснено передачу орендарю вказаного в договорі № 8-205 приміщення загальною площею 59,0 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 11, про що складено акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 17.02.2000 р.

В подальшому додатковим погодженням від 17.02.2002 року до договору оренди № 8-205 було змінено назву орендаря з «Акціонерного товариства закритого типу торговельної фірми «Центр» на «Споживче товариство «Центр» .

Також слід зазначити, що найменування орендодавця - Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради згідно з п. 4.1 рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 р. № 273-VІ Про затвердження структури виконавчих органів загальної численності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів .

Враховуючи викладене, згідно договору оренди нежитлового приміщення № 8-205 між позивачем та відповідачем виникли орендні правовідносини.

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Як зазначає позивач, з огляду на закінчення строку дії договору 17.02.2015 р., Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було направлено на адресу Споживчого товариства «Центр» повідомлення від 19.01.2015 р. № 01-13/352 про те, що договір оренди № 8-205 на новий строк продовжуватися не буде, наразі Департаментом запропоновано орендарю у добровільному порядку повернути об'єкт оренди.

Як з'ясовано судом, вказане орендоване приміщення відповідач не повернув позивачу, у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про виселення орендаря з орендованого приміщення загальною площею 59,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 11.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2016 року по справі № 916/1112/16, що набрало законної чинності 12.07.2016 р., позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було задоволено, а саме: виселено Споживче товариство „Центр» з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 59,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 11, на користь вказаного Департаменту.

Зазначене рішення суду вмотивоване посиланням на ст.ст. 180, 193, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 631, 629, 759, 763, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 17, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 4.6 договору оренди № 8-205, а також тим, що відповідач не виконав своє зобов'язання з повернення об'єкту оренди орендодавцю після закінчення строку дії договору.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження» .

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, факт закінчення строку дії договору оренди № 8-205 17.02.2015 р. та існування у відповідача обов'язку щодо повернення об'єкту оренди позивачу після вказаного строку не підлягають доказуванню.

Адже за умовами п. 9.6 договору оренди № 8-205 дія останнього припиняється внаслідок закінчення строку його дії.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

Пунктом 4.6 договору оренди також передбачено, що в разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Однак, як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, Споживче товариство Центр було примусово виселено з орендованого приміщення тільки 09.12.2016 р. згідно акту державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеської області від 09.12.2016 р.

Таким чином, за ствердженнями позивача, за період з 18.02.2015 р. по 09.12.2016 р. зазначене нежитлове підвальне приміщення використовувалось Споживчім товариством Центр без належних правових підстав, при цьому у останнього існує обов'язок щодо сплати за користування нежитловим приміщенням за вказаний період.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказує позивач, 03.04.2017 р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було направлено відповідачу претензію № 01-13/1318 з проханням сплатити борг, а саме неустойку за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта за період з 18.02.2015 р. по 09.12.2016 р., що складає 4570,68 грн., проте дану вимогу Споживче товариство Центр проігнорувало.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкту оренди. Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2016 року по справі № 916/1112/16 було встановлено факт того, що відповідач після закінчення строку оренди орендоване приміщення в добровільному порядку позивачеві не повернув, внаслідок чого відповідача було виселено за вказаним рішенням суду. При цьому судом встановлено, що фактично таке повернення відбулось 09.12.2016 р. в порядку примусового виконання вказаного рішення господарського суду Одеської області з виселення відповідача з нежитлового приміщення підвалу, що підтверджується актом державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеської області від 09.12.2016 р., відповідно до якого боржника - СТ „Центр» виселено з приміщення.

Тим більш відповідачем не спростовано факт порушення ним вимог закону та договору щодо повернення позивачу займаного приміщення після закінчення строку дії договору 17.02.2015 р., а також невиконання вказаного обов'язку до 09.12.2016 р.

Враховуючи вищенаведене та факт невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованого приміщення негайно після закінчення строку дії договору 17.02.2015 р., як це передбачено ч. 1 ст. 785 ЦК України, що підтверджується наявними матеріалах справи доказами з виконавчого провадження та актом державного виконавця від 09.12.2016 р., господарський суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період прострочення повернення приміщення за період з 18.02.2015 р. (після закінчення строку дії договору) по 09.12.2016 р. (день складання акту про виселення), розмір якої становить 4570,68 грн. згідно наданого позивачем розрахунку неустойки (а.с. 19).

При цьому слід зазначити, що розмір неустойки відповідач не оспорив. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Споживчого товариства „Центр» про стягнення 4570,68 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ зі Споживчого товариства „Центр» (65023, м. Одеса, провулок Маланова, буд. 16, приміщення 501; код ЄДРПОУ 03380322) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 4570/чотири тисячі п'ятсот сімдесят/грн. 68 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600/одна тисяча шістсот/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17 липня 2017 р.

Суддя В.С. Петров