Постанова

від 18.07.2017 по справі 7/89-б

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" липня 2017 р. Справа № 7/89-Б

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку на ухвалу господарського суду Волинської області від 19.04.2017 року у справі № 7/89-Б (суддя Гарбар І.О.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська продуктова компанія"

про визнання банкрутом

за участю представників:

скаржника - ОСОБА_1, за довіреністю,

боржника - не з'явився;

арбітражний керуючий - не з'явився;

від кредиторів - не з'явилися.

В судовому засіданні від 18.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.12.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Волинська продуктова компанія", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено заборону на відчуження основних засобів, іншого майна боржника, на укладення будь-яких інших угод, розпорядження коштами без згоди розпорядника майна, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено ОСОБА_2.

Постановою господарського суду Волинської області від 06.12.2011 року визнано банкрутом ТзОВ "Волинська продуктова компанія", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, скасовано арешти та інші обмеження, накладені на майно боржника, ліквідатором ТзОВ "Волинська продуктова компанія" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2

Ухвалами суду першої інстанції від 18.07.2016 року, від 07.11.2016 року та від 06.02.2017 року строк ліквідаційної процедури ТзОВ "Волинська продуктова компанія" та повноваження ліквідатора ОСОБА_2 продовжувались до 18.10.2016 року, до 18.01.2017 року та до 18.04.2017 року відповідно.

11.04.2017 року ліквідатор ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про роботу ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.04.2017 року звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТзОВ "Волинська продуктова компанія" затверджено. ТзОВ "Волинська продуктова компанія" ліквідовано. Провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Волинська продуктова компанія" припинено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу від 19.04.2017 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у затвердженні звіту ліквідатора ТзОВ "Волинська продуктова компанія".

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив задоволити її вимоги, оскаржувану ухвалу скасувати.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та враховуючи обмежені строки, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників інших учасників провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

19.01.2013 року набрав чинності Закон України № 4212-VI від 22.12.2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1-1 прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

У даній справі ТзОВ "Волинська продуктова компанія" застосовуються положення Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013 року.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи ініціюючого кредитора, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника останнього, врахувавши заперечення арбітражного керуючого, викладені у надісланому на адресу апеляційного суду письмовому відзиві, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з поданої ініціюючим кредитором апеляційної скарги, в обґрунтування її мотивів скаржник посилається на неналежне вжиття арбітражним керуючим заходів щодо забезпечення збереження обладнання, що перебуває у заставі ініціюючого кредитора, однак, такі твердження скаржника спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та не приймаються судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Закон України про банкрутство встановлює чіткі права та обов'язки арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) в процедурі банкрутства підприємства-боржника. Тобто, ліквідатор є особою із медіальною правосуб'єктністю, а тому діє в спосіб та порядок, що прямо передбачені нормами діючого законодавства.

Згідно із абз. 2 ч. 1 статті 25 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого визначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження.

Судом встановлено, що під час ліквідаційної процедури проведено інвентаризацію наявного майна боржника, що підтверджується інвентаризаційним описом транспортних засобів № 1 станом на 27.04.2012 року та інвентаризаційним описом нерухомого майна № 2 станом на 18.05.2012 року. До складу інвентаризаційної комісії входив представник ПАТ "Укрексімбанк". Усе виявлене майно реалізовано, скарги щодо незбереження виявленого майна відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором ТзОВ "Волинська продуктова компанія" в межах наданих йому повноважень, було повною мірою вжито усіх належних заходів щодо розшуку та повернення майна банкрута, яке перебувало у заставі скаржника.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із не переданням колишнім директором усієї документації підприємства, а також усіх матеріальних цінностей підприємства, ліквідатор звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зобов'язання керівника боржника передати запитувані документи. Відповідне клопотання ліквідатора було задоволено судом ухвалою від 25.05.2012 року.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 04.07.2012 року, останньою за зверненням ліквідатора відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Волинської області від 25.05.2012 року у справі № 7/89-Б, проте, жодних документів боржника, матеріальних цінностей (обладнання), що перебуває в заставі ліквідатору не було передано.

З метою розшуку, ідентифікації та інвентаризації обладнання боржника, що перебуває в заставі кредиторів, ліквідатором направлено лист від 06.09.2013 року № 304 до підприємства, яке здійснює господарську діяльність за адресами, де знаходилось заставне майна боржника, з проханням забезпечити умови та надати представника для проведення інвентаризації для встановлення факту наявності або ж відсутності заставного майна у користуванні.

У відповідь на вказаний вище запит ліквідатору останнім було надано відповідь від 11.09.2013 року № 947 відповідно до якої майно, яке перебуває в забезпеченні грошових вимог заставних кредиторів не наділене індивідуальними ознаками, що з врахуванням значної кількості аналогічного майна унеможливлює достовірно стверджувати про перебування такого майна саме у них, відтак, підприємства просили надати копії документів, які можуть допомогти ідентифікувати заставне майно і провести його інвентаризацію.

Із запитами від 15.11.2013 року № 367 та від 17.12.2013 року № 02-11/398/1 повторно, ліквідатор звернувся до підприємства, яке здійснює господарську діяльність за адресами, де знаходилось заставне майна боржника, з проханням виявити та здійснити передачу заставного майна ТзОВ "Волинська продуктова компанія", на що було отримано лист від 25.12.2013 року № 1462 про те, що дане підприємство не володіє, не розпоряджається та не користуєтьсязаставним майном банкрута.

Одночасно ліквідатором направлено запити від 09.10.2013 року № 336 до ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" та від 09.10.2013 року № 337 до ПАТ "Укрексімбанк" про надання інформації щодо місцезнаходження рухомого майна, документів, фотографій, що допомогли б достовірно ідентифікувати вказане майно, яке перебуває в заставі ініціюючого кредитора та ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", з метою проведення його ідентифікації та інвентаризації.

У відповідь на зазначене звернення арбітражного керуючого ініціюючим кредитором було надано відповідь від 17.10.2013 року № 086-12/3338, згідно якої останній здійснював востаннє перевірку наявності заставного майна у вересні, листопаді 2010 року. Водночас, ліквідатор приступив до свої обов'язків лише через рік - 06.12.2011 року, а майно, яке передане в заставу ініціюючого кредитора ліквідатору керівництвом банкрута передано не було.

Згодом, як вбачається з матеріалів справи, з метою витребування майна з чужого незаконного володіння, ліквідатором направлено позовну заяву до господарського суду Волинської області від 11.07.2014 року № 02-11/375 в рамках провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Волинська продуктова компанія".

Однак, у зв'язку із необхідністю сплати судового збору та відсутністю грошових коштів на рахунку боржника, ліквідатор звернувся до ініціюючого кредитора із проханням сплатити судовий збір із подальшим можливим відшкодуванням за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута, у відповідь на що ініціюючим кредитором ліквідатору було надіслано лист №2988-08625 від 22.08.2014 року про неможливість проплати судового збору, який наявний в матеріалах справи.

У зв'язку із несплатою судового збору ухвалою господарського суду Волинської області від 03.09.2014 позовну заяву ліквідатора ТзОВ "Волинська продуктова компанія" залишено без розгляду.

Крім того, ліквідатор банкрута звернувся до Управління МВС України у Волинській області із заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення вих. № 02-11/508 від 07.09.2015 року, у відповідь на яку Управлінням протидії злочинності у сфері економіки УМВС України у Волинській області листом вих. № 5/4160 від 06.10.20.15 року було повідомлено про те, що матеріали заяви арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо вчинення кримінальних правопорушень службовими особами ТзОВ "Волинська продуктова компанія" направлено для розгляду за територіальністю для реєстрації у журналі єдиного обліку Луцького MB УМВС України у Волинській області та подальшого прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України. Згідно листа Управління МВС України у Волинській області №5/4495 від 13.10.2015 року арбітражного керуючого ОСОБА_2 повідомлено про те, що в ході розгляду заяви останнього не встановлено ознак кримінального правопорушення.

Зважаючи на все вищезазначене вбачається, що ліквідатором ОСОБА_2 в межах повноважень наданих чинним законодавством було вжито усіх можливих заходів з пошуку майна банкрута.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Волинської області від 26.01.2016 року було припинено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Волинська продуктова компанія".

Постановою Вищого господарського суду від 15.06.2016 року скасовано ухвалу господарського суду Волинської області від 26.01.2016 року у справі № 7/89-Б про припинення провадження у справі та ліквідацію ТзОВ "Волинська продуктова компанія", зокрема з підстав: відсутності здійснення ліквідатором запитів до інших спеціалізованих установ, які здійснюють реєстрацію та облік рухомого та нерухомого майна; наявності звернення AT "Укрексімбанк" до правоохоронних органів з приводу незаконних дій керівництва ТзОВ "Волинська продуктова компанія" щодо відчуження переданого в заставу Банку рухомого майна; в порушення приписів ст. 32 Закону України про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013 року) господарським судом не було заслухано та з'ясовано думку членів комітету кредиторів або окремих кредиторів.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 15.06.2016 року по справі № 7/89-Б ліквідатором було надіслано запити до спеціалізованих установ, які здійснюють реєстрацію та облік рухомого та нерухомого майна з метою виявлення майнових активів банкрута. За результатами отриманих відповідей встановлено відсутність будь-якого зареєстрованого за ТзОВ "Волинська продуктова компанія" майна. Зазначені дії арбітражного керуючого підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Крім того, в оскаржуваній у даній справі ухвалі судом першої інстанції зазначено про заслуховування пояснень представника кредитора, про наявність заперечень ПАТ "Укрексімбанк" з приводу затвердження звіту про роботу ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута та про рішення комітету кредиторів від 10.04.2017 року.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наслідками здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором вчинено належні дії по виявленню активів та пасивів боржника, доведено неможливість відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації.

Представником скаржника в судовому засіданні було долучено до матеріалів справи копію ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.07.2017 року про скасування постанови слідчого СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 від 21.12.2016 року про закриття кримінального провадження № 12012020010000024, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зазначена ухвала не може бути прийнята судом апеляційної інстанції як належний доказ по справі, оскільки, як передбачено ч. 4 ст. 35 ГПК тільки вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство після закінчення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

В силу ч. 2 цієї ж статті якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута

Відповідно до п. 6 ст. 40 Закону про банкрутство господарський суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону про банкрутство вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що за наслідками здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором було вчинено належні дії по виявленню активів та пасивів боржника, доведено неможливість відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації. Вказані висновки про встановлені обставини відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими судами обох інстанцій в судових засіданнях.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 19.04.2017 року у справі № 7/89-Б - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.