Ухвала

від 20.07.2017 по справі 382/520/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 382/520/17 Головуючий у 1-й інстанції: Карпович В.Д. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Вересоцької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Яготинського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на постанову Яготинського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Яготинського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продуктсоюз" про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у зв'язку із встановленням факту належності безробітної особи до категорії зайнятих,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продуктсоюз", у кому просив стягнути з ОСОБА_3 13503 грн. 42 коп.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_3, перебуваючи на обліку як безробітна, одночасно працювала і отримувала дохід у ТОВ Продуктсоюз . У зв'язку з цим відповідно до Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття кошти, отримані відповідачем у період перебування на обліку у Центрі зайнятості як безробітної, підлягають поверненню.

Постановою Яготинського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, при цьому вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що проведеною перевіркою додержання вимог чинного законодавства України "Про зайнятість населення", встановлено, що в Яготинському районному центрі зайнятості 27 квітня 2016 року була зареєстрована та отримала статус безробітної особи ОСОБА_3. Під час реєстрації в службі зайнятості остання пред'явила трудову книжку, згідно із якою перед зверненням до Яготинського районного центру зайнятості особа працювала в ТОВ Пирятинагроконсерв в період з 01.06.2015 по 18.04.2016 та була звільнена відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін). На підставі поданих документів позивачу з 04 травня 2016 року, тобто з восьмого дня після реєстрації в службі зайнятості було розпочато допомогу по безробіттю у відповідності до частини 3 ст. 22 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Разом із тим, відповідно до даних персоніфікованого обліку, які надійшли до Яготинського районного центру зайнятості від Пенсійного фонду України було виявлено, що відповідач, вже будучи зареєстрованою у центрі зайнятості, в період з 21.04.2016 по 22.04.2016 працювала в ТОВ Продуктсоюз та була звільнена з даного товариства відповідно до ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Директором Яготинського районного центру зайнятості було прийнято наказ від 13.02.2017 № НТ 170213 про повернення останньою коштів нарахованих за період з 04.05.2016 по 01.08.2016.

У подальшому, на адресу відповідача було надіслано претензію від 15.02.2017 за № 106-06 про повернення коштів, проте її задоволено не було.

Оскільки відповідач у встановлений для добровільної сплати строк зазначених коштів не повернула, Центр зайнятості звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач в ТОВ Продуктсоюз на посаді заступника директора даного товариства в період з 21 по 22 квітня 2016 року, не працювала, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а провадження у даній адміністративні справі - закриттю, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Частиною третьою статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на виплачену Центром зайнятості допомогу по безробіттю у розмірі 13503 грн. 42 коп. та стягнення цієї суми з неї як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер. А відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 22 вересня 2015 року (справи №№ 21-1884а15, 21-2209а15) та від 25 травня 2016 року (справа № 21-883а16).

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, вказаний висновок Верховного Суду України є обов'язковим для Центру зайнятості, як суб'єкта владних повноважень, який застосовує у своїй діяльності наведені правові норми, зокрема ч. 3 ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ

За правилами ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, з огляду на те, що цю справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства, ґрунтується на неправильному правозастосуванні, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у цій адміністративній справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України..

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Яготинського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на постанову Яготинського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Яготинського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продуктсоюз" про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у зв'язку із встановленням факту належності безробітної особи до категорії зайнятих - задовольнити частково.

Постанову Яготинського районного суду Київської області від 13 червня 2017 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі № 382/520/17 - закрити.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи здійснюється у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 20 липня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.