Рішення

від 18.07.2017 по справі 905/1202/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2017 Справа № 905/1202/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мазурік М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Геотехнічна Дорога", м. Моршин, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова , м.Маріуполь

про стягнення суми основного боргу у розмірі 42050,82грн., пені в розмірі 7058,13грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 18.07.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська Геотехнічна Дорога , м. Моршин, Львівська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Практікер Україна , м.Київ про стягнення суми основного боргу у розмірі 45526,14грн., пені в розмірі 7058,13грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №069911 від 25.10.2010р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 2, 12, 15, 64, 66, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір купівлі-продажу (національний) №0699/01BD2010 від 25.10.2010р. з додатками №2 від 01.03.2011р., №4 від 01.01.2013р.; додаткову угоду від 25.10.2010р.; додаткову угоду №3 від 19.08.2015р.; специфікацію від 15.05.2015р.; акт звірки розрахунків від 03.11.2016р.; претензії №1 від 03.11.2016р., №2 від 12.12.2016р.; видаткові накладні: №РН-0000322 від 09.06.2015р., №РН-0000324 від 09.06.2015р., №РН-0000440 від 27.08.2015р., №РН-0000323 від 09.06.2015р.

Під час розгляду справи позивачем було надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: клопотання, в якому останній просив розглянути справу за його відсутністю; правоустановчі документи; видаткові накладні; акт звірки розрахунків від 03.11.2016р.; пояснення від 10.07.2017р.; банківські виписки; витяг з ЄДРПОУ стосовно відповідача.

Представник позивача в судове засідання 18.07.2017р. не з'явився, на електрону адресу суду від позивача надійшли додаткові документи, а саме: замовлення на товар; банківські виписки; звіт про залишки товару; письмові пояснення №219 від 17.07.2017р., в яких позивач зазначив, що в позовній заяві №6178/17 від 14.04.2017р. було помилково вказано попереднє найменування відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Практікер Україна , замість Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова , м.Маріуполь; доповнення до позовної заяви №220 від 18.07.2017р., в яких позивач зменшив позовні вимоги в частині суми основного боргу та просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 42050,82грн., відносно пені покладався на позицію суду.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у матеріалах справи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (87547, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий район, вул. 50 років СРСР, 61).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2010р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (Практікер, покупець) укладений договір купівлі-продажу (національний) №0699/01BD2010 (далі договір), умовами якого (та додатками до нього) регулюються ділові відносини між Практікер, з одного боку, та постачальником, з іншого боку (п.1.1. договору).

Відповідачем було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Практікер Україна , змінено повне та скорочене найменування юридичної особи, а також склад засновників юридичної особи, відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю Практікер Україна перейменовано на Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 18.07.2017р. на запит №1002831087 від 18.07.2017р.

Відповідно п.10.1. договору, за відсутності окремої угоди, договір набуває чинності після підписання. Він може бути розірваний обома сторонами шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом за шість місяців до закінчення кожного календарного року.

За умовами п. 9.1. договору, додатки до нього, зокрема, Договір про умови та Загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід'ємними частинами даного договору купівлі-продажу.

Відповідно п.1.2. договору, загальні правила та умови купівлі-продажу, поставки, оплати та інші комерційні умови постачальника не застосовуються для регулювання відносин за цим договором, навіть, якщо проти них не було висунуто заперечень у явно вираженій формі, у кожному випадку. Правила та умови постачальника можуть застосовуватися у виняткових випадках, якщо сторони прямо домовилися про їх застосування у письмовій формі.

Ціни, погоджені сторонами на відповідну дату замовлення, є чинними для всіх поставок, додаткових замовлень та подальших поставок впродовж строку дії договору, крім випадків, коли сторони письмово у явно вираженій формі погодяться про застосування нових цін (п.6.1. договору).

За умовами п.п. 2.1., 2.2., 3.1. договору, позивач зобов'язується поставляти відповідачеві товари до місця їх прийняття та згідно із замовленням, яке здійснює відповідач в електронній письмові формі.

19.08.2015р. сторони підписали додаткову угоду №3 до договору, згідно п. 1.1. якої постачальник зобов'язується поставити у власність Практікер, а Практікер прийняти та оплатити товари у відповідності до замовлення Практікер та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору.

Практікер надає замовлення постачальнику на підставі специфікації/прайс-листа, затвердженої сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляються за цим договором, їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього договору. Специфікація є єдиним документом, який визначає ціни на товари, що постачаються та є невід'ємним додатком до цього договору (п. 1.2.1. угоди).

За умовами п.5.2. угоди підставою для проведення розрахунків з постачальником є реалізація поставлених ним на користь Практікера товарів кінцевим споживачам. Один раз на кожні 14 банківських днів (далі - платіжний період) Практікер розраховується з постачальником за товари, реалізовані протягом звітного платіжного періоду. В разі, якщо протягом платіжного періоду не було реалізовано жодної одиниці товару, розрахунок не проводиться. Оплата товарів здійснюється Практікер виключно в платіжні для Практікер дні, якими є робочі вівторок та четвер. Якщо платіжний день припадає на неробочий або вихідний день, то оплата здійснюється в найближчий робочий платіжний день.

За невиконання своїх грошових обов'язків у строки та в порядку, передбачених у цьому договорі, Практікер несе відповідальність у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 3.4. угоди).

Відповідно до п. 12.1. угоди цей договір з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2014р. Строк дії даного договору, за умови відсутності на те заперечень сторін, автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше ніж на три роки.

Відповідно додатку № 2 від 01.03.2011р. до договору купівлі-продажу №0699/01BD2010 від 25.10.2010р. сторони домовились змінити порядкові номери договорів на наступні: договір купівлі-продажу (національний) №069911 від 25.10.2010р., договір про умови (національний) №069921 від 25.10.2010р., загальні умови поставки та надання послуг №069931 від 25.10.2010р.

У разі, якщо протягом переходу на нову нумерацію у документах будуть міститися посилання на попередній номер договору, сторони домовились вважати такі документи дійсними. Цей додаток вступає в силу з дати його підписання і є невід'ємною частиною договору (п.п. 2, 3 додатку № 2 від 01.03.2011р. до договору купівлі-продажу №0699/01BD2010 від 25.10.2010р.).

На виконання умов договору №069911 від 25.10.2010р. (№0699/01BD2010 від 25.10.2010р.) позивач поставив продукцію відповідачу, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000322 від 09.06.2015р., №РН-0000324 від 09.06.2015р., №РН-0000323 від 09.06.2015р., №РН-0000440 від 27.08.2015р. на загальну суму 48134,73грн. Товар був отриманий відповідачем.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

18.07.2017р. на електрону адресу суду позивач надіслав доповнення до позовної заяви №220 від 18.07.2017р., в яких зменшив позовні вимоги в частині суми основного боргу та просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 42050,82грн., відносно пені покладався на позицію суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дана заява за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, яку суд, керуючись вимогами ст.22 Господарського процесуального кодексу України, приймає та розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з її урахуванням, а саме про стягнення суми основного боргу у розмірі 42050,82грн., пені в розмірі 7058,13грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №069911 від 25.10.2010р. (№0699/01BD2010 від 25.10.2010р.).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №069911 від 25.10.2010р. Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу №069911 від 25.10.2010р. (№0699/01BD2010 від 25.10.2010р.) є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в договорі №069911 від 25.10.2010р. (№0699/01BD2010 від 25.10.2010р.) з урахуванням додаткової угоди №3 від 19.08.2015р., а саме: один раз на кожні 14 банківських днів (далі - платіжний період) Практікер розраховується з постачальником за товари, реалізовані протягом звітного платіжного періоду.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними: №РН-0000322 від 09.06.2015р., №РН-0000324 від 09.06.2015р., №РН-0000323 від 09.06.2015р., №РН-0000440 від 27.08.2015р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначених в накладних сумах, в загальному розмірі 48134,73грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору №069911 від 25.10.2010р. (№0699/01BD2010 від 25.10.2010р.) за видатковими накладними №РН-0000322 від 09.06.2015р., №РН-0000324 від 09.06.2015р., №РН-0000323 від 09.06.2015р., №РН-0000440 від 27.08.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу продукцію за видатковими накладними №РН-0000322 від 09.06.2015р., №РН-0000324 від 09.06.2015р., №РН-0000323 від 09.06.2015р., №РН-0000440 від 27.08.2015р. на суму 48134,73грн., яка була частково оплачена відповідачем в сумі 6083,91грн. Решта суми 42050,82грн. залишилась не сплаченою.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленої продукції.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 42050,82грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 42050,82грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 7058,13грн.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За невиконання своїх грошових обов'язків у строки та в порядку, передбачених у цьому договорі, Практікер несе відповідальність у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 3.4. додаткової угоди).

Позивачем в порушення вимог ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України не надано розрахунок пені, зі змісту позовної заяви також не вбачається період її нарахування, тому суд позбавлений можливості перевірити розрахунок пені, що зумовлює відмову у цій частині позовних вимог.

Позивачем також заявлено про покладення на відповідача понесених судових витрат по оплаті адвокатських послуг за оформлення позовної заяви.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у Законі України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , статтею 6 якого визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Згідно роз'яснення ВГСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78 відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Матеріали справи не містять ані свідоцтва адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю, ані угоди про надання юридичних послуг, ані документального підтвердження сплати таких послуг позивачем, у зв'язку з чим суд відмовляє у покладенні таких витрат на відповідача за недоведеністю.

Судові витрати (судовий збір) у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Геотехнічна Дорога", м. Моршин, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова , м.Маріуполь про стягнення суми основного боргу у розмірі 42050,82грн., пені в розмірі 7058,13грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Відбудова (87547, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. 50 років СРСР, 61, код ЄДРПОУ 33938302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Геотехнічна Дорога" (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Д. Галицького, буд. 36, код ЄДРПОУ 32615548) заборгованість у розмірі 42050,82грн, витрати з оплати судового збору у розмірі 1370,04грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 7058,13грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.07.2017р. проголошено на підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина