Рішення

від 06.07.2017 по справі 910/7626/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017Справа №910/7626/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Київметробуд

До Товариства з обмеженою відповідальністю Сім Зерен

Про стягнення 2 201 028,30 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кошкіна І.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Київметробуд (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сім Зерен (далі - відповідач) про стягнення 2 201 028,30 грн., з яких: 1 373 308,81 грн. основного боргу, 189 704,72 грн. пені, 533 147,53 грн. інфляційних втрат, 104 867,24 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.17. порушено провадження у справі № 910/7626/17 та призначено її до розгляду на 07.06.17.

За результатами судового засідання 07.06.17. розгляд справи було відкладено на 06.07.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Позивач в судовому засіданні 07.06.17. підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 07.06.17. повторно не з'явився, проте, 06.07.17. через відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Крім того, відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з участю повноважного представника відповідача в іншому судовому засіданні та з огляду на необхідність додаткового часу для подання доказів.

Приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України визначено перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

До клопотання відповідачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які заявник посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, при цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/7626/17.

В судовому засіданні 06.07.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.13. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди № 85 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 1025,4 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, б. 8, літера А і складаються з:

- підвал - приміщення № 1, 2, 3, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 (група приміщень 2) площею 64,2 кв.м;

- І поверх - приміщення № 1, 2 (група приміщень 5) площею 104,0 кв.м;

- ІІ поверх - приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 22, 25 (група приміщень 12) площею 577,4 кв.м, приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 (група приміщень 12а) площею 100,4 кв.м;

- ІІІ поверх - приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 13, 31, 32, 33, 34, 35 (група приміщень 15) площею 179,6 кв.м (далі - Майно, об'єкт оренди).

Відповідно до п. 2.1 Договору об'єкт оренди передається Орендодавцем Орендарю в одноденний строк з моменту підписання сторонами Договору. Факт передачі об'єкта оренди Орендарю оформлюється відповідним актом про передавання та приймання об'єкта оренди.

На виконання на умов Договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі Майна.

Згідно з п. 3.1 Договору за користування майном Орендар сплачує орендну плату в розмірі 108,33 грн. за 1 кв.м, крім того ПДВ згідно чинного законодавства. Орендна плата сплачується з урахуванням її щомісячної індексації на індекс інфляції. Понад орендну плату Орендар сплачує за фактичними витратами: вартість комунальних послуг, вартість використаної електроенергії. (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.4 Договору сторони погодили, що орендна плата та плата за надані послуги перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця згідно виставлених рахунків не пізніше 10 числа місяця, за який проводиться оплата .

Платежі із внесення орендної плати перераховуються Орендарем в розмірі 100% суми, зазначеної в п. 3.1 Договору, в тому числі ПДВ за поточний місяць - в строк не пізніше десятого числа поточного місяця, на рахунок Орендодавця (п. 5.6 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендних платежів за період з червня 2014 року по квітень 2015 року в розмірі 1 373 308,81 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 5.3 Договору встановлено обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату, плату за надані послуги, передбачені п. 3.2 Договору, інші платежі, передбачені Договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті орендних платежів в терміни, визначені Договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві до матеріалів справи не надав.

За наданими до матеріалів справи доказами судом встановлено, що розмір орендної плати за період з червня 2014 року по квітень 2015 року за Договором становить 1 526 430,39 грн., а не 1 526 420,39 грн., як на те вказує позивач, оскільки розмір орендної плати за вересень 2014 року становить 134 368,42 грн., а не 134 358,42 грн., як те вказано позивачем у розрахунку.

З них відповідачем було оплачено 153 111,58 грн.:

- за червень 2014 року: 34 097,68 грн. (№ 286 від 06.02.15. з призначенням платежу оплата за оренду за червень 2014 р. по договору № 85 від 16.07.13. );

- за липень 2014 року: 38 854,94 грн. (№ 269 від 16.12.14. з призначенням платежу оплата за оренду за липень 2014 року по договору № 85 від 16.07.13. );

- за серпень 2014 року: 33 827,00 грн., а саме: 1827,00 грн. (№ 270 від 16.12.14. з призначенням платежу оплата за оренду за серпень 2014 р. по договору № 85 від 16.07.13. ) та 32 000,00 грн. (№ 287 від 06.02.15. з призначенням платежу оплата за оренду за серпень 2014 р. по договору № 85 від 16.07.13. );

- за вересень 2014 року: 28 268,42 грн., з яких: 13 600,00 грн. (№ 271 від 10.12.14. з призначенням платежу оплата за оренду за вересень 2014 р. по договору № 85 від 16.07.13. ), 768,42 грн. (№ 273 від 11.12.14. з призначенням платежу оплата за оренду за вересень 2014 р. по договору № 85 від 16.07.13. ), 13 900,00 грн. (№ 288 від 06.02.15. з призначенням платежу оплата за оренду за вересень 2014 р. по договору № 85 від 16.07.13. );

- за жовтень 2014 року: 17 163,54 грн. (№ 272 від 16.12.14. з призначенням платежу оплата за оренду за жовтень 2014 р. по договору № 85 від 16.07.13. );

- за березень 2015 року: 900,00 грн. з яких: 500,00 грн. (№ 497 від 22.04.15. з призначенням платежу оплата за оренду за березень 2015 р. по договору № 85 від 16.07.13. ), 400,00 грн. (№ 498 від 24.04.15. з призначенням платежу оплата за оренду за березень 2015 р. по договору № 85 від 16.07.13. ).

Означені проплати підтверджені відповідачем в своєму письмовому відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 1.4 в якому вказано, що договір укладений строком на 3 роки з моменту його підписання і діє 16.07.16.

При неналежному виконання умов Договору Орендарем, які призвели до погіршення майна чи використання його не за призначенням та/або прострочення Орендарем внесення орендної плати та плати за надані послуги понад два місяці, Орендодавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно пункту 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати систематично за спірний період, свідчить про позбавлення Орендодавця того, на що він розраховував при укладенні Договору (своєчасного і в повному обсязі отримання орендної плати), з огляду на що позивач листом № 149 від 16.04.15. повідомив Орендаря про те, що Орендодавець в односторонньому порядку розриває Договір з 17.04.15., вимагає сплатити заборгованість з орендної плати та надає для підписання відповідачу акт прийому-передачі майна з оренди.

Означений лист відповідачем було отримано 17.04.15., що Орендарем не заперечується, отже, Договір розірвано з 17.04.15.

Разом з тим, доказів повернення орендованого приміщення позивачу 17.04.15. до матеріалів справи відповідачем не подано, позивачем стверджується, що відповідний акт прийому-передачі приміщення відповідачем так і не підписано.

При цьому, за приписами п. 3.10 Договору, у випадку закінчення дії Договору орендна плата сплачується Орендарем до моменту фактичної передачі орендованого майна та припинення надання послуг, з огляду на що сума орендної плати нарахована позивачем відповідачу за Договором за квітень 2015 року є правомірною, а відповідні доводи відповідача, викладені у письмовому відзиві. судом не приймаються.

Щодо посилання відповідача на долучені ним до матеріалів справи листи, якими він просив знизити орендну плату на 90% відсотків з підстав настання форс-мажорних обставин, суд відзначає наступне.

Відповідно до розділу 9 Договору кожна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання, затримку у виконанні або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором, якщо таке невиконання або затримка безпосередньо або опосередковано викликані обставинами форм-мажору. Свідчення, видане Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом буде достатнім доказом існуанян форс-мажорних обставин і їх тривалості.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 ЗУ Про торгово-промислові палати України , форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ч.1 ст. 14-1 ЗУ Про торгово-промислові палати України Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

До матеріалів справи відповідачем подано доказів наявності засвідченого факту настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а умовами Договору не передбачено надання стороні, зокрема, Орендарю, знижки на оплату передбачених Договором платежів, а передбачено звільнення від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань.

Отже, судом встановлено, що за пред'явлений до стягнення період борг відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати становить 1 373 318,81 грн. Проте, позивачем пред'явлено до стягнення 1 373 308,81 грн. орендної плати. Жодних інших заяв, ніж прийнята до розгляду судом позовна заява чи виправлення описки від позивача до суду не надходило. Жодного клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України від заінтересованої сторони так само не надходило.

З огляду на викладене вище в сукупності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 373 308,81 грн. орендної плати.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 533 147,53 грн. інфляційних втрат, 104 867,24 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

При визначенні періодів для здійснення розрахунку інфляційних втрат судом враховано викладене в п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Отже, розрахунок інфляційних втрат судом здійснювався наступним чином:

- червень 2014 року: на суму 134 097,68 грн. з 11.06.14. по 05.02.15., на суму 100 000,00 грн. з 06.02.15. по 30.04.17.;

- липень 2014 року: на суму 138 854,94 грн. з 11.07.14. по 15.12.14., на суму 100 000,00 грн. з 16.12.14. по 30.04.17.;

- серпень 2014 року: 133 827,00 грн. з 11.08.14. по 15.12.14., на суму 132 000 грн. з 16.12.14. по 05.02.15., на суму 100 000,00 грн. з 06.02.15. по 30.04.17.;

- вересень 2014 року: на суму 134 358,42 грн. з 11.09.14. по 09.12.14., на суму 120758,42 грн. з 10.12.14. по 10.12.14., на суму 119990,00 з 11.12.14. по 05.02.15., на суму 106090,00 грн. з 06.02.15. по 30.04.17.;

- жовтень 2014 року: на суму 137 163,54 грн. з 11.10.14. по 15.12.14., на суму 120000,00 грн. з 16.12.14. по 30.04.17.;

- листопад 2014 року: на суму 136 497,05 грн. з 11.11.14. по 30.04.17.;

- грудень 2014 року: на суму 135 832,69 грн. з 11.12.14. по 30.14.17.;

- січень 2015 року: на суму 133302,00 грн. з 11.01.15. по 30.04.17.;

- лютий 2015 року: на суму 137 430,13 грн. з 11.02.15. по 30.04.17.;

- березень 2015 року: на суму 144 713,92 грн. з 11.03.15. по 30.04.17.;

- квітень 2015 року: на суму 160 343,02 грн. з 11.04.15. по 30.04.17.

Отже, розмір інфляційних втрат за перерахунком суду становить 950 197,87 грн., проте, позивачем пред'явлено до стягнення 533 147,53 грн. інфляційних втрат, з огляду на що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розрахунок 3% річних судом здійснювався наступним чином:

- червень 2014 року: на суму 134 097,68 грн. з 11.06.14. по 05.02.15., на суму 100 000,00 грн. з 06.02.15. по 10.05.17.;

- липень 2014 року: на суму 138 854,94 грн. з 11.07.14. по 15.12.14., на суму 100 000,00 грн. з 16.12.14. по 10.05.17.;

- серпень 2014 року: 133 827,00 грн. з 11.08.14. по 15.12.14., на суму 132 000 грн. з 16.12.14. по 05.02.15., на суму 100 000,00 грн. з 06.02.15. по 10.05.17.;

- вересень 2014 року: на суму 134 358,42 грн. з 11.09.14. по 09.12.14., на суму 120758,42 грн. з 10.12.14. по 10.12.14., на суму 119990,00 з 11.12.14. по 05.02.15., на суму 106090,00 грн. з 06.02.15. по 10.05.17.;

- жовтень 2014 року: на суму 137 163,54 грн. з 11.10.14. по 15.12.14., на суму 120000,00 грн. з 16.12.14. по 10.05.17.;

- листопад 2014 року: на суму 136 497,05 грн. з 11.11.14. по 10.05.17.;

- грудень 2014 року: на суму 135 832,69 грн. з 11.12.14. по 10.05.17.;

- січень 2015 року: на суму 133302,00 грн. з 11.01.15. по 10.05.17.;

- лютий 2015 року: на суму 137 430,13 грн. з 11.02.15. по 10.05.17.;

- березень 2015 року: на суму 144 713,92 грн. з 11.03.15. по 10.05.17.;

- квітень 2015 року: на суму 160 343,02 грн. з 11.04.15. по 10.05.17.

Отже, розмір 3% за перерахунком суду становить 103 360,10 грн., з огляду на що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. 3% в розмірі 1 507,14 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 8.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 189 704,72 грн. - пені за період з 10.11.17. по 10.05.17., нараховуючи її на суму 1 373 308,81 грн.

Відповідно до п. 8.2 Договору, за затримку в оплаті платежів, передбачених Договором Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки до моменту повного розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом враховано, що відповідачем заявлено клопотання (викладено у письмовому відзиві) про застосування строку позовної давності до вимог про нарахування пені.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені ГК України.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України, відповідно до якої позовні давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (постанова судової палати у господарських справах Верховного суду України від 27.04.12. № 3-27гс12, висновки від 01.08.12. Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за перше півріччя 2012 р.).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Отже, пеня може бути розрахована лише за шість місяців з дня виникнення прострочення та стягнена в межах року, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою. (правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.11. № 46/395).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, Постанова № 41/153-07 від 11.10.2007 року).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Як відзначалось судом, позивачем нараховано пеню за період з 10.11.17. по 10.05.17. на суму 1 373 308,81 грн.

Разом з тим, вірними періодами для нарахування пені є:

- червень 2014 року: на суму 134 097,68 грн. з 11.06.14. по 10.12.14.

- липень 2014 року: на суму 138 854,94 грн. з 11.07.14. по 15.12.14., на суму 100 000,00 грн. з 16.12.14. по 10.01.15.;

- серпень 2014 року: 133 827,00 грн. з 11.08.14. по 15.12.14., на суму 132 000 грн. з 16.12.14. по 05.02.15., на суму 100 000,00 грн. з 06.02.15. по 10.02.15.;

- вересень 2014 року: на суму 134 358,42 грн. з 11.09.14. по 09.12.14., на суму 120758,42 грн. з 10.12.14. по 10.12.14., на суму 119990,00 з 11.12.14. по 05.02.15., на суму 106090,00 грн. з 06.02.15. по 10.03.15.;

- жовтень 2014 року: на суму 137 163,54 грн. з 11.10.14. по 15.12.14., на суму 120000,00 грн. з 16.12.14. по 10.04.15.;

- листопад 2014 року: на суму 136 497,05 грн. з 11.11.14. по 10.05.15.;

- грудень 2014 року: на суму 135 832,69 грн. з 11.12.14. по 10.06.15.;

- січень 2015 року: на суму 133302,00 грн. з 11.01.15. по 10.07.15.;

- лютий 2015 року: на суму 137 430,13 грн. з 11.02.15. по 10.08.15.;

- березень 2015 року: на суму 144 713,92 грн. з 11.03.15. по 10.09.15.;

- квітень 2015 року: на суму 160 343,02 грн. з 11.04.15. по 10.10.15.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 12.05.17. (згідно відмітки вхідного штемпеля відділу діловодства Господарського суду міста Києва).

Таким чином, рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою, становить з 12.05.16. по 12.05.17.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності по пені, а вимоги про стягнення пені в сумі 189 704,72 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сім Зерен (01021, м. Київ, вул. Шовковична,12; ідентифікаційний код 37815400) на користь Публічного акціонерного товариства Київметробуд (01601, м. Київ, вул. Прорізна,8; ідентифікаційний код 01387432) 1 373 308 (один мільйон триста сімдесят три тисячі триста вісім) грн. 81 коп. основного боргу, 533 147 (п'ятсот тридцять три тисячі сто сорок сім) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 103 360 (сто три тисячі триста шістдесят) грн. 10 коп. 3% річних, 30 147 (тридцять тисяч сто сорок сім) грн. 25 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.17.

Суддя Т.М. Ващенко