Постанова

від 12.07.2017 по справі 908/6311/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 908/6311/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівКорсака В.А., Швеця В.О. за участю представників: позивачаЦалкін О.Г. дов. від 15.06.2017 відповідачаАртюхіна К.Ю. дов. від 20.04.2017 №27 третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "КП Ефект" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі№908/6311/15 господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КП Ефект" доГоловного управління Держгеокадастру у Запорізької області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Гуляйпільська районна державна адміністрація Запорізької області провизнання поновленим договір оренди землі від 06.02.2009 на тих самих умовах

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КП ЕФЕКТ" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання права та укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди.

До початку розгляду справи по суті, позивач змінив предмет позову та просив суд визнати договір оренди земельної ділянки від 06.02.2009 зареєстрований Гуляйпільским районним відділом Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК" у Державному реєстрі земель 29.12.2010 за № 041026900285 поновленим на тих саме умовах на строк п'ять років. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на пункт 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та на закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки 09 02.2014 (а.с.32).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.2016 (суддя Кутіщева -Арнет Н.С.), позовні вимоги задоволено. Визнаний договір оренди землі від 06.02.2009 загальною площею 93,7 га з кадастровим №2321885500:10:002:0129, укладений між Гуляйпільською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації Дудки О.І. та ТОВ "КП ЕФЕКТ" в особі директора Дмитренка К.В. поновленим на п'ять років на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 06.02.2009.

Судове рішення обґрунтовано приписами пункту 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

За апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області судове рішення було переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2017 (головуючий суддя Склярук О.І., судді Геза Т.Д., Ушенко Л.В.), скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Приймаючи рішення про відмову у позові апеляційний суд, зокрема, виходив із того, що оскільки на час звернення позивача з позовом до суду ще не сплив місячний термін після закінчення строку дії договору, в який відповідач мав висловити свої заперечення щодо продовження строку дії договору оренди, а сам факт користування земельною ділянкою позивачем після 29.12.2015, не є доказом продовження строку дії договору на той строк та на тих же умовах на підставі пункту 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", з огляду на наявність у господарському суді спору з цього приводу та наявність відмови (заперечення з боку відповідача).

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Ефект" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2017, а рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.2016 залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 32, 33, 35 Господарського процесуального кодексу України.

На думку заявника, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач не надав жодних доказів протиправної поведінки позивача під час дії договору оренди землі від 09.02.2009, доводи позивача щодо належного виконання зобов'язань за договором не спростував, а відтак дійшов вірного висновку про те, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди від 09.02.2009, і як наслідок у нього виникло переважне право на продовження дії договору оренди землі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.05.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2017 задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, розгляд касаційної скарги відкладено на 29.06.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.06.2017 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та продовження строку розгляду касаційної скарги на 15 днів

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 12.07.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КП ЕФЕКТ" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди земельної ділянки від 06.02.2009 зареєстрований Гуляйпільским районним відділом Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК" у Державному реєстрі земель 29.12.2010 за № 041026900285 поновленим на тих саме умовах на строк п'ять років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.02.2009 між Гуляйпільською державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КП Ефект" (орендар) було підписано договір оренди землі, згідно якого орендодавець згідно розпорядження голови Гуляйпільської державної адміністрації від 31.10.2008 №409 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Полтавської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, земельна ділянка загальною площею 93,700 га, у тому числі 91,600 га, - ріллі, 1,3951 га - під господарськими шляхами і прогонами, 0,7049 га - під полезахисними лісосмугами (п.1 та п.2 договору оренди).

Відповідно до пункту 8 договору, договір укладено на п'ять років (у разі укладання договору оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 43 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках , що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію - Гуляйпільський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК".

Згідно останнього аркушу договору, договір зареєстрований у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2010 №041026900285 (а.с.22).

Матеріали справи також містять копію акта приймання-передачі об'єкта оренди в 2009 році за договором оренди землі, згідно якого сторони підтвердили прийняття орендарем земельної ділянки загальною площею 93,7000 га, в тому числі ріллі 91,6000 га, під господарськими шляхами і прогонами - 1,3951 га, під полезахисними лісосмугами - 0.7049 га, які знаходяться на території Полтавської сільської ради Гуляпійльського району Запорізької області. Кадастровий номер земельної ділянки 2321885500:10:002:0129 (а.с.23).

Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського господарства (п.16 договору).

Згідно пункту 31 договору орендар земельної ділянки зобов'язався приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому договором оренди землі.

Внаслідок змін в законодавстві, після укладення договору оренди змінився орендодавець земельної ділянки, яким стало Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

У зв'язку з наближенням терміну закінчення строку дії даного договору (договір зареєстровано у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр" ДЗК" 29.12.2010), та з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, позивач 23.11.2015 звернувся до відповідача з листом-повідомленням, в якому повідомив про свій намір скористатися своїм переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). До листа-повідомлення було надано, зокрема, проект додаткової угоди про поновлення (продовження договору оренди землі).

Листом-повідомленням від 09.12.2015 відповідач відмовив позивачу у поновленні (продовженні) договору оренди землі від 06.02.2009 та укладенні додаткової угоди до нього. В своєму листі відповідач послався на частину 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", статтю 96 Земельного кодексу України та вказав про те, що позивачем не було надано доказів належного виконання своїх обов'язків за умовами договору, у зв'язку з чим договір є припиненим 30.12.2015. В зазначеному листі відповідач також вимагав повернення земельної ділянки.

Не погодившись із вищевикладеними обставинами щодо непоновлення договору оренди землі, позивач звернувся до місцевого господарського суду із позовом про визнання договору оренди земельної ділянки від 06.02.2009 зареєстрований Гуляйпільским районним відділом Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК" у Державному реєстрі земель 29.12.2010 за № 041026900285 поновленим на тих саме умовах на строк п'ять років, посилаючись на статтю 33 Закону України "Про оренду землі".

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд зазначив, що позивач належним чином виконував всі обов'язки, зазначені у договорі та в статті 96 Земельного кодексу України, а відтак у нього виникло переважне право на продовження дії договору оренди землі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання поновленим договору оренди і визнання права користування земельною ділянкою, апеляційна інстанція вказала, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, листом від 09.12.2015 №32-8-0.4-7090/25-15 повідомило позивача про відмову у продовженні дії договору на новий строк, а відтак, оскільки у даному випадку мали місце заперечення орендодавця, то підстави для задоволення позову відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" відсутні.

Також, суд апеляційної інстанції вказав про те, що позивачем не було надано жодного доказу в підтвердження належного використання земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанцій не може погодитись з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Згідно частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у частині 1 статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

З вищевказаного вбачається, що законодавець в порядку вищевказаної статті перебачив можливість оскаржити відмову або наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач під час дії договору оренди землі належним чином виконував обов'язки, які слідують з його умов.

Так, позивачем відповідно до довідки Гуляйпільського відділення Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 10.11.2015 станом на 01.11.2015 по ТОВ "КП ЕФЕКТ" відсутня заборгованість з орендної плати за землю Полтавській сільській раді.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КП Ефект" умов договору оренди землі, що підтверджується вказаними документами, які є належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалось, Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області листом-повідомленням від 09.12.2015 відмовило позивачу у поновленні (продовженні) договору оренди землі від 06.02.2009 та укладенні додаткової угоди до нього, посилаючись на положення статті 96 Земельного кодексу України, та на неналежне виконання останнім умов договору.

В свою чергу, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що посилання відповідача на неналежне виконання обов'язків умов договору, ніякими доказами, окрім послання на статтю 96 Земельного кодексу України не підтверджено.

А відтак, доводи скаржника щодо належного виконання зобов'язань за договором апеляційним судом не було спростовано.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у частині 1 статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 Цивільного кодексу України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

Враховуючи все вищезазначене, колегія вважає, що доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі.

Згідно положень статей 49, 111 11 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають перерозподілу.

Керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Ефект" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі №908/6311/15 скасувати.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.2016 у даній справі залишити в силі.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39820689, вул. Українська, 50 м. Запоріжжя, 69095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Ефект" (код ЄДРПОУ 32002014, вул.Свердлова, 60, с.Полтавка, Гуляйпільський район, Запорізька область, 70240) судовий збір, сплачений при подачі касаційної скарги, в розмірі 1920,00 грн.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В.Корсак

В.Швець