Рішення

від 13.07.2017 по справі 910/9219/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017Справа №910/9219/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 100Шин

до Товариства з обмеженою відповідальністю Адвенчерз Лімітед

про стягнення 19624,46 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Гаврилов О.Р. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю 100Шин звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Адвенчерз Лімітед про стягнення заборгованості за Договором поставки №Л0Ш-212528 від 19.08.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов зазначеного договору, поставив відповідачеві товар, однак відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору отриманий товар оплатив лише частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 10000 грн.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість пеню в розмірі 5855,87 грн., 3% річних в сумі 609,59 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3159 грн. за порушення грошового зобов'язання.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 19624,46 грн.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9000 грн. пеню в розмірі 4898,34 грн., 3% річних в сумі 609,59 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3159 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що відповідачем в ході розгляду справи було сплачено основну заборгованість за договором на суму 1000 грн. у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути на свою користь заборгованість в загальному розмірі 17666,93 грн.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю 100Шин (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Адвенчерз Лімітед (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки №Л0Ш-212528, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставити покупцю товар за його замовленнями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на встановлених договором умовах (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, загальна сума договору буде визначена як загальна вартість товару, що вказана у підписаних сторонами видаткових накладних.

Згідно з п.2.1 Договору, поставка товару здійснюється постачальником згідно із замовленням покупця на умовах EXW (склад постачальника) (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

У відповідності до п.2.2 Договору, термін поставки товару становить 10 днів від дати отримання замовлення покупця.

Датою виконання постачальником обов'язків з поставки товару та передачі товаросупровідних документів є дата підписання видаткової накладної представником покупця (п.2.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що вартість товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видаткових накладних на момент постачання партії товару.

Відповідно до п.4.2 Договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар у термін 14 (чотирнадцять) днів від дати отримання товару та підписання представником покупця видаткової накладної.

Згідно з п.5.3 Договору, у разі несвоєчасної оплати покупець повинен сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення.

У відповідності до п.7.1 Договору, договір набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до їхнього повного виконання. Якщо за 14 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його розрив, даний договір вважається пролонгованим на термін в один рік на тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору поставив відповідачеві товар (автомобільні шини) на загальну суму 67380 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної №4135 від 22.08.2016 та рахунку №238513 від 19.08.2016.

Однак відповідач поставлений товар оплатив лише частково, зокрема на суму 57380 грн., в зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 10000 грн.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт існування заборгованості в розмірі 10000 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Позивач звертався до відповідача із Вимогою від 19.07.2017 в якій просив відповідача сплатити існуючу заборгованість в розмірі 10000 грн. та нараховані на вказану заборгованість три проценти річних, інфляційні втрати та пеню. Докази направлення зазначеної вимоги наявні в матеріалах справи. Проте відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 10000 грн. заборгованості за поставлений товар.

В той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що в ході розгляду справи відповідач частково погасив перед позивачем заборгованість за поставлений товар в сумі 1000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №415 від 23.06.2017, тобто фактично визнав факт порушення ним умов укладеного між сторонами договору, внаслідок чого позивач звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно з ч. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи факт погашення відповідачем частини основної заборгованості за договором в розмірі 1000 грн., провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 609,59 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3159 грн.

Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що позивачем при розрахунку вказаних сум заборгованості допущено арифметичну помилку, зокрема в частині визначення дати початку прострочення. Так, оскільки умовами п.4.2 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару у термін 14 днів з дня отримання товару. Відтак, оскільки видаткова накладна №4135 підписана 22.08.2016 то відповідно прострочення у відповідача розпочалося з 06.09.2016.

Провівши власний перерахунок заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 547,85 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3159 грн.

Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1363,54 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.3 Договору, у разі несвоєчасної оплати покупець повинен сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення.

Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем при розрахунку пені також допущено арифметичну помилку, зокрема в частині визначення дати початку прострочення.

Таким чином, провівши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 4259,15 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Адвенчерз Лімітед (03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 63; ідентифікаційний код 36060551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 100Шин (65031, м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, буд. 5; ідентифікаційний код 37873875) 9000 (дев'ять тисяч) грн. заборгованості, 547 (п'ятсот сорок сім) грн. 85 коп. 3% річних, 3159 (три тисячi сто п'ятдесят дев'ять) грн. інфляційних втрат, 4259 (чотири тисячi двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 15 коп. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 52 коп.

Провадження у справі в частині стягнення 1000 (одна тисяча) грн. основного боргу припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 17.07.2017

Суддя Я.В. Маринченко