ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2017Справа №910/6476/17
За позовом Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Сатурн
До Товариства з обмеженою відповідальністю Волкофф
Про стягнення 66 915,64 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Суньов Є.В.
Від відповідача: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство Сатурн (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Волкофф (далі - відповідач) про стягнення 66 915,64 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.17. порушено провадження у справі № 910/6476/17 та призначено її до розгляду на 18.05.17.
За результатами судового засідання 18.05.17. розгляд справи було відкладено на 08.06.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 08.06.17. позивачем було подано клопотання, яким деталізовано свої позовні вимоги та вказано, що позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 66 915,64 грн., з яких: 54 393,92 грн. основного боргу, 6003,69 грн. пені, 1448,52 грн. 3% річних, 5069,51 грн. інфляційних втрат. Крім того позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням вказаного клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.17. в порядку ст. 65 ГПК України зобов'язано позивача надати додаткові документи по справі, розгляд справи відкладено на 11.07.17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.17. продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.
03.07.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
Позивач в судовому засіданні 11.07.17. підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 11.07.17. втретє не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відомості про місцезнаходження відповідача підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/6476/17.
В судовому засіданні 11.07.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.06.15. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір № 1.131.ОУ.15 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Орендодавець передає Орендарю в тимчасове платне користування нежилі приміщення, які знаходяться на території підприємства Орендодавця за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса,2-д.
Актом приймання-передачі від 15.06.15., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, позивач передав відповідачу в орендне користування приміщення: блок № 2 на третьому поверсі, № 1-7 площею 144 кв.м.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 4.1 до 01.06.16. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору на жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, він вважається автоматично продовженим на один рік, якщо не буде інших домовленостей між сторонами (п. 4.3 Договору).
Судом встановлено, що жодна зі сторін не повідомляла іншу про припинення дії Договору, з огляду на що суд дійшов висновку, що Договір було пролонговано до 01.06.17.
За користування орендованими площами (приміщеннями), майном та обладнанням Орендар, щомісяця перераховує на рахунок Орендодавця орендні платежі шляхом та в терміни, передбачені цим Договором, та у розмірі згідно п.2.3.1 цього Договору або в розмірі, що обумовлений в наступних Протоколах погодження договірної ціни, які також являються невід'ємними частинами цього Договору, та Додаткової угоди №1 (Додаток № 3) до цього Договору. Сума орендних платежів визначається з урахуванням діючої в Україні ставки податку на додану вартість. Орендні платежі (для орендованих приміщень) визначаються в розрахунку на один квадратний метр орендованих приміщень, орендні платежі для обладнання (майна) - згідно протоколів погодження договірної ціни на оренду обладнання (майна). Загальний: розмір орендних платежів визначається виходячи з фактичного розміру наданих Орендарю приміщень та переданого в оренду обладнання (майна).
До складу орендних платежів відносяться: орендна плата; плата за утримання та обслуговування приміщень (в т.ч. приміщень загального користування) - платежі Орендаря для відшкодування витрат Орендодавця на утримання ту обслуговування орендованого майна, у тому числі відповідної частини комунальних та експлуатаційних витрат Орендодавця. Орендна плата за передані для використання площі та майно (в т.ч. обладнання) нараховується з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі та сплачуються незалежно від фактичного використання та результатів фінансово - господарської діяльності Орендаря. Оплата проводиться в два етапи: аванс за поточний місяць (в розмірі 75 % розміру орендних платежів, нарахованих за попередній місяць згідно п.п. 2.3.1 - 2.3.4 Договору) сплачується до 15-го числа поточного місяця згідно виставленого рахунку; розрахунок вартості наданих послуг та оренди, протокол договірної ціни та акт виконаних робіт на надані послуги надаються згідно п. 2.3.3 даного договору оренди; на підставі цих документів проводиться остаточний розрахунок між сторонами, остаточний розрахунок за попередній місяць проводиться одночасно зі сплатою авансу за поточний місяць. В перший місяць оренди Орендатором сплачується орендна плата за перший та останній місяці оренди, без сплати за послуги на утримання приміщень. Такий порядок дії якщо сторони додатково не визначать інше, або інше не встановлено діючим законодавством України або цим Договором та додатками до нього. На час підписання Договору розмір орендної плати включаючи ПДВ становить 58 грн. за 1 кв.м. Розрахунок розміру орендних платежів здійснюється в відповідності з порядком, визначеному в Додатковій угоді № 2 (Додаток № 4). Протокол погодження договірної ціни (для оренди приміщень, площ) містить відомості про загальний розмір орендної плати. З урахуванням умов цього договору та додатків до нього, протокол погодження договірної ціни підписується сторонами кожний календарний місяць протягом п'яти робочих днів наступного місяця. В зв'язку з тим, що ряд платежів носить змінний за кількісними характеристиками характер і якщо в протоколі не проводилась індексація ціни згідно умов договору, протокол договірної ціни діє тільки на вказаний місяць. Якщо в протоколі проводилась індексація ціни окремої послуги, ця проведена індексація діє і надалі (встановлена нова ціна).. При недосягненні сторонами до зазначеного часу погодження про розмір орендних платежів (в тому числі не підписання Протоколу погодження договірної ціни в даному місяці) та при відсутності відмови Орендодавця від Договору у порядку, встановленому п.2.7 Договору, суми орендних платежів в частині орендної плати відповідних періодів нараховуються шляхом множення розміру орендної плати, яка визначена в останньому за часом Протоколі погодження договірної ціни в якому індексувалась орендна плата (а якщо такого не було, то виходячи з розміру орендної плати, яка визначена в 2.3.1 цього Договору) на відповідний індекс інфляції. Розмір плати за утримання та обслуговування приміщень визначається Додатковою угодою № 1 (Додаток № 3 до цього Договору). Якщо сторони не підписують черговий Протокол погодження договірної ціни, плата за утримання та обслуговування об'єкту оренди визначається шляхом коригування сум, визначених в Додатковій угоді № 1, аналогічно положенням абзацу один цього пункту. Умови Протоколу погодження договірної ціни вважаються узгодженими, якщо Орендар не пред'являє обґрунтованих заперечень проти його підписання протягом п'яти робочих днів з дня отримання проекту відповідного Протоколу або дня, коли представник Орендаря повинен був його отримати. Сторони домовились, що у разі недосягнення порозуміння згідно договірної ціни в термін, що зазначено в п. 2.3, Орендар повинен сплатити суми, визначені в порядку, встановленому п.п.2.3.3, 2.3.4 Договору. (п.п. 2.1-2.5 Договору).
Сторонами погоджено шляхом підписання та скріплення печатками додаткову угоду № 1 (про сплату за утримання та обслуговування орендованих площ), додаткову угоду № 2 (про розрахунки між сторонами).
Крім того, між сторонами було підписано та скріплено протоколи погодження договірної ціни: № 624 від 30.04.16., № 450 від 31.03.16., № 297 від 29.02.16., № 37 від 31.01.16., № 1903 від 31.12.15., № 1655 від 30.11.15., № 1479 від 31.10.15.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з червня 2015 року по жовтень 2016 року в розмірі 54 393,92 грн.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.
За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За наданими до матеріалів справи доказами судом встановлено, що розмір належних до сплати платежів за Договором за період з червня 2015 року по жовтень 2016 року становить 173 784,59 грн.
У відповідності до наявних в матеріалах справи банківських виписок відповідачем було сплачено 122 520,70 грн.
Отже, судом встановлено, що за пред'явлений до стягнення період борг відповідача перед позивачем по сплаті передбачених Договором платежів становить 51 263,89 грн.
Позивачем пред'явлено до стягнення 54 393,92 грн. з підстав того, що частина здійснених за Договором платежів була зараховано позивачем в погашення нарахованої відповідачу пені.
Дійсно, за умовами п. 2.10 Договору якщо Орендар протягом місяця з дня належного оформлення акту підтвердження розрахунків не сплачує нараховану згідно п. 6.2 Договору пеню, Орендодавець має право погашення нарахованої пені з перших платежів, які надійдуть від Орендаря Орендодавцю, про що останній повідомляє Орендаря письмового або включає утриману та нараховану пеню до рахунку за поточний місяць.
Однак, обґрунтованих розрахунків, за якими позивач здійснював нарахування пені по Договору до матеріалів справи суду не подано, проплати відповідача здійснені з призначенням платежу за оренду , з огляду на що суд дійшов висновку про зарахування всіх здійснених відповідачем оплат в погашення основної заборгованості за Договором, а не в погашення пені, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів становить 51 263,89 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача 6003,69 грн. пені.
Відповідно до п. 6.2 Договору, невиконання або несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань, а також авансових платежів, які передбачені Договором, тягне зобов'язання Орендаря сплатити на користь Орендодавця пеню, яка нараховується в розмірі 0,2% суми несплачених авансових платежів та наявного боргу за кожний день прострочення платежу.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Від позивача судом було витребувано розрахунок пені із зазначенням періодів, за які він таку пеню нараховує, однак, Приватне акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство Сатурн надало лише розрахунок, в якому просто вказана сума пені по певним місяцям без зазначення періоду такого нарахування, з якого не вбачається, чи було позивачем враховано, зокрема здійснені відповідачем проплати.
З огляду на вказане, за неможливості встановити періоди, дати та суми для нарахування пені, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення 6003,69 грн. пені.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 1448,52 грн. 3% річних, 5069,51 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
При визначенні періодів для здійснення розрахунку інфляційних втрат судом враховано викладене в п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.
За перерахунком суду розмір 3% річних становить 530,90 грн., розмір інфляційних втрат становить 3471,83 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. 3% річних в розмірі 917,62 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1597,68 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн., суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.
На підтвердження надання адвокатських послуг, представником відповідача надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я адвоката Суньова Євгена Вікторовича, договір про надання правової допомоги від АБ-2401/1 від 24.01.17.
В підтвердження оплати послуг адвоката додано виписку по рахунку на суму 10 000,00 грн.
Згідно з п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
З огляду на викладене, враховуючи тривалість розгляду і складність справи, розумність витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд дійшов до висновку, що клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню в сумі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волкофф (04075, м. Київ, Пуща Водиця, 14-та лінія; ідентифікаційний код 38827243) на користь Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Сатурн (03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, б. 2-Б; ідентифікаційний код 14308747) 51 263 (п'ятдесят одну тисячу двісті шістдесят три) грн. 89 коп. основного боргу, 3 471 (три тисячі чотириста сімдесят одну) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 530 (п'ятсот тридцять) грн. 90 коп. 3% річних, 1 321 (одну тисячу триста двадцять одну) грн. 46 коп. судового збору, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.07.17.
Суддя Т.М. Ващенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.07.2017 |
Оприлюднено | 24.07.2017 |
Номер документу | 67849008 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ващенко Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні