Рішення

від 18.07.2017 по справі 917/728/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2017 Справа № 917/728/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Проперті", вул. Круглоуніверситетська, 2/1, оф.18, м. Київ 01024; адреса для листування: вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 64, м. Київ, 01004

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36000

про розірвання договору, виселення та стягнення боргу

Суддя Семчук О.С.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

18.07.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Проперті" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 01/03-16, виселення та стягнення боргу у розмірі 8 262,02 грн..

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, останній надіслав суду додаткові пояснення вх. № 8667 від 10.07.2017 р. та клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

У попередньому судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав викладених у позові.

Відповідач представництво у судове засідання втретє не забезпечив, вимог суду не виконав, про причини не повідомив. Останній відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (у судовому засіданні 06.07.2017 р.), оцінивши надані докази, суд, встановив :

01.03.2016. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ПРОПЕРТІ" (далі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 01/03-16 (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину нежилого приміщення (надалі - приміщення), загальною площею 8,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для здійснення господарської діяльності.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Орендар зобов'язується своєчасно вносити орендну плату, передбачену Розділом 3 даного Договору (п. 2.3.2 Договору);

- Орендар зобов'язується звільнити орендоване приміщення протягом трьох днів з дня розірвання Даного договору, передавши його по акту прийому-передачі Орендодавцю (п. 2.3.3 Договору);

- плата за оренду приміщення становить 2 200,00 (дві тисячі двісті грн, 00 коп.) без ПДВ за місяць та вноситься на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 05 числа кожного поточного місяця. Орендна плата сплачується з моменту підписання Акту приймання-передачі (п. 3.1 Договору);

- Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість експлуатаційних послуг, використаних Орендарем впродовж кожного місяця, протягом п'яти днів з моменту надання Орендодавцем рахунку (п. 3.2 Договору);

- даний Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 28.02.2017 р. (п. 5.1 Договору);

- дострокове припинення Договору можливе за рішенням суду у зв'язку з неодноразовим (чи грубим) порушенням стороною умов договору (ч. 2 п. 5.3 Договору).

За даними позивача в порядку п. 5.2 Договору, останній був продовжений до 28.02.2018 р..

Відповідно до акту від 01.03.2016 р. прийому-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду, нежитлове приміщення, загальною площею 8,6 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 (копія наявна у матеріалах справи). Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печаткою орендодавця.

В порушення умов Договору відповідач неодноразово порушував умови Договору, щодо проведення оплат орендних платежів.

За даними позивача, відповідач в порушення умов Договору за період з лютого по квітень 2017 року має заборгованість у розмірі 8 262,02 грн., в тому числі :

- 6 600,00 грн. заборгованість за оренду приміщення за період з лютого по квітень 2017 р. (включно);

- 1 662,02 грн. заборгованість по відшкодуванню вартості експлуатаційних послуг, за період з лютого по квітень 2017 р. (включно).

На виконання вимог Договору позивачем у період з лютого по квітень 2017 р. було пред'явлено відповідачу рахунки-фактури по відшкодуванню вартості експлуатаційних послуг, а саме : № СФ-0000025 від 03.02.2017 р. на суму 603,00 грн., № СФ-0000042 від 02.03.2017 р. на суму 742,02 грн. та № СФ-0000056 від 03.04.2017 р. на суму 571,00 грн..

Орендарем частково було здійснено відшкодування заборгованості на суму 251,00 грн..

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів та витрат по відшкодуванню вартості експлуатаційних послуг не виконав, заборгованість останнього складала 8 262,02 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 01/03-16, виселення та стягнення боргу у розмірі 8 262,02 грн..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним нежитловим приміщенням є відповідний договір оренди.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом).

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вже зазначалось у описовій частині рішення, у Договорі сторони узгодили, що останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 28.02.2017 року. Проте Договір було продовжено до 28.02.2018 року на підставі п.5.2 Договору.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною ч. 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати відповідних платежів виконував неналежним чином, заборгованість останнього перед позивачем на момент прийняття рішення складає 8 262,02 грн. за період з лютого по квітень 2017 р. (в т.ч. : 6 600,00 грн. орендна плата та 1 662,02 грн. та заборгованість по відшкодуванню вартості експлуатаційних послуг), що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 262,02 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору, передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

У п. 5.3 Договору сторони узгодили, що припинення Договору можливе за рішенням суду у зв'язку з неодноразовим (чи грубим) порушенням стороною умов договору.

Згідно з частиною 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Стаття 188 ГК України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п. 4 ст. 188 ГК України).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. № 3-74гс11).

Отже, з урахуванням частини другої ст. 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-пр/2002 приписи ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 р. у справі № 26гс12, що має враховуватися судами у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України та п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів понад 3 місяці.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги, щодо розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 01/03-16 від 01.03.2016 р. є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Із змісту п. 3.2.3 Договору вбачається, що Орендар зобов'язується звільнити орендоване приміщення протягом трьох днів з дня розірвання Даного договору, передавши його по акту прийому-передачі Орендодавцю.

Із припиненням дії Договору відповідач втрачає статус орендаря, тому існують підстави для виселення позивача із займаного ним приміщення та зобов'язання повернути (передати) таке приміщення на користь позивача.

За таких обставин, позовні вимоги щодо виселення відповідача із займаного нежилого приміщення є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів чи будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ПРОПЕРТІ" (вул. Круглоуніверситетська, 2/1, оф.18, м. Київ 01024, код ЄДРПОУ 36755544) суму боргу в розмірі 8 262,02 грн. та судові витрати у розмірі 4 800, 00 грн.

3. Розірвати Договір оренди нежитлового приміщення № 01/03-16 від 01 березня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ПРОПЕРТІ" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

4. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) із займаного нежилого приміщення, загальною площею 8,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.2017 р.

Суддя О.С.Семчук