Рішення

від 13.07.2017 по справі 910/9044/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017Справа №910/9044/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/9044/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДІДЖІТАЛ ДЕСІЖИНС ;

до товариства з обмеженою відповідальністю Анкл Лінк ;

про стягнення 39 112,14 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мостовенко Ю.В., довіреність б/н від 11.07.2017р.;

від відповідача: не з'явилися.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ДІДЖІТАЛ ДЕСІЖИНС (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Анкл Лінк (надалі - відповідач) про стягнення 39 112,14 грн. основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 37 636,01 грн., за прострочення оплати якої нараховані 1217,13 грн. інфляційних втрат та 259,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017р. порушено провадження у справі № 910/9044/17 та призначено її розгляд на 13.07.2017р.

Присутнім у судовому засіданні 13.07.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та надано письмові пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 08.06.2017р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 08.06.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 14.03.2016р. між позивачем, в якості виконавця, та відповідачем, в якості замовника, було укладено Договір № 85-1/б у формі додатків та актів, за якими позивач зобов'язався за завданням відповідача надати рекламні послуги шляхом розміщення рекламних матеріалів замовника на інформаційних ресурсах - на Інтернет-порталах, вказаних у відповідних додатках (далі - послуги), а замовник зобов'язався прийняти надані послуги та сплатити їх вартість на умовах, викладених у додатках.

01.11.2016р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 9, яким погоджено надання послуг з розміщення рекламних матеріалів клієнта відповідача на Інтернет сайті www.ubr.ua у листопаді 2016 року, загальна вартість яких є договірною та становить 15 811,34 грн., крім того ПДВ 3162,27 грн., загалом 18 973,61 грн. оплата послуг здійснюється відповідачем не пізніше 25.02.2017р. у сумі, вказаній в п.2 цього Додатку.

01.12.2016р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 10, яким погоджено надання послуг з розміщення рекламних матеріалів клієнта відповідача на Інтернет сайті www.ubr.ua у грудні 2016 року, загальна вартість яких є договірною та становить 15 552,00 грн., крім того ПДВ 3110,40 грн., загалом 18 662,40 грн. оплата послуг здійснюється відповідачем не пізніше 18.03.2017р. у сумі, вказаній в п.2 цього Додатку.

Так, на підставі усної домовленості між сторонами, позивач за актами надання послуг №1132 від 30.11.2016р. та № 1235 від 31.12.2016р., підписаними уповноваженими представниками позивача і відповідача та скріплені печатками сторін, копії яких залучені до матеріалів справи та оригінали були оглянуті в судовому засіданні, надав відповідачу послуги з розповсюдження реклами на загальну суму 37 636,01 грн. Однак, відповідач отримані послуг не оплатив.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги становить 37 636,01 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується актами надання послуг відповідачу. Відповідно до цього договору, позивач зобов'язався надати послуги, а відповідач, у свою чергу, прийняти їх та оплатити.

Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг за представленими актами надання послуг та не надано доказів оплати отриманих послуг, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 37 636,01 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 259,00 грн. та 1217,13 грн. - інфляційних втрат, що нарахованих за кожним актом окремо.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними,, та вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним, а вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 1181,45 грн., згідно з уточненим розрахунком суду.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Анкл Лінк (01030, м. Київ, вул. І. Франка, 20; код ЄДРПОУ 35948147) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДІДЖІТАЛ ДЕСІЖИНС (01001, м. Київ, пл. Спортивна, 1А; поштова адреса: 04052, м. Київ-52, вул. Мельникова, 46, а/с 32; код ЄДРПОУ 39020595) 37 636 грн. 01 коп. - боргу 259 грн. - 3% річних, 1181 грн. 45 коп. - інфляційних втрат та 1598 грн. 54 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.07.2017р.

Суддя А.І. Привалов