Рішення

від 17.07.2017 по справі 911/1872/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа № 911/1872/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Київське лісове господарство", Київська обл., с. Стоянка,

до Приватного виробничого підприємства фірми "Колорит", Київська обл., с. Велика Вільшанка,

про стягнення 10 905,84 гривень

за участю представників:

від позивача: Перемежко А.О. (довіреність №01-16 від 10.01.2017)

від відповідача: Ковриженко П.М. (керівник)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

19.06.2017 Державне підприємство "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство"/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного виробничого підприємства фірми Колорит (далі - ПрВП фірми Колорит /відповідач) про стягнення 9309,37 гривень основного боргу, 1280,04 гривень інфляційних втрат та 316,43 гривень 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2016 порушено провадження у справі №911/1872/17, розгляд справи призначено на 03.07.2017.

03.07.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли докази сплати суми основного боргу.

У судовому засіданні 03.07.2017 судом оголошено перерву до 17.07.2017.

Поряд з тим, відповідач у порядку, передбаченому 59 Господарського процесуального кодексу України, не надав відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

25.01.2016 між ДП "Київське лісове господарство" (далі-продавець) та ПрВП фірми Колорит (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу №43 (далі-договір), відповідно до якого, з урахуванням внесених додатковими угодами №1 від 16.03.2016 та №2 від 11.04.2016 змін, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався прийняти та оплатити лісопродукцію. Загальна сума договору погоджена сторонами в розмірі 129240,00 гривень.

Відповідно до наданих позивачем документів вбачається, що за період з 25.01.2016 по 31.12.2016 ДП "Київське лісове господарство" здійснило продаж ПрВП фірми Колорит лісопродукції на загальну суму 146836,34 гривень. У підтвердження зазначеного надано товарно-транспортні накладні №801156, №801157 від 26.04.2016 та №801158 від 27.04.2016 та довідку за підписом т.в.о. директора ДП Київське лісове господарство Содолінського Р.В. та головного бухгалтера Козловець Н.В.

З вищезазначених документів слідує, що позивачем здійснено позадоговірний продаж лісопродукції понад встановлений договором розмір - на суму 17596,34 гривень, що сторонами не заперечувалось.

Водночас, позивач зазначив, що відповідачем вартість отриманої продукції сплачено частково в розмірі 137526,97 гривень, на підтвердження зазначеного позивачем надано суду банківські виписки та довідку за підписом т.в.о. директора ДП Київське лісове господарство Содолінського Р.В. та головного бухгалтера Козловець Н.В.

Таким чином, станом на дату звернення позивачем до суду, належна до сплати за реалізовану позивачем продукцію згідно товарно-транспортних накладних, зокрема, №801156, №801157 від 26.04.2016 та №801158 від 27.04.2016 сума була визначена в розмірі 9309,37 гривень.

Водночас, відповідно до наданої відповідачем квитанції №0.0.796770860.1 від 30.06.2017 на суму 9309,37 гривень, ПрВП фірми Колорит погашено основний борг у повному обсязі.

Оскільки відповідачам не надано суду ані відзиву на позовну заяву у розумінні ст. 59 ГПК України, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статей 173, 181, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативних приписів, вчинення сторонами дій, пов'язаних із передачею однією особою іншій у власність товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреність), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин купівлі-продажу, незалежно від підстави виникнення у продавця (постачальника) обов'язку по передачі товару: будь-то - виконання умов двосторонньо підписаного договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем, як покупцем, товарно-транспортних накладних, що є первинними обліковими документами та фіксують найменування, кількість, ціну товару, тобто містить всі істотні умови договору, свідчить про виникнення договірних відносини та відповідно майново-господарських зобов'язань між сторонами.

Відповідно до приписів ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, підписання відповідачем товарно-транспортних накладних, зокрема, №801156, №801157 від 26.04.2016 та №801158 від 27.04.2016, без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості проданого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для ПрВП фірми Колорит обов'язок оплатити вартість товару у повному обсязі, у порядку ст. 692 ЦК України, з моменту прийняття такого товару, тобто не пізніше 26.04.2016 та 27.04.2017 відповідно.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Поряд з тим, пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

До того ж, у відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, оскільки основний борг у розмірі 9309,37 гривень відповідачем сплачено після порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 9309,37 гривень основного боргу з підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір у зазначеній частині припинив існування в процесі розгляду справи.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати реалізованої лісопродукції, позивач просить стягнути з ПрВП фірми Колорит 1280,04 гривень інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.04.2016 по 14.06.2017 року на 9309,37 гривень, а також 316,43 гривень 3% річних, нарахованих за періоди:

- з 26.04.2016 по 14.06.2017 на 1417,01 гривень;

- з 26.04.2016 по 14.06.2017 на 3946,18 гривень;

- з 27.04.2016 по 14.06.2017 на 3946,18 гривень.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує зі змісту позовних вимог, позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість згідно товарно-транспортних накладних №801156, №801157 від 26.04.2016 та №801158 від 27.04.2016.

З огляду наведеного, беручи до уваги безпідставне включення до періодів розрахунку інфляційних втрат та 3% річних днів, коли відповідач не вважався таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення:

- інфляційних втрат за періоди:

з 27.04.2016 по 27.04.2016 на 5360,19 гривень заборгованості за товарно-транспортною накладною №801157 від 26.04.2016 та частково за товарно-транспортною накладною №801156 від 26.04.2016;

з 28.04.2016 по 14.06.2017 на 3946,18 гривень заборгованості за товарно-транспортною накладною №801158 від 27.04.2016;

- 3% річних за періоди:

з 27.04.2016 по 14.06.2017 на 1417,01 гривень заборгованості за товарно-транспортною накладною №801156 від 26.04.2016 ;

з 27.04.2016 по 14.06.2017 на 3946,18 гривень заборгованості за товарно-транспортною накладною №801157 від 26.04.2016;

з 28.04.2016 по 14.06.2017 на 3946,18 гривень заборгованості за товарно-транспортною накладною №801158 від 27.04.2016.

З огляду вищенаведеного, оскільки арифметично вірний розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням вимог закону та умов договору, становить 538,21 гривень та 315,93 гривень, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1280,04 гривень інфляційних втрат та 316,43 гривень 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 538,21 гривень та 315,93 гривень відповідно.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 181, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №911/1872/17 в частині вимог Державного підприємства "Київське лісове господарство" про стягнення з Приватного виробничого підприємства фірми "Колорит" 9309,37 гривень основного боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного виробничого підприємства фірми "Колорит" (08671, Київська обл., Васильківський район, с. Велика Вільшанка, ідентифікаційний код 20610189) на користь Державного підприємства "Київське лісове господарство" (08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15, ідентифікаційний код 00991373):

- 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн 21 коп. інфляційних втрат,

- 315 (триста п'ятнадцять) грн 93 коп. 3% річних,

- 1491 (одну тисячу чотириста дев'яносто одну) грн. 09 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.07.2017

Суддя В.А. Ярема