Ухвала

від 14.07.2017 по справі 757/27660/17-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27660/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим із прокурором, про арешт майна, в обґрунтування якого зазначив наступне.

В провадженні Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000117 від 27.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Кримінальне провадження № 32016100060000117 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі матеріалів працівників ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та аналітичного дослідження від 14.09.2016, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за попередньою змовою з підконтрольними їм особами, в тому числі з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_8 , здійснюючи незаконну діяльність з надання послуг по конвертації грошових коштів формуванню незаконного податкового кредиту та валових витрат, сприяли службовим особам ТОВ "МОНОЛІТ ІНВЕСТ ЛТД" (код ЄДРПОУ 40041644), в ухиленні від сплати податків, які шляхом відображення в податковій звітності недійсних операцій з ТОВ "Укр Пром Інвест" (40099642) за період з 04.2016 по У.2016, в порушення вимог п.44.1 ст. 44, п.198.1 та п.198.6 ст. 198 ПКУ, занизили податкове зобов`язання з ПДВ на суму 3 901 178,49 грн, використовуючи реквізити підконтрольних підприємств.

В ході досудового розслідування встановлено, що з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на ухилення від податків підприємствами реального сектору економіки, шляхом безпідставного формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість,невстановленими досудовим слідством особами отримані свідоцтва платника ПДВ ТОВ «АМЕЛИ ГРУПП» ( код 40634722), ТОВ «МАРИ ГРУПП» ( код 40726192), ТОВ «ТЕКСТОН КОМПАНІ» ( код 40627474), ТОВ «ЮВЕЛІН» ( код 40616187).

Невстановлені особи, які фактично контролюють діяльність ТОВ «АМЕЛИ ГРУПП» ( код 40634722), ТОВ «МАРИ ГРУПП» ( код 40726192), ТОВ «ТЕКСТОН КОМПАНІ» ( код 40627474), ТОВ «ЮВЕЛІН» ( код 40616187), можуть вчинити дії по державній перереєстрації зазначених товариств на іншу особу - номінального директора, яка не має наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, а буде використана виключно з метою використання вищевказаних лімітів з метою надання неправомірної податкової вигоди реально діючого сектору економіки.

Досудовим розслідуванням встановлено, що частки статутних фондів зазначених суб`єктів фінансово-господарської діяльності, сформовані за рахунок наступних статутних капіталів:

- ОСОБА_12 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у вигляді частки статутного фонду ТОВ «АМЕЛИ ГРУПП» (код 40634722), що становить 10 гривень;

- ОСОБА_13 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), у вигляді частки статутного фонду ТОВ «АМЕЛИ ГРУПП» (код 40634722), що становить 990 гривень;

- ОСОБА_13 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), у вигляді частки статутного фонду ТОВ «МАРИ ГРУПП» (код 40726192), що становить 1000 гривень;

- ОСОБА_14 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), у вигляді частки статутного фонду ТОВ «ТЕКСТОН КОМПАНІ», що становить 50 гривень;

- ОСОБА_15 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), у вигляді частки статутного фонду ТОВ «ТЕКСТОН КОМПАНІ», що становить 50 гривень;

Враховуючи, що у слідства є підстави вважати, що ТОВ «АМЕЛИ ГРУПП» ( код 40634722), ТОВ «МАРИ ГРУПП» ( код 40726192), ТОВ «ТЕКСТОН КОМПАНІ» ( код 40627474), ТОВ «ЮВЕЛІН» ( код 40616187) створені з метою здійснення протиправної діяльності, що виразилась у прикритті незаконної діяльності та наданні вимоги третім особам у вигляді несплати податків, орган досудового розслідування просить накласти арешт на корпоративні права вищевказаних фізичних осіб в зазначених товариствах, стверджуючи, що вони відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим визнанні в кримінальному провадженні речовими доказами.

Слідчий, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився, що у відповідності до вимог ст. 172 КПК України не перешкоджає вирішенню клопотання про арешт майна.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону № 1019-VIII від 18.02.2016 (далі КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 170 КПК України).

Отже, положеннями КПК України фактично передбачені два самостійні інститути забезпечення заходів кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, а саме накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ст. 170 КПК України), а також накладення арешту на речі, майно та документи, які мають режим тимчасово вилученого майна та/або з метою збереження речових доказів (ч. 5 ст. 171, ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України).

Органом досудового розслідування за погодженням з прокурором у вищевказаному клопотанні ініційовано питання про арешт майна як такого, що відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Між тим, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину ( п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання не встановлено достатніх та допустимих в розумінні ст. 86 КПК України доказів, які б свідчили про те, що корпоративні права вищевказаних суб`єктів господарювання, на які слідчий просить накласти арешт, є предметом чи об`єктом кримінального правопорушення або містять відомості, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні № 32016100060000117.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Зважаючи на викладене, органом досудового розслідування не доведено та при розгляді клопотання не встановлено достатніх доказів для безспірного висновку про наявність підстав, які б виправдовували доцільність накладення арешту на корпоративні права ТОВ «АМЕЛИ ГРУПП» ( код 40634722), ТОВ «МАРИ ГРУПП» ( код 40726192), ТОВ «ТЕКСТОН КОМПАНІ» ( код 40627474), ТОВ «ЮВЕЛІН» ( код 40616187),у зв`язку з чим слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 167, 170, 172,173 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1