Постанова

від 20.07.2017 по справі 803/909/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року Справа № 803/909/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Масюк Г.С.,

за участю представників позивача Ярошика Т.В., Мазурика Р.О.

представника відповідача Коноваленко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за поданням Головного управління ДФС у Волинській області до Приватного підприємства Багіра про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2017 року о 17 год. 35 хв. Головне управління ДФС у Волинській області (надалі - ГУ ДФС у Волинській області, заявник) звернулося з поданням до Приватного підприємства Багіра (надалі - ПП Багіра , відповідач, підприємство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням ГУ ДФС від 17 липня 2017 року.

Позивач обґрунтовує подання тим, що при проведенні фактичної перевірки відповідача встановлено відсутність зареєстрованого у встановленому законодавством порядку реєстратора розрахункових операцій за вказаною адресою.

17 липня 2017 року заступником начальника ГУ ДФС у Волинській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ПП Багіра на підставі підпункту 94.2.4 пункту 94.2 статті 94 ПК України у зв'язку із відсутністю реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством.

У зв'язку із наведеним ГУ ДФС просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.

Представники позивача в судовому засіданні подання підтримали повністю, та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні з приводу заявлених вимог заперечила.

Відповідно до частини восьмої статті 183-3 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що подання є не обґрунтованим та таким що не підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2017 року на підставі п.п.20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України начальником ГУ ДФС прийнято наказ №1745 про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства Багіра з 13 липня 2017 року протягом 10 днів, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також з метою здійснення контролю за дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрації, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), а також видано направлення на перевірку від 11 липня 2017 року №№ 001562, 001563, 001564 та 001565.

13 липня 2017 року на підставі вищевказаного наказу та направлень працівниками ГУ ДФС у Волинській області була здійснена фактична перевірка ПП Багіра , а саме: господарської одиниці - Пункту прийому платежів за адресою місто Луцьк, вулиця Єршова 6.

В ході фактичної перевірки відповідача встановлено - надання послуг, а саме за стоянку автомобіля за адресою місто Луцьк, вул. Єршова 6, охоронцем ПП Багіра ОСОБА_4 отримано готівкові кошти в сумі 50,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа. Також, в ході перевірки встановлено, що послуги з охорони надавали три особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 якими не пред'явлено трудові договори чи накази про прийняття на роботу. Дані фактичні обставини підтверджуються актом (довідкою) фактичної перевірки №000990 від 13 липня 2017 року, який підписаний охоронцем ОСОБА_4 та бухгалтером ОСОБА_7 без зауважень.

Як слідує з пояснень охоронця ПП Багіра ОСОБА_4 від 13 липня 2017 року при наданні послуги отримав готівкові кошти за стоянку в сумі 50,00 грн., касовий апарат не був використаний, так як кошти мав занести в касу Підприємства. На місці проведення розрахунків було 100,00 грн., з них 50,00 грн. про які зазначив вище. Ім'я касира та його прізвище не знає. Трудовий договір або договір цивільно-правового характеру не підписував. Кількість автомобілів на стоянці не може сказати обілечування проводить касир.

Також, із пояснень бухгалтера ПП Багіра ОСОБА_7 від 13 липня 2017 року слідує, що відповідач здійснює охоронну діяльність на об'єкті по вулиці Єршова 6 місто Луцьк згідно угоди №5/17 від 01 лютого 2017 року (а.с.37-38). Крім того, зазначила, що брати кошти з заїзджаючих автомобілів не мають права охоронці.

17 липня 2017 року заступником начальника ГУ ДФС у Волинській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ПП Багіра , код ЄДРПОУ 32501533, що перебуває (розміщене, зберігається): м. Луцьк, вул. Холмська 4 (юридична адреса), м. Луцьк вул. Єршова 6 (фактичне місце здійснення діяльності) на підставі підпункту 94.2.4 пункту 94.2 статті 94 ПК у зв'язку із відсутністю реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у встановленому законодавством порядку за вказаною адресою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зокрема, відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби:

- копії наказу про проведення перевірки:

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Будь-яка відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством (п.94.2.4 ст.94 ПК України).

Згідно з п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Відповідно до п.94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Таким чином, за наявності обставини, визначеної п.п.94.2.4 п.94.2 ст.94 ПК України, може бути накладений арешт на майно платника податків (п.94.4 ст.94 ПК України) за рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) (п.94.10 ст.94 ПК України).

При цьому, обґрунтованість рішення керівника контролюючого органу (його заступника) про накладення арешту на майно платника податків має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Суд акцентує увагу на тому, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки відсутність таких реєстраторів може вказувати на його бажання ухилятись від сплати податків та зборів, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Як свідчать матеріали справи, посадові особи ГУ ДФС у Волинській області за наявності наказу на проведення перевірки та направлень на перевірку, були допущені до проведення фактичної перевірки ПП Багіра .

В судовому засіданні представник відповідача - бухгалтер ПП Багіра , пояснила суду, що підприємство надає послуги тільки з охорони території за адресою місто Луцьк вулиця Єршова 6, що підтверджується договором №5/17 від 01 лютого 2017, укладеного між відповідачем та Обслуговуючим кооперативом Гаражний кооператив Сигма, та не здійснює господарську діяльність на даній території та не проводить розрахункові операції. В штаті підприємства відсутня посада касира та не має каси.

Як слідує із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19 квітня 2017 року за №1002829822 основним видом діяльності ПП Багіра є 80.10 - Діяльність приватних охоронних служб (а.с.16-17).

Також, представник відповідача не заперечила сам факт отримання охоронцем грошових коштів, однак суду пояснила, що 13 липня 2017 року охоронець ОСОБА_4 отримав від працівників податкового органу грошові кошти в сумі 50,00 грн. для власних цілей, що підтверджується наданим ним письмовим поясненням (а.с.41), за що в подальшому, на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, та попереджено, що у випадку подальшого порушення трудової дисципліни буде звільнений з роботи, що підтверджується наказом №05/17 від 14 липня 2017 року (а.с.40).

Суд не бере до уваги, додані представником позивача в судовому засіданні, письмові пояснення від 20 липня 2017 року надані громадянами ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, (а.с.49-51), оскільки перевірка проводилась 13 липня 2017 року та у додатках до акту, перевірки дані пояснення не зазначені. Крім того, з даних пояснень слідує, що усі вищевказані громадяни під час заїзду на територію авто-ринку сплачували при в'їзді на авто ринок 50,00 грн. особі жіночої статті, хоча як зазначила представник відповідача в судовому засіданні, особи жіночої статті на ПП Багіра окрім бухгалтера та директора не працюють.

Жодних доказів того, що ПП Багіра має на авто ринку таку господарську одиницю, як - Пункт прийому платежів та здійснює господарську діяльність з наданням послуг по стоянці автомобілів без застосування РРО та без видачі розрахункового документа суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, обставини, що свідчать про законність вимог ревізорів-інспекторів Головного управління ДФС у Волинській області представниками позивача недоведені та факт відсутності реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у встановленому законодавством порядку за вказаною адресою у ПП Багіра не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

У свою чергу, відповідачем надано суду докази на підтвердження яких ПП Багіра займається лише охоронною діяльністю.

Відтак, з наведених вище підстав суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 17 липня 2017 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Приватного підприємства Багіра є необґрунтованим, у суду відсутні правові підстави підтверджувати обґрунтованість зазначеного рішення, у зв'язку із чим у задоволенні подання необхідно відмовити.

Керуючись статтями 2,11,68-72,158,160,163,183-3 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання Головного управління ДФС у Волинській області до Приватного підприємства Багіра про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням ГУ ДФС від 17 липня 2017 року відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено до 21 липня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський