Постанова

від 24.07.2017 по справі 826/4314/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 24 липня 2017 року                      № 826/4314/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Меблі» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Меблі» (далі – позивач, ТОВ «Ліга-Меблі») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило: скасувати податкову вимогу від 22.09.2015 №4671-23 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Ліга-Меблі» за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010111 за основним платежем у розмірі 391  891,15 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення від 22.09.2015 №4671-23 про опис майна ТОВ «Ліга-Меблі» у податкову заставу, винесене ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкова вимога та рішення є протиправними, винесені в порушення норм матеріального права та підлягають скасуванню. Зокрема, позивач зазначив про те, що ним оскаржено податкову вимогу в адміністративному порядку, в тому числі, подано скаргу до ДФС України. На момент звернення до суду відповідного рішення про результати розгляду вказаної скарги до позивача від ДФС України не надходило. На підставі статті 56 Податкового Кодексу України позивач вважає, що його скарга є задоволеною, а відтак визначені такою вимогою податкові зобов'язання не мають статусу узгоджених та граничний строк сплати не настав. Також, позивач стверджує, що оскільки у позивача відсутні узгоджені податкові зобов'язання, рішення про опис майна у податкову заставу винесено відповідачем безпідставно та має бути скасованим. Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив про те, що згідно інтегрованої картки платника сума податкового боргу позивача з податку на додану вартість є узгодженою, тому оскаржувані рішення відповідачем прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а податковий борг не сплачений, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Виходячи з положень частини 4 статті 122 КАС України, за згодою сторін судом ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні. Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. ТОВ «Ліга-Меблі» зареєстроване як юридична особа 25.07.2013, код ЄДРПОУ 38811814, та взято на облік як платника податків у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. Позивачем надіслано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 19.08.2015 уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року у зв'язку з самостійно виявленням помилок. Разом з уточнюючим розрахунком подано Додаток №2, подача якого згідно даних задекларованих в уточнюючому розрахунку була необов'язковою. Також, при поданні цього Додатку №2 до уточнюючого розрахунку за лютий 2015 року в таблиці 1 графі 4 були продубльовані раніше задекларовані суми, в тому числі задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних податкових періодах в загальній сумі 391  969,00 грн. Уточнюючий розрахунок та уточнюючий Додаток №2 прийнято Державною фіскальною службою України 19.08.2015, що підтверджується квитанцією про прийняття №9174454264. У зв'язку з наявністю в інтегрованих картках платника податків самостійно задекларованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 391  969,00 грн. та не сплаченого підприємством у встановлені строки, відповідачем сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу від 22.09.2015 №4671-23. Згідно податкової вимоги, сума податкового боргу ТОВ «Ліга-Меблі» становить 391  969,00 грн. Не погоджуючись з податковою вимогою від 22.09.2015 №4671-23, позивач подав скаргу від 19.10.2015 №15/10/19/1 до Головного управління ДФС у м. Києві. Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 04.11.2015 №16712/10/26-15-23-01-17 залишено податкову вимогу без змін, а скаргу позивача від 19.10.2015 №15/10/19/1 – без задоволення. В подальшому, позивачем подано скаргу на вказані рішення від 17.11.2015 №15/11/17 до Державної фіскальної служби України. Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 04.12.2015 №26050/6/99-99-23-05-15 про продовження терміну розгляду повторної скарги по 16.01.2016 включно. Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.01.2016 №788/6/99-99-23-05-15 залишено податкову вимогу від 22.09.2015 №4671-23 без змін, а скаргу позивача від 17.11.2015 №15/11/17 – без задоволення. Позивач в позовній заяві зазначив про те, що станом на момент звернення з даним позовом до суду жодного рішення від ДФС України не отримував, тому в порядку, передбаченому пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, скарга позивача вважається повністю задоволеною на його користь з дня, наступного за останнім днем визначених цієї статтею строків, а податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу мають бути скасовані. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі – Податковий кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем винесено податкову вимогу від 22.09.2015 №4671-23 про сплату податкового боргу у розмірі 391  891,15 грн., який виник на підставі некоректного відображення в базі електронного декларування, а саме в інтегрованій картці платника податків підприємства даних Додатка №2 до уточнюючого розрахунку за лютий 2015 року. З позовної заяви вбачається, що позивач, як на підставу для скасування вказаної податкової вимоги, посилається на недотримання Державною фіскальною службою України строків розгляду повторної скарги, передбачених пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, і неприйняття відповідного рішення, наслідком чого є задоволення скарги платника податків та відсутність узгодженого податкового зобов'язання, граничний строк сплати якого настав. Так, як передбачено статтю 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2). Згідно пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (пункт 56.3). Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. ТОВ «Ліга-Меблі» надіслано скаргу 19.10.2015 до Головного управління ДФС у м. Києві, яке своїм рішенням від 04.11.2015 №16712/10/26-15-23-01-17 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувану податкову вимогу - без змін. Згідно з пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня. 17 листопада 2015 року позивачем надіслано на адресу Державної фіскальної служби України скаргу на оскаржувану податкову вимогу 22.09.2015 №4671-23, яка отримана нею 17.11.2015 вх. № 33163/6, що підтверджується відтиском штампу на скарзі. Відповідно до пункту 56.8 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Водночас, згідно з пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. Отже, приписи чинного податкового законодавства встановлюють можливість задоволення скарги платника податків за умови ненадіслання податковим органом вмотивованого рішення на скаргу протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника. Як свідчать матеріали справи, Державною фіскальною службою України згідно рішення від 04.12.2015 №26050/6/99-99-23-05-15 продовжено термін розгляду повторної скарги позивача до 16.01.2016 включно, про що повідомлено позивача. Водночас, 16.01.2016 Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги № 788/6/99-99-23-05-15, тобто з дотриманням строків, встановлених статтею 56 Податкового кодексу України, яким за результатами розгляду поданих документів залишено без змін оскаржувану податкову вимогу. Вказане рішення надіслано позивачу засобами поштового зв'язку 27.01.2016, тобто в межах 20-денного строку, передбаченого статтею 56 Податкового кодексу України, про що свідчить копія конверта в матеріалах справи. Позивач, в свою чергу, стверджує, що ним вказане рішення не отримувалось, лише отримано 01.02.2016, як зазначив позивач, ксерокопію листа від ДФС України від 16.01.2016 за №788/6/99-99-23-05-15 (Рішення про результати розгляду скарги) з нанесенням кульковою ручкою вихідного № « 788». Проте суд критично ставиться до викладених тверджень позивача, які є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки як встановлено судом, повторна скарга позивача від 17.11.2015 №15/11/17 Державною фіскальною службою України була розглянута по суті і у її задоволенні відмовлено, а тому твердження представника позивача про те, що ДФС України не прийнято у встановлені строки рішення, що в силу пункту 56.9 статті 59 Податкового кодексу України є фактом, що встановлює повне задоволення скарги, а податкову вимогу - незаконною та її скасування, не відповідає дійсності. Крім того, матеріалами справи підтверджено отримання позивачем рішення ДФС України від 16.01.2016 № 788/6/99-99-23-05-15. Враховуючи встановлені обставини, оцінюючи надані позивачем та відповідачем докази, беручи до уваги те, що в інтегрованій картці платника податків обліковується податковий борг в сумі 391  891,15 грн., суд приходить до переконливого висновку що оскаржена податкова вимога від 22.09.2015 №4671-23 сформована та направлена контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, а також відповідає іншим критеріям правомірності, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не вбачається. Крім того, враховуючи, що позивачем на момент судового розгляду справи не надано суду доказів щодо відсутності у ТОВ «Ліга-Меблі» податкового боргу, суд дійшов висновку, що до позивача можуть бути застосовані заходи з погашення податкового боргу, зокрема у вигляді виникнення права податкової застави. Таким чином, рішення про опис майна у податкову заставу від 22.09.2015 №4671-23 винесене правомірно, що свідчить про безпідставність позовних вимог у даній частині. Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, згідно статті 94 КАС України судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають. Керуючись ст.ст. 69-71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В: В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                І.А. Качур