Постанова

від 24.07.2017 по справі 826/14968/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 24 липня 2017 року                                       №826/14968/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Топгард Україна» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Топгард Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 №10526552209. Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 30.12.2014 №1322/26-55-22-09/37881713, прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 №10526552209. Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 30.12.2014 №1322/26-55-22-09/37881713 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 04.02.2015 №10526552209. Адміністративну справу №826/14968/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Топгард Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль медіа», товариством з обмеженою відповідальністю «Ді-некс», товариством з обмеженою відповідальністю «Тенза трейд юніон» за серпень 2014 року. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Топгард Україна»  пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 153   500,00 грн. За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 30.12.2014 №1322/26-55-22-09/37881713 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 №10526552209, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 191   875,00 грн. у тому числі: 153   500,00 грн. - основний платіж, 38   375,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. Товариство з обмеженою відповідальністю «Топгард Україна» не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30.12.2014 №1322/26-55-22-09/37881713 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Топгард Україна» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль медіа» за договором від 03.03.2014 №54/03; товариством з обмеженою відповідальністю «Ді-некс» за договором від 03.03.2014 №24/03; товариством з обмеженою відповідальністю «Тенза трейд юніон» за договором від 01.06.2014 №18/06. З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Топгард Україна» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тенза трейд юніон» (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 01.06.2014 №18/06, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати юридичні послуги замовнику на підставах, порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін. На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 01.06.2014 №18/06, протоколу погодження вартості юридичних послуг, акта надання послуг, податкової накладної. Суд ознайомившись з актом надання послуг встановив, що за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 товариство з обмеженою відповідальністю «Тенза трейд юніон» надало послуг позивачу на 205   000,00 грн. Так, в акті відображено перелік послуг без конкретизації їхньої вартості. Також, позивачем не надано доказів виконання замовлених послуг у контрагента, зокрема проектів договорів, доказів проведення семінарів, тощо та не обґрунтовано економічної доцільності укладення з товариством з обмеженою відповідальністю «Тенза трейд юніон» договору про надання юридичних послуг від 01.06.2014 №18/06 на суму 205   000,00 грн. Окрім того, суд наголошує, що позивачем не надано доказів необхідності замовлення у  товариства з обмеженою відповідальністю «Тенза трейд юніон» виконання юридичних послуг. Тобто, позивачем не надано доказів відсутності в штаті працівників посади юриста. Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Топгард Україна» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ді-некс» (виконавець) укладено договір про надання консультування з питань комерційної діяльності та управління від 03.03.2014 №24/03, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов договору, консультацію (усну/письмову) з питань комерційної діяльності та управління у вигляді модулю (корпоративного семінару-тренінгу та/або індивідуального письмового консультування). На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 03.03.2014 №24/03, додатку №1, акта прийому консультування, податкової накладної. Суд ознайомившись з актом надання послуг встановив, що за період серпень 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ді-некс» надало послуг позивачу на 266 000,00 грн. Так, в акті відображено перелік послуг без конкретизації їхньої вартості. Окрім того, позивачем не надано жодного доказу результатів отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Ді-некс» послуг та не обґрунтовано економічної доцільності укладення з даним контрагентом договору про надання консультування з питань комерційної діяльності та управління від 03.03.2014 №24/03 на суму 266   000,00 грн. Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Топгард Україна» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль медіа» (виконавець) укладено договір про надання послуг консультування з питань підбору та перевірки персоналу від 03.03.2014 №54/03, відповідно до якого замовник  доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання про надання консультацій з питань пошуку, підбору, перевірки персоналу згідно з технічними завданнями на пошук в подальшому заявкою. Заявка є невід'ємною частиною договору та проведення консультацій з питань комерційної діяльності. На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 03.03.2014 №54/03, заявки по підбору персоналу, протоколу узгодження вартості послуг, плану перевірки персоналу, акта про надання анкет та результатів перевірки, акту про надання послуг, податкової накладної. Суд ознайомившись з актом надання послуг встановив, що за період серпень 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль медіа» надало послуг позивачу на 450 000,00 грн. Окрім того, необхідно наголосити, що позивачем не обґрунтовано економічної доцільності укладення з даним контрагентом договору про надання послуг консультування з питань підбору та перевірки персоналу від 03.03.2014 №54/03 на суму 450 000,00 грн., оскільки матеріали справи не містять результати виконання такого договору, зокрема, трудових контрактів, укладених з відібраним персоналом. У свою чергу, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Топгард Україна» та його контрагентами,  вказала на недостатню кількість трудових ресурсів у контрагентів позивача та відсутність реальності господарських операцій із названими контрагентами. Таким чином, під час розгляду справи позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій. Відповідно до наявних в матеріалах доказів, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій. Суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати контрагенту вартості товару з податком на додану вартість. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613. Отже, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, які б посвідчували фактичне здійснення придбання товару позивачем у контрагента. Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному. Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 1827,00 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2010,50 грн. (3  837,50 грн. – 1827,00 грн.). Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, П О С Т А Н О В И В: Відмовити в задоволені позову. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Топгард Україна» (код ЄДРПОУ 37881713) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 2010 (дві тисячі десять) грн. 50 коп.            Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                        Літвінова А.В.