Ухвала

від 17.07.2017 по справі 613/966/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до селянського (фермерського) господарства Промінь , треті особи: сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_5, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою її представником - ОСОБА_6, на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 5 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 8 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 30 липня 1999 року належить земельна ділянка площею 4,3 га, , що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. 17 січня 2006 року вона видала довіреність на ім'я ОСОБА_5 , якою уповноважила останнього на вчинення дій відносно зазначеної земельної ділянки в усіх організаціях, у тому числі на укладення дозволених законом угод по управлінню та розпорядженню нею.

У червні 2016 року вона дізналась про існування договору оренди належної їй земельної ділянки, укладеного 29 січня 2015 року між нею та селянським (фермерським) господарством Промінь , після чого 16 листопада 2016 року вона скасувала довіреність. Даний договір, як і акти приймання-передачі та визначення меж в натурі вона не підписувала, тому вважала, що цей договір є недійсним у зв'язку з відсутністю її внутрішньої волі і волевиявлення на його укладення.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд визнати договір оренди земельної ділянки від 29 січня 2015 року недійсним, зобов'язати відповідача повернути належну їй земельну ділянку та стягнути з нього судові витрати.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 5 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 лютого 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 237-239 ЦК України, дійшли до правильного висновку про те, що відсутність в оспорюваному договорі та актах до нього примітки, що договір та акти підписані представником за довіреністю, не може свідчити про відсутність волі позивача на укладення договору оренди, оскільки свою волю вона виявила в момент видачі довіреності на ім'я ОСОБА_5 , з яким в подальшому були погоджені усі істотні умови договору та який, діючи в межах повноважень, наданих йому довіреністю, підписав договір.

При цьому ОСОБА_4 не надала суду доказів відсутності її внутрішньої волі і волевиявлення на укладення оспорюваного договору, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником - ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 5 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 8 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:Д.Д. Луспеник С.Ф. Хопта С.П. Штелик